Опорядження будІВЕАЬ і споруд
Опорядження будівель і споруд слід виконувати згідно з проектом виконання опоряджувальних робіт (ПВОР), який є складовою частиною загального проекту виконання робіт на будівництво того чи іншого об’єкта.
Проект виконання опоряджувальних робіт має містити такі відомості: архітектурно-планувальні показники; характер опорядження фасаду й інтер’єру приміщень кожного виду; генеральний план на період виконання опоряджувальних робіт; основні положення з організації опоряджувальних робіт, графіки виконання робіт, постачання матеріалів, руху трудових ресурсів; вимоги техніки безпеки під час виконання опоряджувальних робіт на цьому об’єкті; основні техніко-еко — номічні показники; заходи щодо використання на об’єкті нової техніки, технологічних рішень та сучасних матеріалів.
У процесі розроблення ПВОР і технологічних карт слід користуватися картами трудових процесів, які потрібно складати на окремі робочі процеси або навіть операції. До початку опоряджувальних робіт на об’єкті мають бути закінчені такі роботи: монтаж (зведення) поверхових конструкцій, інженерного обладнання і влаштування покрівлі; роботи, пов’язані з уведенням у тимчасову експлуатацію ліфтів для піднімання робітників і матеріалів; оформлення всіх стиків з’єднань стін, перегородок, перекриттів, отворів для санітарно-технічних трубопроводів; монтаж усіх прихованих проводок; установлення огорожі на сходових маршах, балконах і лоджіях; монтаж, обпресування та випробування всіх трубопроводів і приладів опалення, холодного і гарячого водопостачання; встановлення дерев’яного оснащення споруди; монтаж систем пожежної автоматики і димовидалення; монтаж підйомників для транспортування матеріалів та інвентарних коробів для видалення сміття; виконання вимог техніки безпеки на об’єкті; роботи, пов’язані зі створенням на об’єкті належних умов для виконання опоряджувальних робіт.
Готовність об’єкта (або його частини) до початку опоряджувальних робіт фіксують в акті здавання-приймання.
Виконуючи опоряджувальні роботи, потрібно керуватися загальним графіком робіт і дотримуватись оптимального суміщення процесів. Як правило, опоряджувальні роботи ведуть згори вниз, тобто їх починають з верхніх поверхів. Однак для висотних будинків і споруд це правило не обов’язкове.
Потоково-роздільний метод (рис. 3.36) застосовують у процесі опорядження великих нетипових будівель (інженерних корпусів, лікарень тощо). Бригаду опоряджувальників однакової професії ділять на функціональні ланки, кожна з яких виконує чітко визначену групу операцій. Періодично, з переходом на інший об’єкт, ланки можуть міняти свої функції залежно від структури опоряджувальних операцій.
Для дотримання заданого ритму роботи ланки формують (за чисельністю виконавців) відповідно до обсягу робіт і терміну їх виконання. Кожна ланка повинна працювати в одному темпі з іншими ланками, створюючи умови для ритмічної роботи наступних (за технологічною послідовністю) ланок.
Потоково-циклічний метод (рис. 3.37, 3.38) є удосконаленим різновидом потоково-роздільного методу.
Ланка складається з робітників різних опоряджувальних професій, які виконують на захватці комплекс операцій (цикл). При цьому виконання комплексів операцій суміщують із виконанням загальнобудівель — них і спеціальних робіт. Кількість потоків на об’єкті визначають залежно від терміну закінчення робіт, фактичної наявності виконавців і фронту роботи для опоряджувальників. Кількість циклів у потоці й перелік робіт у них визначається конструктивною характеристикою об’єкта.
Конвеєрний метод використовують для опорядження будинків однакової серії та кількості поверхів, тому він найефективніший у районах
масової забудови. Бригаду опоряджувальників комплектують за чисельністю і кваліфікацією так, щоб вона встигла виконати обсяг опоряджувальних робіт на одній секції у задані строки. Фронт робіт у секції поділяють на захватки, роботи на яких ведуть окремі ланки бригади.
Крок потоку і крок циклу визначають за загальним графіком потокового будівництва.
