Архивы рубрики ‘ВИРОБНИЧА БАЗА БУДІВНИЦТВА’

Тестова програма

1. Що таке виробнича база будівництва?

а) це постійні підприємства з засобами механізації і авто­матизації та допоміжні тимчасові виробництва генеральної під­рядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечен­ня ресурсами основного будівництва.

б) це тимчасові підприємства з засобами механізації і ав­томатизації та допоміжні постійні виробництва генеральної під­рядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечен­ня ресурсами основного будівництва.

в) це допоміжні тимчасові виробництва генеральної під­рядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечен­ня ресурсами основного будівництва.

2. Які фактори впливають на формування складу об’єктів виробничої бази та її організацію?

а) різновидність об’єктів, топографічні, геологічні, гідро­логічні та кліматичні умови, значні обсяги робіт та висока вар­тість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транспор­тних магістралей, промислово розвинутих міст і підприємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівництва, ці­лорічне виконання основних робіт.

б) комплексний характер великих водогосподарських об’єктів, різновидність об’єктів, топографічні, геологічні, гідро­логічні та кліматичні умови, значні обсяги робіт та висока вар­тість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транспор­тних магістралей, промислово розвинутих міст і підприємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівництва, ці­лорічне виконання основних робіт.

в) комплексний характер великих водогосподарських об’єктів, різновидність об’єктів, значні обсяги робіт та висока вартість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транс­портних магістралей, промислово розвинутих міст і підпри­ємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівницт­ва, цілорічне виконання основних робіт.

3. Які принципи створення виробничої бази

не відносяться до основних?

а) використання існуючих підприємств виробничої бази інших галузей економічної діяльності на засадах оренди, які ро­зраховані на тривалий термін роботи і обслуговування будівель­них комплексів.

б) компоновка потужностей виробничої бази повинна від­повідати видам і обсягам будівельних робіт, що передбачені ос­новним виробництвом і змінюватися залежно від потреби осно­вного виробництва, а також забезпечувати своєчасне введення етапів чи комплексів.

в) створення виробничої бази тільки власними силами мо­жна для малих будівництв, які розташовані на незначній відстані від існуючих постійних виробничих баз (управлінь), зокрема якщо основне будівництво розраховане на великий термін.

4. Що впливає на структуру і потужність підприємств виробничої бази?

а) тип та структура основного будівництва, обсяги робіт та потреба в матеріалах, виробах, конструкціях і обладнанні, відда­леність об’єктів будівництва.

б) тип та структура основного будівництва, обсяги робіт та потреба в матеріалах, виробах, конструкціях і обладнанні, три­валість будівництва основних об’єктів, технологія виконання робіт і рівень їх механізації, віддаленість об’єктів будівництва.

в) тип та структура основного будівництва, технологія ви­конання робіт і рівень їх механізації, віддаленість об’єктів буді­вництва.

5. Яка структура виробничої бази будівництва?

а) виробничі підприємства, що добувають і переробляють місцеві будівельні матеріали, виробничі підприємства, які виго­товляють залізобетонні конструкції і вироби, бетонну суміш, ро­зчини та інші суміші, підприємства з експлуатації і ремонту бу­дівельних машин, ремонтно-механічні майстерні, підприємства з експлуатації і ремонту транспортних засобів і внутрішньо — будівельних шляхів, автостоянки тощо, підприємства, що забез­печують будівництво енергоносіями, водопостачанням, тепло­постачанням та зв’язком, підприємства, що забезпечують будів­ництво привізними будівельними матеріалами, обладнанням, деталями, інструментом, господарська інфраструктура.

б) підприємства з експлуатації і ремонту будівельних ма­шин, ремонтно-механічні майстерні, підприємства з експлуата­ції і ремонту транспортних засобів і внутрішньо-будівельних шляхів, автостоянки тощо, підприємства, що забезпечують буді­вництво енергоносіями, водопостачанням, теплопостачанням та зв’язком, підприємства, що забезпечують будівництво привіз­ними будівельними матеріалами, обладнанням, деталями, ін­струментом, господарська інфраструктура.

в) виробничі підприємства, що добувають і переробляють місцеві будівельні матеріали, виробничі підприємства, які виго­товляють залізобетонні конструкції і вироби, бетонну суміш, ро­зчини та інші суміші, підприємства з експлуатації і ремонту бу­дівельних машин, ремонтно-механічні майстерні, господарська інфраструктура.

6. На які групи діляться підприємства виробничої бази залежно від тривалості використання?

а) тимчасові, короткодіючі.

б) постійні, короткодіючі, тимчасові.

в) тимчасові, постійні.

7. Для чого використовуються тимчасові підприємства виробничої бази будівництва?

а) тільки для потреб даного будівництва на короткий тер­мін.

б) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом тривалого терміну.

в) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом

короткого терміну.

8. Для чого використовуються постійні підприємства виробничої бази будівництва?

а) тільки для потреб даного будівництва на короткий тер­мін.

б) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом тривалого терміну.

в) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом короткого терміну.

9. Що відноситься до тимчасових підприємств?

а) бетонні господарства, частина складського господарст­ва, стоянки транспортних засобів, внутрішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку тощо.

б) бетонні господарства, домобудівні комбінати, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів, внут­рішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку тощо.

в) бетонні господарства, частина складського господарст­ва, стоянки транспортних засобів тощо.

10. Що відноситься до постійних підприємств?

а) заводи і полігони, що виготовляють збірні залізобетонні вироби і конструкції, лісопереробні, домобудівні комбінати, ре­монтно-механічні заводи тощо.

б) бетонні господарства, домобудівні комбінати, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів, внут­рішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку, заводи і полігони, що виготовляють збірні залізобетонні вироби і конс­трукції, лісопереробні, ремонтно-механічні заводи тощо.

в) бетонні господарства, частина складського господарст­ва, стоянки транспортних засобів тощо.

11. Що входить до складу підприємств виробничої бази генпідрядних будівельних організацій?

а) підприємства з добування і переробки місцевих будіве­льних матеріалів, підприємства, що виготовляють бетонну су­міш, розчини та інші суміші: бетонні заводи, заводи залізобе­тонних виробів, розчинні заводи (вузли), асфальтобетонні заво­ди (цехи), промислові підприємства будівельної індустрії, що виготовляють різні деталі і елементи конструкцій.

б) підприємства з добування і переробки місцевих будіве­льних матеріалів, промислові підприємства будівельної індуст­рії, що виготовляють різні деталі і елементи конструкцій.

в) підприємства з добування і переробки місцевих будіве­льних матеріалів, підприємства, що виготовляють бетонну су­міш, розчини та інші суміші: бетонні заводи, заводи залізобе­тонних виробів, розчинні заводи (вузли), асфальтобетонні заво­ди (цехи).

12. Що відноситься до підприємств з добування і

переробки місцевих будівельних матеріалів?

а) кар’єри з добування місцевих матеріалів, які використо­вують для будівництва земляних споруд.

б) кар’єри з добування нерудних матеріалів та гравійно- подрібнювально-сортувальні заводи, які виконують подрібню­вання, сортування, промивку щебеню, гравію та виготовлення збагаченого піску.

в) кар’єри з добування нерудних матеріалів та гравійно — подрібнювально-сортувальні заводи, кар’єри з добування міс­цевих матеріалів.

13. Що входить до бетонного господарства?

а) склади заповнювачів; установки контрольного прохо­дження і термообробки заповнювачів (підігрів, охолодження); склад цементу; обладнання для приготування заповнювачів (до­мішок), арматурні цехи тощо.

б) бетонний завод; склади заповнювачів; установки конт­рольного проходження і термообробки заповнювачів; склад це­менту; обладнання для приготування заповнювачів, арматурні цехи тощо.

в) бетонний завод; склади заповнювачів; установки конт­рольного проходження і термообробки заповнювачів (підігрів, охолодження); обладнання для приготування заповнювачів (до­мішок), арматурні цехи тощо.

14. В скільки етапів вирішується організація бетонного господарства при будівництві водогосподарських об’єктів?

а) в один — підготовчий.

б) в два.

в) в чотири.

15. В якому вигляді застосовується арматура у

водогосподарському будівництві?

а) сіток, каркасів.

б) сіток, ферм, хомутів.

в) сіток, ферм.

16. Як поділяються будівлі та споруди для розміщення підприємств виробничої бази?

а) стаціонарні, інвентарні (збірно-розбірні), пересувні, кон­тейнерні, плавучого типу.

б) стаціонарні, пересувні, контейнерні, надувні, плавучого

типу.

в) стаціонарні, інвентарні (збірно-розбірні), пересувні, ко­нтейнерні, надувні, плавучого типу.

17. Що впливає на місце розташування виробничої бази будівництва?

а) віддаленість об’єктів будівництва від постійних доріг, комунікацій.

б) на окремих дільницях, за необхідністю, розташовують тимчасові, як правило, пересувні установки, що необхідні для забезпечення тих робіт, які не можливо і нераціонально обслу­говувати з центральної виробничої бази будівництва.

в) на окремих дільницях, за необхідністю, розташовують тимчасові, як правило, пересувні установки, що необхідні для забезпечення тих робіт, які не можливо і нераціонально обслу­говувати з центральної виробничої бази будівництва, віддале­ність об’єктів будівництва від постійних доріг, комунікацій.

18. Які положення не враховуються при розміщенні об’єктів виробничої бази?

а) зведення до мінімальних зустрічних і перехресних тех­нологічних потоків.

б) бетонне господарство повинне бути максимально відда­леним від місць вкладання бетону у споруди.

в) головні в’їзди на будівельний майданчик потрібно пе­редбачати з боку основного надходження вантажів або під’їзду робітників до підприємства.

19. Де повинне розташовуватись будівельне містечко?

а) недалеко від річки, або від штучного водоймища (водос­ховища), ближче до лісового масиву, до населених пунктів, з урахуванням наявності ліній електропередач, зв’язку.

б) далеко від річки, ближче до лісового масиву, до населе­них пунктів, з урахуванням наявності ліній електропередач, зв’язку.

в) недалеко від річки, або від штучного водоймища (водос­ховища), ближче до лісового масиву, подалі від населених пунк­тів, без урахування наявності ліній електропередач, зв’язку.

20. Яка повинна бути відстань від будівельного

містечка до місця роботи?

а) не більше 2,5 км.

б) не більше 3 км.

в) не більше 4,5км.

21. Яка основна мета матеріально — технічного

забезпечення будівництва?

а) комплексне забезпечення будівництва матеріалами, ма­шинами, паливом, іншими предметами праці та засобами.

б) своєчасне безперебійне і комплексне забезпечення буді­вництва матеріалами, іншими предметами праці та засобами.

в) своєчасне безперебійне і комплексне забезпечення буді­вництва матеріалами, машинами, паливом, іншими предметами праці та засобами.

22. Яка питома вага витрат на матеріали при

будівництві?

а) 40% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.

б) 50% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.

в) 60% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.

23. Які особливості матеріально — технічного забезпе­чення водогосподарського будівництва, що дають підстави вважати, що постачання матеріально-технічними ресурсами є надзвичайно актуальним?

а) нерівномірне споживання матеріалів у різні періоди бу­дівництва і різні пори року, а також мінливий характер потріб­них будівельних матеріалів, нерівномірне постачання матеріалів здійснюється численними підприємствами і організаціями, а їх транспортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів робіт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсивністю застосування як техніки, так і викорис­тання матеріалів.

б) рівномірне споживання матеріалів у різні періоди будів­ництва і різні пори року, а також мінливий характер потрібних будівельних матеріалів, рівномірне постачання матеріалів здійс­нюється численними підприємствами і організаціями, а їх тран­спортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів робіт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсивністю застосування як техніки, так і використання ма­теріалів.

в) нерівномірне постачання матеріалів здійснюється чис­ленними підприємствами і організаціями, а їх транспортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів ро­біт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсив­ністю застосування як техніки, так і використання матеріалів.

24. Хто відповідає за своєчасне забезпечення

будівництва матеріально-технічними ресурсами?

а) генпідрядник.

б) субпідрядник.

в) замовник.

25. З чого складаються системи техніко-економічних нормативів?

а) норм витрат ресурсів на одиницю продукції.

б) норм витрат ресурсів на одиницю продукції, нормативів — відносних показників, що визначають технологічні втрати.

в) нормативів — відносних показників, що визначають тех­нологічні втрати.

26. Що таке норма витрати матеріалів?

а) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для ви­пуску продукції з дотриманням вимог до якості продукції.

б) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для ви­пуску одиниці продукції (виробу або роботи) без дотримання вимог до якості продукції.

в) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для ви­пуску одиниці продукції (виробу або роботи) з дотриманням вимог до якості продукції.

27. Які види норм використовують в будівництві?

а) планові, кошторисні, виробничі.

б) кошторисні, виробничі, укрупнені.

в) планові, кошторисні, проектні.

28. Що таке планові норми?

а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.

б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.

в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усу­нення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, ван­тажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.

29. Що таке кошторисні норми?

а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.

б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.

в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усу­нення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, ван­тажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.

30. Що таке виробничі норми?

а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.

б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.

в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усу­нення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, ван­тажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.

31. Які розрізняють види кошторисних норм?

а) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на одиницю про­дукції.

б) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на одиницю го­тової продукції, на закінчені будівлі і споруди.

в) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на закінчені буді­влі і споруди.

32. Для чого призначаються виробничі норми?

а) комплектації будівництва і об’єктів, обліку витрат мате­ріальних ресурсів (форма М-29), контролю за витратами матері­алів при виконанні будівельно-монтажних робіт.

б) комплектації будівництва і об’єктів, контролю за витра­тами матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт.

в) обліку витрат матеріальних ресурсів (форма М-29), кон­тролю за витратами матеріалів при виконанні будівельно — монтажних робіт.

33. З чого складається виробнича норма витрат

матеріалів?

а) чистої норми, технологічних відходів і технологічних втрат.

б) технологічних відходів і технологічних втрат.

в) чистої норми, технологічних відходів.

34. Що таке чиста норма?

а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (ви­пуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.

б) це залишки при переробці матеріалів, які можна викорис­тати для виготовлення іншої продукції.

в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.

35. Що таке технологічні відходи?

а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (ви­пуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.

б) це залишки при переробці матеріалів, які можна викорис­тати для виготовлення іншої продукції.

в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.

36. Що таке технологічні втрати?

а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (ви­пуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.

б) це залишки при переробці матеріалів, які можна викорис­тати для виготовлення іншої продукції.

в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.

37. На які групи діляться технологічні відходи і

втрати?

а) транспортні, складські, монтажні.

б) транспортні, складські, монтажні, ті, що виникають при переробці матеріалів.

в) транспортні, складські, ті, що виникають при переробці матеріалів.

38. Які методи використовують для розробки

виробничих норм витрат матеріалів?

а) розрахунково-виробничий, дослідно-лабораторний, роз­рахунково-аналітичний.

б) дослідно-виробничий, дослідно-лабораторний, розраху­нково-аналітичний.