Склярські роботи, що мають особливе значення для створення належних умов проведення наступних опоряджувальних процесів, виконують як у процесі монтажу об’єкта, так і після завершення монтажних робіт. Ці роботи здійснюють бригади (за великих обсягів робіт) і ланки. Кількість людей у бригаді становить 8—10 осіб, а у ланці — 2 — 3 особи. До початку склярських робіт на об’єкті слід підготувати майданчики для складування скла і столи для його розрізування.
Штукатурні роботи починають на об’єкті лише після строку, який виключає можливість пошкодження штукатурки внаслідок осідання конструкцій. Залежно від обсягу робіт і методів організації ці роботи можуть виконувати штукатурні екіпажі, бригади та ланки.
Екіпаж із 20 — 30 осіб поділяється на ланки. Перша ланка складається з чотирьох осіб — машиніста штукатурної станції та трьох штукатурів, обов’язками яких є підготування поверхні, подавання розчину, механізоване нанесення набризку і ґрунту, розрівнювання розчину. Машиніст приймає розчин з автомашин у бункер, контролює перемішування його і подає на робочі місця штукатурів.
Друга ланка складається з шести осіб, які мають приготувати і нанести покривний шар, затерти (загладити) поверхню стін і перегородок.
Третя ланка з п’яти осіб виконує роботи, пов’язані з улаштуванням примикання стін і стель, затиранням стель і обробленням рустів.
До обов’язків четвертої ланки (чотири особи) належить обштукатурений одвірків і луток.
Обштукатурення санітарних вузлів та інших невеликих приміщень, де через незручні умови і незначні обсяги неможливо застосувати механізми, виконує п’ята ланка у складі трьох осіб.
Два теслярі й електрик займаються підготуванням робочих місць, установленням інвентарних риштувань із помостом, обслуговують штукатурну станцію та електрифікований інструмент.
Облицювальні роботи виконують спеціалізовані управління та дільниці, які входять до складу опоряджувальних або загальнобудів — них трестів. Це, як правило, бригади невеликої чисельності (до 15 осіб) та ланки (2 — 4 особи).
Розчин або сухі суміші постачаються централізовано. Бригада, яка працює на сухих сумішах, має бути забезпечена розчиномішалкою. Бригади, які облицьовують поверхні природним каменем, крім ручних
інструментів повинні мати каменерізний верстат, електричні свердлильні машини, верстат для шліфування кромок, шліфувальну машину. Важливо, щоб до початку облицювальних робіт було закінчено монтаж санітарно-технічних та електротехнічних систем. Під час опорядження висотних будинків облицювальні роботи бажано суміщати зі зведенням споруди.
Улаштування конструктивних елементів підлоги виконують загально — будівельні або спеціалізовані організації. Укладанням чистого покриття підлог, як правило, займаються спеціалізовані фірми. При цьому до робіт залучають робітників кількох спеціальностей: мозаїчників, пли — точників, гранітників, паркетників, облицювальників.
Підготовку під підлогу виконують у процесі зведення будинків (висотних) або під час виконання штукатурних робіт із використанням штукатурних станцій.
Підлоги з керамічних плиток зазвичай настилають водночас із облицюванням стін у цих приміщеннях.
Улаштування підлог із паркету чи дощок поділяють на два етапи: укладання паркету (дощок) і шліфування та покриття підлоги лаком або фарбою (для дощатих підлог).
Лінолеум настилають після закінчення всіх процесів, які можуть спричинити його пошкодження (як правило, перед останнім фарбуванням стін).
Малярні роботи виконують зазвичай спеціалізовані бригади, рідше — ланки. Бригади, в свою чергу, поділяються на ланки, кожна з яких може виконувати весь обсяг малярних процесів або окремі процеси. Останній варіант найефективніший завдяки високій спеціалізації ланок і кращим умовам для механізації процесів.
Фасади фарбують спеціалізовані бригади. Фарбування здійснюють зонами або захватками з риштувань або колисок. При цьому віконні прорізи закривають інвентарними щитами.
Малярні бригади також обклеюють стіни і стелі шпалерами. Шпалери надходять на об’єкт із заготівельних майстерень з обрізаними кромками та нарізаними по довжині полотнищами. Роботи виконують ланки з двох-трьох осіб.