в) дослідно-виробничий, аналітично-лабораторний, розра­хунково-дослідний.

39. Що таке матеріально-технічне забезпечення?

а) це процес постачання і комплектації будівництва техні­чними ресурсами, що забезпечує своєчасне і якісне виконання будівельно-монтажних робіт.

б) це процес постачання будівництва матеріальними ресу­рсами, що забезпечує своєчасне і якісне виконання будівельно-
монтажних робіт.

в) це процес постачання і комплектації будівництва мате­ріальними ресурсами, що забезпечує своєчасне і якісне вико­нання будівельно-монтажних робіт.

40. Які функції підрозділу виробничо-технологічної комплектації?

а) комплектація, виробництво.

б) комплектація, виробництво, постачання.

в) виробництво, постачання.

41.3а якими формами здійснюється функція постачан­ня?

а) транзитна, складська.

б) складська, посередницька, транзитна.

в) транзитна, посередницька.

42. На які поділяються запаси будівельних матеріалів?

а) поточні, підготовчі, страхові.

б) поточні, підготовчі, сезонні.

в) поточні, підготовчі, страхові, сезонні.

43. За якою формулою розраховується запас матеріалів, які необхідно зберігати на складах?

Подпись: 2’

a

44. Як визначається вартість матеріально-технічних ресурсів, що використовується для будівельних робіт?

n

Ф) Вм—Ог(Цвг+Цзбг+Втрг+ Втарі) і-1 п

б) Вм— Qi(Ц6І+Ц36і+Втрі + Втарі^гВСКЛі)

і-1 п

в )BM=Y (2г(Цегг+В трі+ Втарі+Всклі)

і-1

45. За рахунок чого досягається скорочення транспо­ртних втрат будівельних матеріалів?

а) централізованого перевезення, без проміжних складів, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних ро­біт, розподілу транспортних витрат за рахунок франко-угод.

б) підвищення рівня механізації вантажно-розвантажуваль­них робіт.

в) підвищення рівня механізації вантажно-розвантажу­вальних робіт, розподілу транспортних витрат за рахунок фран­ко-угод.

46. Який відсоток складають нерудні будівельні матері­али у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт?

а) 10…15 % їх загальної вартості

б) 15…20 % їх загальної вартості

в) 20…25 % їх загальної вартості

47. Який відсоток маси складають нерудні будівельні матеріали у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт?

а) 50 % маси від всіх будівельних матеріалів

б) 60 % маси від всіх будівельних матеріалів

в) 70 % маси від всіх будівельних матеріалів

48. За чим класифікуються кар’єри?

а) призначенням, потужністю, розташуванням, способом
добування відносно рівня води, характером залягання корисної породи.

б) розташуванням, способом добування відносно рівня во­ди, характером залягання корисної породи.

в) призначенням, потужністю, розташуванням, способом добування відносно рівня води.

49. Як поділяються кар’єри за призначенням?

а) сировинні, промислові.

б) сировинні, промислові, будівельні.

в) промислові, будівельні.

50. За якою формулою визначається площа, що відводиться під кар’єр?

а) Fk=Wk-H

б) Fk=Wk/H

в) Fk=Wbhp./H

51. За якою формулою визначається максимальна продуктивність підприємства?

Подпись:Qaf • j • S • к, • к,

Т •

Qxr-j-d-h-k

Ті-А-Ь

Qai ‘j’8-kt — kt

Подпись: 1J і

52. Як поділяються бетонні господарства за територіальним розташуванням?

а) об’єктні, районні, дільничні.

б) об’єктні, обласні, дільничні.

в) об’єктні, місцеві, дільничні.

53. За якою формулою визначається продуктивність бетонного господарства?

Ф) Пб. з.=Ір, м.’кн/(П’ф’)

б) Пбз =Ір. м;кн т І(п’ф’)

в) Пбз=Ір. м.-кнІ(пт-ф)

54. Яка загальна тривалість циклу приготування

бетонної суміші?

а) близько 1,5…3,5 хв.

б) близько 2,5.. .4,5 хв

в) близько 5хв

55. Від чого залежить вид складу заповнювачів?

а) типу транспортних засобів; кліматичних умов; рельєфу місцевості.

б) кліматичних умов; рельєфу місцевості.

в) виду заповнювача, типу транспортних засобів; клімати­чних умов.

56. Де здійснюється виготовлення збірних

залізобетонних виробів?

а) заводах залізобетонних виробів.

б) заводах залізобетонних виробів та полігонах.

в) полігонах.

57. Що включає склад технологічних процесів

виготовлення залізобетонних виробів і конструкцій?

а) підготовка форм, армування виробів, формування виро­бів, прискорення твердіння виробів, розпалублення виробів, ви­ймання виробів з форм і їх складування.

б) підготовка форм, армування виробів, прискорення твер­діння виробів, розпалублення виробів, виймання виробів з форм і їх складування.

в) підготовка форм, армування виробів, формування виро­бів, прискорення твердіння виробів, виймання виробів з форм і їх складування.

58. Які схеми виготовлення залізобетонних виробів

розрізняють за характером виконання процесів?

а) стендова, поточна, поточно-агрегатна;

б) приоб’єктна, поточно-безперервна, поточно-агрегатна;

в) стендова, поточно-конвейєрна, поточно-агрегатна.

59. Які види форм використовують залежно від конс­трукції бетонних і залізобетонних виробів та технології їх виготовлення?

а) повні форми, матриці, віброформи, віброштампи тощо;

б) переносні форми, матриці, віброформи, віброштампи

тощо;

в) повні форми, матриці, віброформи, вібростоли тощо.

60. За якою формулою визначається коефіцієнт

армування?

а) м= (Fa F6)100

б) /и= (FJ F6) ■ 100

в) p=(Fa F6)/100

61. Що входить до складу арматурних підприємств?

а) склад металу; відділення, різання та згинання арматури; цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин; склад го­тової продукції.

б) відділення, різання та згинання арматури; цех з виготов­лення сіток, каркасів і закладних частин; проміжний склад заго­товок; склад готової продукції.

Подпись: 62. Як розраховується змінна продуктивність арматурного підприємства? n зм
в) склад металу; відділення, різання та згинання арматури; цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин; проміж­ний склад заготовок; склад готової продукції.

^ dad Р адї

Подпись:ПдІ kn

Подпись: В) Пзм—I,,, к;

П, і

63. Тестова програма
Як визначаються площі складів сировини, напівфаб­

64. Що таке опалубка?

а) постійна допоміжна конструкція для забезпечення гео­метричних розмірів і форми бетонного блоку (конструкції, спо­руди).

б) тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення ге­ометричних розмірів і форми бетонного блоку (конструкції, споруди).

в) тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення фо­рми бетонного блоку (конструкції, споруди).

65. Що входить до складу деревообробного

господарства?

а) заготівельний цех; столярно-опалубний цех; сушильний цех; склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.

б) столярно-опалубний цех; сушильний цех; склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.

в) заготівельний цех; столярно-опалубний цех; сушильний

цех; склади готової продукції.

66. Які є методи розрахунку потужності деревообробно­го господарства?

а) за номенклатурою і обсягом робіт.

б) за укрупненими показниками.

в) за номенклатурою і обсягом робіт, за укрупненими по­казниками.

67. Як визначають продуктивність опалубного цеху?

3-) Попал— Q6em^’t3u’kH / їміс

б) Попал— Q6em ^’ t3M/кн’ tMic в) Попал— Q6em^’ їзмФн’ tMic

68. За якою формулою визначається річна експлуата­ційна продуктивність машини?

а) Пр =ПечТр/ кв

б) Пр = ПечТркв

в) Пр = Печ / Тркв

69. Що характеризує рівень механізації робіт?

а) відношення загального обсягу робіт до обсягу механізо­ваних робіт;

б) відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;

в) відношення обсягу механізованих робіт до обсягу неме — ханізованих робіт.

70. Як визначається рівень комплексної механізації

робіт?

а) за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт до обсягу механізованих робіт;

б) за відношенням обсягу механізованих робіт до обсягу комплексно механізованих робіт;

в) за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт до загального обсягу робіт,

71. Як визначається механоозброєність будівництва?

а) відношенням загальної вартості будівельно-монтажних робіт, що виконані власними силами до балансової вартості за­собів механізації;

б) відношенням балансової вартості засобів механізації до загальної вартості будівельно-монтажних робіт, що виконані власними силами;

в) відношенням балансової вартості засобів механізації до загальної кількості машин та механізмів,

72. Як визначається механоозброєність праці?

а) відношенням середньоспискової чисельності робітників, зайнятих на будівництві до балансової вартості будівельних ма­шин і механізмів;

б) відношенням балансової вартості будівельних машин і механізмів до середньоспискової чисельності робітників, зайня­тих на будівництві;

в) відношенням балансової вартості будівельних машин до повної чисельності робітників,

73. Які види транспорту застосовують для транспорту­вання вантажів при будівництві?

а) автомобільний; залізничний; водний; повітряний; спеці­альний (канатний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, кон­тейнерний тощо);

б) водний; повітряний; спеціальний (канатний, конвеєр­ний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний тощо);

в) автомобільний; водний; повітряний; спеціальний (кана­тний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний то­що),

74. За якими методами визначається потреба в автот­ранспортних засобах?

а) за обсягами перевезення вантажів;

б) за обсягами перевезення вантажів, за укрупненими по­казниками на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт;

в) за укрупненими показниками на 1 млн. грн. вартості бу­дівельно-монтажних робіт.

75. За якою формулою визначається загальна потреба в автотранспортних засобах?

а) Л= 3 е,

Ке

А — А

б) а = —£— й-,

Ks

в) А = Af~A° ,

Кл-Ал

76. Які види технічного обслуговування встановлені для будівельних машин з залежності від періодичності, тру­домісткості та обсягу робіт?

а) щозмінне, періодичне, планове, позапланове, сезонне.

б) щогодинне, щозмінне, періодичне, сезонне, при збері­ганні та транспортуванні.

в) щозмінне, періодичне, сезонне, при зберіганні та транс­портуванні.

77. Що входить до складу ремонтно-механічного госпо­дарства?

а) ремонтно-механічні майстерні; склад паливо-

мастильних матеріалів; база механізації; база головного енерге­тика; база головного механіка; дільничні ремонтні господарства та інші.

б) ремонтно-механічні майстерні; база механізації; база го­ловного механіка; дільничні ремонтні господарства та інші.

в) ремонтно-механічні майстерні; база механізації; база го­ловного енергетика; база головного механіка; дільничні ремонт­ні господарства та інші.

78. Які можуть бути тимчасові електростанції?

а) пересувні, комплексні, дизельні.

132

б) пересувні, комплектні, дизельні.

в) пересувні, стаціонарні, комплексні, дизельні.

79. На які групи поділяються споживачі електроенер­гії?

а) освітлювальна, силова, технологічна;

б) освітлювальна, прожекторна, силова, технологічна;

в) силова, технологічна.

80. За якою формулою визначається повна потужність для різних об’єктів?

, І) /•

cos^

б) Р(д1

Тестова програма
В„ЙЕГ„

82. Що відноситься до господарсько-побутових потреб води?

а) питні витрати, приготування їжі, умивання, користуван­ня душем;

б) питні витрати, приготування їжі;

в) питні витрати, приготування їжі, умивання, користуван­ня душем, гасіння пожеж.

83.

Тестова програма

За якою формулою визначаються господарсько — побутові потреби води?

84. За якою формулою визначаються витрати води на

Подпись:душові установки

Подпись:N2B5K3
t2 • 3600
N2B5E3
t2 • 60

n2b5e3

Подпись: 2t

85. За якою формулою визначається витрата насоса?

з) Qh = Q3az / Zo. h.

б) Qh = Qsaz ‘ ZOM.

в) Qh = Z0. h / Озаг.

86. На підставі чого підбирається насос?

а) витрати, подачі;

б) витрати, подачі, діаметра;

в) подачі, діаметра,

87. Які складові ремонтно-експлуатаційного господарс­тва?

а) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарст-

во, водопостачальне господарство, складське господарство та майданчик для зберігання ПММ;

б) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарст­во, водопостачальне господарство;

в) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарст­во, водопостачальне господарство, складське господарство,

88. За якою формулою визначається виробнича потуж­ність будівельної організації в плановому році?

а) Мп = ФЕф /Ко;

б) Мп = ФЕфКо;

в) Мп = ФЕф+Ко,

89. За якими типами тимчасових будівель формують житловий фонд?

а) пересувні, контейнерні, стаціонарні;

б) пересувні, контейнерні, збірно-розбірні, стаціонарні;

в) пересувні, контейнерні, збірно-розбірні,

90. Який приймається щорічний приріст продуктивно­сті праці?

а) 20.. .40%,

б) 3.5%,

в) 0,4.. .0,6%,

91. Яка норма площі гардеробних на одного проживаю­чого?

а) 8,6м2,

б) 0,7м2,

в) 4,8м2,

92. Яка норма площі їдальні на одного проживаючого?

а) 5,1м2,

б) 0,2м2,

в) 1,3м2,

93. Яка норма площі диспетчерської на одного праців­ника?

а) 15 м2,

б) 2 м2,

в) 7 м2.

94. Яка норма площі приміщення для відпочинку на одного проживаючого?

а) 0,023 м2,

б) 6 м2,

в) 0,7 м2.

95. Яка норма площі умивальні на одного проживаючо­го?

а) 0,5 м2,

б) 2,6 м2,

в) 1,7 м2

96. Яка норма площі душової на одного проживаючого?

а) 0,035 м2,

б) 0,52 м2,

в) 1,3 м2.

97. Що відноситься до адміністративних приміщень?

а) контора начальника дільниці, контора виконроба;

б) контора начальника дільниці, контора виконроба, АТС і радіовузол;

в) контора начальника дільниці, контора виконроба, радіо­вузол.

98. Що відноситься до санітарно-побутових

приміщень?

а) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, сушка, радіовузол;

б) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, контора виконроба;

в) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, сушка,

99. Що відноситься до складських приміщень?

а) склад матеріальний і інструментальний, склад для обла­днання, сушка;

б) склад матеріальний і інструментальний, склад для обла­днання, сушка;

в) склад матеріальний і інструментальний, склад для обла­днання сушка, радіовузол,

100. Що відноситься до виробничих приміщень?

а) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майс­терня, малярна станція;

б) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майс­терня, радіовузол;

в) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майс­терня, малярна станція, радіовузол,

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та

Подпись: 10. Склад-навіс 1 72,0 м2 11. Майданчик для обслуговування і ремонту машин 12. Вагон-майстерня 1 22,5 м2 13. Майданчик для стоянки механізмів і авто-мобілів 1 5000 м2 14. Склад ПММ тарного зберігання 1 5...15т 15. Огорожа чи позначені межі бази - - 16. Місткості для води 2 на 1...2 м2

Вправи, задачі для самостійної роботи

Задача 1

Завдання. Визначити розміри кар’єру придатного для розро­бки ґрунту і вкладання в тіло греблі та розміри тимчасових від­валів рослинного ґрунту, зрізаного з поверхні кар’єра.

Вихідні дані:

з

— проектний об’єм тіла греблі — Wnp =15130 м ;

— ґрунт тіла греблі — піщані, 2 група;

— тип транспортних засобів — автомобільний;

— ґрунт основи греблі — глина, 2 група;

— товщина шару рослинного ґрунту — hp = 0,25 м;

— товщина шару придатного для розробки ґрунту hK =4м;

— одноківшевий екскаватор марки ЭО-4126 з прямим ков­шем місткістю qe = 1.25 м ;

— висота земляної насипної греблі — 18 м.

Розв’язок:

Площа кар’єру придатного для розробки ґрунту визначається за виразом

Подпись: FK^вир

к де Weup. — виробничий обсяг земляних робіт в м3, який визнача­ється з урахуванням проектного об’єму тіла греблі (Wnp), зна-

чення якого наведено у вихідних даних. Тоді виробничий обсяг земляних робіт визначається за формулою

W =W ■к.

вир пр вир’

де Wnp — проектний об’єм тіла греблі, м3; квир — коефіцієнт пере­рахунку від проектного об’єму до виробничих обсягів, який ви­значається за формулою

к = к — к — к — к — к — к >

вир р п т у ;ус ос

де кр.- коефіцієнт початкового розпушення ґрунту при розробці в кар’єрі (додаток 1);

кп — коефіцієнт, що враховує втрати ґрунту у кар’єрі при пе­реміщенні і навантаженні його у транспорт (додаток 2);

кт — коефіцієнт, що враховує втрату ґрунту при його транспо­ртуванні від кар’єру до місця укладання (додаток 3);

ку — коефіцієнт, що враховує ущільнення ґрунту при укладан­ні в тіло споруди різними механічними засобами (ку= =1,02…1,05);

кус — коефіцієнт, що враховує додатковий об’єм в наслідок осідання основи (додаток 4);

кос — коефіцієнт, що враховує зменшення об’єму споруди в результаті ущільнення її основи (додаток 5);

hK — товщина шару придатного для розробки ґрунту квир = 1,2 ■1,03• 1,01-1,02-1,01-1,05 = 1,35

Подпись: 2Подпись: = 5106,4гПодпись: F* =■Wm = 15130 -1,35 = 20425,5 і 3
20425,5

4

Попередньо ширина кар’єру ЬК визначається за формулою

bk = — JFK 5

де FK — площа кар’єру на рівні верху ґрунту придатного для роз­робки, м2.

bk = V 5106,4 = 71,5 м,

Так як прийнято кар’єр квадратним, то довжина кар’єру буде рівна

lk = 71,5 г

Знаючи розміри кар’єру, а також обсяги розкривних робіт, можна визначити місце розташування тимчасових відвалів рос­линного ґрунту. Об’єм розкривних робіт обчислюється за вира­зом

Подпись: L*у рш и рш ^рШ ГІр)

де Врші Ьрш — відповідно ширина і довжина кар’єру на рівні верху рослинного шару ґрунту в м, які визначаються за формулами

Врш=К + 2тк

Подпись: + 2т„Врш В

де hp — товщина шару рослинного ґрунту, м (вихідні дані); тк — коефіцієнт закладання укосів кар’єру (додаток 9).

Врш =71,5 + 2-3• (0,25+4) = 97м,

Ьрш = 71,5 + 2-3- (0,25+ 4) = 97м,

Wpm = 97 • 97 • 0,25=2352,25м3

Площа поперечного перетину відвалу, з врахуванням коефіці­єнта первинного розпушення рослинного ґрунту, визначається за формулою

W — к

Подпись: F = рш vv рш ‘Кр

в де 4 — довжина відвалу рослинного ґрунту в м, визначається за формулою для двобічного розташування відвалів (рис. 1),

Ів=2Ьрш-Вп,

Вп — ширина піонерної траншеї, яка розробляється екскавато­ром лобовим вибоєм за поздовжньою схемою в м, визначається за додатком 8;

Ів = 2 • 97—25 — 169м,

169

Ширина основи відвалу обчислюється за виразом

ве = Нв(щ+т2),

де Ив — висота відвалу рослинного ґрунту в м, яка визначається за формулою

Подпись: на =

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та

F„

Подпись: н. = . Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та

т J + т2

Якщо Ив > 2,5м, то Ив приймається в межах 1,5…2,5м; m1, т2 — коефіцієнти закладання укосів відвалу, згідно з рекомендація­ми гщ приймається 2,5…3,0, а т2=1.

Вв =2(3 + 1) = 8м.

Завдання, Визначити необхідну кількість автосамоскидів за умови безперебійної роботи екскаватора при розробці мінераль­ного ґрунту в кар’єрі та транспортуванні його на задану відс­тань.

Вихідні дані:

— кількість одноківшевих екскаваторів марки ЭО-4126 з прямим ковшем місткістю qe = 1,25 м — 1 шт.;

— об’ємна маса ґрунту у кар’єрі yr =1,64 т/м ;

— тип ґрунту — суглинок, 2 група;

— остаточно прийнята довжина кар’єру їк=71,5м;

— довжина земляної греблі 100м;

— довжина відрізку шляху від кар’єру до греблі 600м.

Розв’язок:

Знаючи марку одноківшевого екскаватора, за додатком 10 визначається вантажопідйомність автосамоскида — 10т, а за до­датком 11 марка автосамоскида — КАМАЗ — 353605.

Кількість автосамоскидів на один екскаватор після уточнен­ня їх марки і вантажопідйомності визначається за формулою

па Пек / Па,

де Пек — експлуатаційна продуктивність екскаватора при роботі у кар’єрі (м3/маш.-год.), буде дорівнювати

Пек = 1000 /Нек,

де Не — норма машинного часу екскаватора на одиницю обсягу робіт (1000м3) у машино-годинах (додаток 7).

Пек = 1000 /19,04=52,5 м3/маш.-год. Експлуатаційна продуктивність автосамоскида визначається за формулою

Па = (60 ■ В ■ ктр ■ кеф) / Тц,

де В — об’єм ґрунту у кузові автосамоскида приведений до об’єму у природному стані в кар’єрі, м3; ктр — коефіцієнт, що враховує нерівномірність подачі транспортних засобів для зава­нтаження (приймається ктр = 0,9); кеф — коефіцієнт використання автосамоскида впродовж зміни кеф = 0,74…0,85; Тц — тривалість одного циклу (рейсу) автосамоскида, хв.

Для визначення значень В і Тц. необхідно попередньо узго­дити завантаженість автосамоскида, виходячи з цілого числа ко­вшів. Кількість ковшів Ка., що входять у кузов автосамоскида, з наступним уточненням остаточного значення Ка.0.

Тоді

Ка — Qe / (jr ‘ qe ‘ Фнап ‘ Фроз),

де Qe — вантажопідйомність автосамоскида, т, (додаток 11); yr — об’ємна маса ґрунту у кар’єрі, т/м3 (вихідні дані); qe — геометрична місткість ковша екскаватора, м3; кнап — коефіцієнт, що враховує наповнення ковша екскаватора (приймається кна„ = 0,9…0,95);

кроз — коефіцієнт приведення об’єму розпушеного ґрунту до об’єму у природному стані (додаток 1).

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та

Ка = 10/(1,64 • 1,25 • 0,9 • 1,2)= 4,5ковшів. Остаточно значення Ка_а_ приймається цілим числом ковшів з врахуванням місткості кузова автосамоскида Ка.0—5 ковшів. Тоді

де t1 — тривалість подачі автотранспорту для вантаження, хв. (приймається t1 = 2хв); t2 — тривалість вантаження, яка визнача­ється за формулою

t2 = (60 ‘ В • k3am) / ПеК,

де кзат — коефіцієнт, що враховує збільшення тривалості ванта­ження у випадку непередбачених затримок (приймається

кзат = ІД).

t2 = (60 • 6,3 • 1,1)/52,5—7,9 хв,

Подпись: t3 - Подпись: VІ V2 V Подпись: ке■

Тривалість перевезення ґрунту від кар’єру до місця відси­пання (t3) дорівнює

де l1, l2 і l3 — відповідно довжини відрізків шляху з різними умо­вами перевезення ґрунту, а саме: у кар’єрі, від кар’єру до греблі і по греблі, м; V1, V2 і V3 — відповідно швидкості завантаженого

автосамоскида на відповідних відрізках шляху l1, l2 і l3, м/хв. (додаток 13); кв — коефіцієнт, що враховує втрати часу при пере­везені ґрунту у разі непередбачуваних випадків (кв =1,1). Значення ї1 і l3 визначаються за формулами

її = їК / 2=71,5/2=35,8 м,

ІЗ = lr /2=100/2=50 м,

де їк — остаточно прийнята довжина кар’єру, м; lr — довжина зем­ляної греблі, м (вихідні дані).

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та

Довжина відрізку шляху (l2) від кар’єру до греблі визначаєть­ся графічно на генплані, враховуючи масштаб.

Тц =2 + 7,9 +2,3 + 2 + 3,95=18,15 хв.

Па = (60 • 6,75 • 0,9 • 0,8) / 18,15=16 м3/маш.-год.,
па = 52,5 / 16=3,3 машини,

Остаточно приймається ціле число автосамоскидів — na=3 машини. Необхідно пам’ятати, що ця кількість автосамоскидів обслуговує один екскаватор в одну зміну.

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та
Необхідна кількість автосамоскидів, з врахуванням виробни­чих факторів, визначається за формулою

де Пско — остаточна кількість автосамоскидів, що працюють сумі­сно з одним екскаватором в одну зміну, шт.; пек — загальна кіль­кість одноківшевих екскаваторів, що працюють у кар’єрі, шт.; кзм — коефіцієнт змінності роботи автосамоскидів (приймається кзм=1,0 — при однозмінній роботі, кзм =1,5 — при двозмінній і кзм = 2,0 — при роботі у три зміни); кпар — коефіцієнт, що враховує ефективність використання автосамоскидів (приймається

киар=0,65…0,85); кт — коефіцієнт використання вантажопідйомно­сті автосамоскида (приймається кт = 0,9…0,95).

N„ = (3 • 1 ■ 1) /(0,7 ■ 0,9)=5шт.

Завдання, Обчислити основні параметри транспортного гос­подарства та чисельність робітників, інженерно-технічних пра­цівників.

Вихідні дані: необхідна кількість автосамоскидів 5 шт.

Розв’язок:

Транспортне господарство водогосподарських комплексів формується з одного або декількох автомобілів і визначається організаційною структурою та масштабами будівництва, компо­новкою та типом споруд.

Основні параметри транспортного господарства

Нормативні значен-

з/п

ня для автосамоски-

Фактичні

Показники

дів вантажопідйомні-

значення

стю

при Nn

До 12т включно

1

2

3

4

І

Площа транспортного госпо­дарства в м2/маш:

І. Основна територія транс­портного господарства, м2 2.Площа виробничих і допо­міжних приміщень, м2

35…45

4…6

200

25

З. Площа адміністративно- побутових приміщень, м2

4

20

Разом

245

II

Витрати на технічні потреби (на 1 автомашину):

1. Води, м3/добу

2. Пари, м3/год

3. Стиснутого повітря, м3/хв

0,10…0,13

0,15…0,18

3…5

0,5

0,75

25

Склад транспортного господарства включає:

1) навіси для поточного ремонту автомобілів; 2) стоянки для зберігання автомобілів; 3) майданчик для відходів; 4) мийка; 5) побутове приміщення; 6) контрольно-пропускний пункт; 7) заправочний пункт.

Чисельність робітників та інженерно-технічних працівників транспортного господарства встановлюється за такими групами:

1. Експлуатаційний персонал (водії)

Ле = 1,05 ■ N,

Ле = 1,05 ■ 5=5,25-6 чол.

2. Робочі для обслуговування і ремонту пересувного складу.

Лр = 0,05 ■ Nn,

Лр = 0,05 ■ 5=0,25—1чол.

3. Підсобно-допоміжні робітники

Лд = 0,05 ■ Nn,

Лд = 0,05 ■ 5=0,25—1чол.

4. Адміністративно-управлінський персонал

Лу = 0,05 ■ Nn,

Лу = 0,05 ■ 5=0,25—1чол.

Загальна кількість працюючих в транспортному господарстві визначається за формулою

Лав = Ле + Лр + Лд + Лу,

Лав = 6+1+1 +1=9 ЧОЛ.

Задача 4

Завдання, Розрахувати тимчасові будівлі містечка будівель­ників.

Вихідні дані: кількість проживаючих становить 9 чол.

Розв’язок:

Розрахунок площ та підбір тимчасових споруд проводиться в табличній формі з використанням додатків.

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та

Задача 5

Завдання, Розрахувати тимчасові витрати води та електроенергії на будівництві.

Вихідні дані:

— одноківшевий екскаватор марки ЭО-4126 з місткістю ко­вша 1,25 м3- 1 шт.;

— бульдозер марки ДЗ-ІІ0- 1 шт.;

— автосамоскидів марки КАМАЗ — 353605 вантажопідйом­ністю 10 т — 5 шт.;

— число змін роботи протягом доби — 1 зміна;

— проживає у містечку будівельників — 9 осіб;

— площа для внутрішнього освітлення 59,3 м ;

— площа для зовнішнього освітлення 253 м2.

Розв’язок:

Розрахунок витрати води здійснюється за формулами для кожного споживача окремо.

Виробничі витрати води в ( л/с) на обслуговування будіве­льних і транспортних машин та механізмів визначаються за фо­рмулою

Подпись:Af

tgi ‘3600’ tlgl де M — кількість будівельних, транспортних машин та облад­нання (за вихідними даними — 1 одноківшевий екскаватор, 1 бу­льдозер і 5 автосамоскидів);

В1 — норма витрати води на відповідну одиницю виміру, яка визначається за додатком 15;

к1 — коефіцієнт нерівномірності споживання води для обслу­говування будівельних, транспортних машин та обладнання, який визначається за додатком 15;

іш — тривалість зміни, яка приймається рівною 8 год,;

пзм — число змін роботи впродовж доби з врахуванням вихі­дних даних.

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та
Виробничі витрати води на обслуговування: — автосамоскидів

. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та

N,-B2- к2 і N1- В3 ■ к2 | N, • ВА • к2 ^•3600 іш-3600 V 60

де N — число працівників, що проживають у містечку будівель­ників (див. вихідні дані);

Д2, Д?, В4 — відповідні питомі витрати води на одного прожи­ваючого у містечку будівельників на господарсько-питні потре­би, на приготування їжі, на умивання;

к2 — коефіцієнт нерівномірності споживання води на хв. на кожного проживаючого;

ti — тривалість процесу умивання, яка згідно з додатком 16 триває 3 хв.

Тоді

Подпись: 9-25-1,5 8-3600 Подпись: Q9-15-1,5 9-4-1,5 „ .

+———- +——— = 0,427 л/с.

8-3600 3-60

Витрати води на душові установки в л/с розраховуються за формулою

_ N2 • В5 ■ к3

Подпись: t2 -3600z-‘dvrn

де N2 — кількість робітників, які одночасно приймають душ, ви­значається як N2 = (0,3.. .0,4) N1;

В5 — витрати води на одного робітника, який приймає душ;

к з — коефіцієнт годинної нерівномірності водопостачання (к з = 1,0);

t2 — тривалість роботи душових установок (t2= 1 год х на чис­ло установок). Тоді

Q =4’30’1 =0,033л/с.

(>VUL 1-3600

ПО

з/п

Споживачі води

Одиниця

виміру

Кількість

споживачів

Витрати на одиницю виміру, л

Загальні витрати води, л/с

1

2

3

4

5

6

1. Виробничі потреби

1.1

Заправка вантажних автомобілів (автоса­москидів)

доба

5 машин

200

0,05

1.2

Заправка будівельних машин і механізмів:

— одноківшевих екска­ваторів;

год.

1екскаватор

15

0,00625

— бульдозерів

доба

1 бульдозер

300

0,016

Разом

0,07

2. Господарсько-побутові потреби

2 .1

Питні витрати

зміна

9 чол.

25

0,014

2.2

Приготування їжі

1 роб.

9 чол.

15

0,008

2.3

Умивання

1 роб.

9 чол.

4

0,368

2.4

Користування душем

1 роб.

9 чол.

30

0,033

Разом

0,401

3. Протипожежні витрати

3.1

Гасіння пожежі на бу- дмайданчику

наявними засобами пожежогасіння

3.2

Гасіння пожежі в бу- дмістечку

струмені

2 струмені

2,5 л/с

5,0

Разом

5,0

Всього

5,422

Витрати води становлять 5,422л/с = 468,5м/добу.

Потрібна потужність джерела енергопостачання в кВт (поту­жність тимчасової електростанції або трансформатора) визнача­ється за формулою

р„= Ц(2Х, ■*».,+2Х„. — к+

де 1,1 — коефіцієнт, що встановлює втрати потужності;

Poe, Р03~ норма на одиницю площі для внутрішнього та зов­нішнього освітлення для пікового періоду будівництва, кВт;

ко 3 , ка — відповідно коефіцієнти попиту, що залежать від ступеня одночасності роботи і величини завантаження спожива­чів.

Рза, = 1,1(253■ 0,015+59,3 ■ 0,015) = 5,15кВт.

Організація містечок будівельників

У водогосподарському будівництві житлова база містечок будівельників формується з тимчасових інвентарних будівель, які при монтажі потребують мінімальних трудозатрат і надають побутові комфортні умови. Житловий фонд тимчасових буді­вель формується трьох типів:

1) пересувні будівлі на автомобільному шасі, на санях, на за­лізничній платформі;

2) контейнерного типу, які складаються з певних блоків;

3) з інвентарних щитових збірно-розбірних будівель.

Пересувні інвентарні будівлі обладнуються опаленням, меб­лями, системою електроживлення, інколи системою мікрокліма­ту. Інвентарні контейнерні будівлі є двох серій:

одно — і двохквартирні одноповерхові;

чотирьохквартирні двоповерхові.

Щитові збірно-розбірні будівлі складаються з окремих, пев­ного функціонального призначення, кімнат:

житлова кімната — 15,2 м ;

блок (прихожа, туалет, душ або ванна);

блок-кухня — 7,0 м2;

східці.

Чисельність працюючих на об’єктах будівництва, як правило, визначається за трьома способами:

1) за укрупненими показниками середньорічного виробітку в грошовому виразі на одного працюючого; цей спосіб застосову­ється на стадії ТЕО, коли основні фізичні обсяги невідомі, а ві­дома орієнтовна вартість будівництва водогосподарського об’єкту;

2) за фізичними обсягами робіт на основі середньої потреби у робочій силі на одиницю виміру виконання окремих робіт або частини будівлі; цей розрахунок ведеться за ДБН на стадії вико­нання проектної документації за розділом ПОБ;

3) за фізичними обсягами робіт на основі виробітку за виро­бничими нормами; цей спосіб застосовується на стадії розробки ПВР і дає найточніші результати.

За першим способом загальна чисельність працюючих визна­чається за формулою:

N3as=N1+N2, (5.11)

де N1 — чисельність робітників, які зайняті на будівництві осно­вних і допоміжних споруд будівельного комплексу;

Ni=S/Wt, (5.12)

St — загальний річний обсяг будівельно-монтажних робіт, гри.;

Wt — середньорічний виробіток на одного працюючого в буді­вельній організації, який визначається за формулою

Wt = W6(l+c■ t), (5.13)

We — середньорічний виробіток на одного працюючого, який приймається для базисного року будівництва, гри.;

t — число років з базисним виробітком від базисного року до розрахункового;

с — щорічний приріст продуктивності праці, який приймаєть­ся у розмірі 3.. .5%;

N2 — чисельність працюючих, які зайняті в експлуатаційних, обслуговуючих, постачальних організаціях та на будівництві мі­стечка для будівельників

N2=0,4Ni. (5.14)

Орієнтовно, чисельність робітників, інженерно-технічних працівників (ІТП), службовців та молодшого обслуговуючого персоналу (МП), які проживають у містечку будівельників, роз­раховують за табл. 5.1.

Таблиця 5.1

№№

з/п.

Вид будівництва

Категорії працівників в % від загальної чисельності

робітники

ІТП

службовці

моп

1.

Водогосподарське

83

13

3

1

2.

Сільське

83

13

3

1

3.

Житлове

85

8

5

2

4.

Промислове

83…86

10.13

3.4

1.2

Співвідношення категорій працівників залежно від виду будівництва

5.4. Тимчасові інвентарні будівлі

Подпись: Рис. 5.1. Інвентарні тимчасові будівлі контейнерного типу

За типами збірно-розбірні будівлі поділяються на пересувні, контейнерні і збірно-розбірні (рис. 5.1).

Пересувні (на колесах, на лижах) будівлі найбільш ефектив­ний тип тимчасових будівель, оскільки їх можна пересувати за допомогою автомобілів, тягачів чи тракторів. Час облаштування і встановлення їх на місці обмежується годинами. Будівлі цього типу найбільш відповідають вимогам мобільності, але в той же час вони є найдорожчими.

Будівлі контейнерного типу не мають ходової частини, тому на будівельний майданчик їх доставляють на автопричепах, а при невеликих відстанях — на лижах за допомогою тракторів.

Такі будівлі являють собою комфортне тимчасове житло для будівельників: спальні вагони, гуртожитки, будівельні вагончи­ки, блок-пости охорони, офіси, штаби будівництва, сушарки, їдальні, санітарні вузли.

Збірно-розбірні тимчасові будівлі заводського виготовлення представляють собою дерев’яний або металевий каркас, який ззовні обшивається металевими листами або фанерою (дошка­ми), а в середині — найчастіше фанерою, дошками у композиції з теплоізоляційними матеріалами (шлак, мінеральна повсть, піно­пласт, тощо). Збірно-розбірні тимчасові будівлі менш економіч­ні, але їх каркасно-панельна або панельна конструкція дозволяє монтувати їх з об’ємних елементів за досить короткий проміжок часу (рис. 5.2).

Якість виробів підтверджена "Сертифікатом відповідності", виданим органом сертифікації «ЦентрСЕПРОбудметал».

Вагон-будинки можуть бути багатомодульними, встановлю­ватися в два поверхи, що особливо зручно для будівельних май­данчиків.

Організація містечок будівельниківРис. 5.2. Збірно-розбірна тимча­сова будівля

Крім того, до збірно-розбірних конструкцій відносять будівлі пневматичного типу, які зроблені на основі легких синтетичних тканин і плівок.

Витрати на тимчасові будівлі і споруди регламентовані і не повинні перевищувати для обжитих районів 4%, а для необжи — тих — 5% від кошторисної вартості будівництва.

За нормативними показниками на 1 проживаючого (табл. 5.2) проектується містечко будівельників.

Таблиця 5.2

Показники для визначення площ тимчасових будівель

Приміщення

Призначення

Одиниця виміру на 1 чол.

Нормативні

показники

1

2

3

4

І. Санітаоно — побутові приміщення

Гардеробна

Переодягання і зберігання спецодягу (подвійна шафа)

м2

0,7 на 1 чол. 1 на 1 чол.

Приміщення для

обігрівання

робітників

Обігрів., відпочинку і вживання іжі

м2

1 на 1 чол..

Умивальня

Санітарно — гігієнічне обслуговування робітників

м2

0,5 на 1 чол.

Приміщення для особистої гігієни жінки

Санітарно — гігієнічне обслуговування робітників

кран

1 на 15 чол.

Душова

Санітарно — гігієнічне обслуговування робітників

м2

кабіна

0,035 на 1 чол. 1 на 15 чол.

Туалет

Санітарно-гігієнічне обслуговування робітників

м2

сітка

0,54 на 1 чол. 1 на 12 чол.

Медпункт

Надання першої медичної допомоги

м2

0,1 на 1 чол.

Сушарка

Сушіння спецодягу і спецвзуття

м2

70 на

300…1200 чол.

їдальня

Забезпечення робітників гарячим харчуванням

м2

0,2 на 1 чол.

Умивальня

Санітарно-гігієнічне обслуговування робітників

м2

0,6 на 1 чол.

Буфет

Забезпечення робітників гарячим харчуванням

посадоч­не місце м2

1 на 4 чол. 0,2 на 1 чол.

Приміщення для відпочинку

Відпочинок

м2

0,7 на 1 чол.

2. Службові поиміщення

Виконробська

Розміщення адміністратив­но — технічного персоналу

м2

24 на 5 чол.

Диспетчерська

Оперативне керівництво будівельним об’єктом

м2

7 на 1 чол.

Кабінет з охо-

Навчання робітників вимо-

м2

рони праці

гам охорони і техніки без-

20 на

пеки, правилам пожежної безпеки

1000 чол.

3. Громадські поиміщення

Приміщення для

Проведення занять, зборів і

м2

36 на 100…400

відпочинку

інших заходів

чол.

Найменування тимчасових будівель, їх характеристики та кількість приймається залежно від чисельності особового скла­ду працівників, які здійснюють будівництво об’єкту (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Тимчасові будівлі будівельних організацій_________

Найменування

будівлі

Розміри, м

Корисна

2

площа, м

Шифр

типового

проекту

Тип

будівлі

Адміністративні приміщення

Контора

6,9×6,0x2,6

41,4

420-04-10

К

начальника дільниці

6,04×3,0x2,65

18,1

спд

к

Контора

6,0×2,7×2,68

16,2

420-04-38

к

виконроба

6,0×3,0x2,64

16,7

420-13-1

к

АТС і радіовузол

9,0×2,7×2,6

22,0

420-01-12

п

Санітарно — побутові приміщення

Гардеробні

6,0×2,7×2,68

14,4

420-04-21

к

9,0×3,0x2,54

20,7

420-13-2

к

Приміщення для обігріву робітників

6,0×2,7×2,68

14,5

420-04-9

к

Теж для сушіння одягу та взуття

9,0×2,7×2,6

22,0

420-01-13

п

Сушильня

7,91×2,72×2,69

20,5

420-01-13

п

Подпись: Душова 9,04x3,0x3,0 24,4 СПД- М К Вбиральня 6,0x2,7x2,68 14,3 420-04-23 п Побутові приміщення 13,58x9,0x2,55 117,7 420-02-03 3 12,02x6,9x2,68 75,5 420-04-33 3 Медпункт 12,02x6,9x2,68 75,0 420-04-30 к їдальня 16,28x9,0x2,55 140,0 420-02-2 к Складські приміщення Склад матеріальний і інструментальний 6,0x3,0x2,54 16,7 420-13-3 к Склад для обладнання 6,0x2,7x2,68 14,5 420-04-40 к Виробничі приміщення Слюсарно - механічна майстерня 27,0x3,0x2,65 77,0 СПД к Електромеханічна майстерня 4,27x2,35x2,11 9,2 ПЕМ-2П-4 п Малярна станція 4,25x2,5x2,57 10,6 ПМС п Примітка: к - контейнерний; п - пересувний; з - збірно-розбірний.

Для зразка орієнтовний склад тимчасових будівель і спо­руд, який повинен бути у містечку будівельників, при будівни­цтві осушувальної системи площею до 500 га наведено у табл.

5.4.

ОРГАНІЗАЦІЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ БАЗОЮ БУДІВНИЦТВА

5.1. Розрахунок потужностей будівельних організацій та
забезпечення їх матеріалами

Потужність підприємств виробничого напрямку встановлю­ється з врахуванням інтенсивності виконання робіт основного будівництва, відповідно до календарного плану виконання буді­вельних робіт (календарним планом передбачені графіки вико­ристання будівельних ресурсів).

Потужність підприємств виробничої бази і тривалість їх буді­вництва розраховуються в проекті виконання робіт (ПВР) і про­екті організації будівництва (ПОБ) з використання нормативних документів (ДБН А 3.1.5-97).

Розрахунки потужностей виробничої бази включають:

1. Визначення середньої розрахункової інтенсивності вико­нання і-тої роботи (показник виконання /-тої роботи за певний проміжок часу)

Ipi=Wp/Tpi, (5.1)

де WPi — загальний обсяг і-тої роботи за розрахунковий період

± рі>

Трі — розрахунковий період виконання і-тої роботи, за рік, квар­тал, місяць, декаду.

2. Визначення потреби в fc-тому матеріалі для і-тої роботи ос­новного будівництва, для розрахункового періоду (наприклад

ТРі)

Мрі= Цфі • Ірі, (5.2)

де qra — — питома потреба в fc-тому матеріалі (продукції) на оди­ницю і-тої роботи.

3. Визначення загальної потреби будівництва в fc-тому мате­ріалі (продукції) для n видів робіт за рік:

(5.3)

ОРГАНІЗАЦІЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ БАЗОЮ БУДІВНИЦТВАОРГАНІЗАЦІЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ БАЗОЮ БУДІВНИЦТВАІ-1

де Мкз — розрахована загальна потреба будівництва в к-тому ма­теріалі (продукції) для n видів робіт; n — кількість видів робіт.

Необхідна експлуатаційна продуктивність (потужність) Пкек підприємства з виготовлення к-того матеріалу не повинна бути меншою розрахованої потреби к-того матеріалу, тобто:

Пк. ек > мкз. (5.4)

Обсяг робіт та їх інтенсивність у формулах (5.1)…(5.3) мо­жуть бути у фізичних одиницях (м2, м3, шт., тони тощо), або в грошовому виразі (за кошторисом).

В ПОБ потреба в матеріалах і ресурсах та відповідні потуж­ності підприємств визначаються не в фізичних одиницях, а в грошовому виразі. В цьому випадку вираз (5.3) буде мати вид:

D

44/;■; фік)—^ Bkl’ с] і3, (5.5)

і=і

де ВКІ — вартість обсягу к-того матеріалу в і-тому виді роботи за розрахунковий період;

За аналогом формул (5.3) і (5.5) досить легко отримати фор­мули для окремих виробничих потужностей підприємств вироб­ничої бази і потреби виробничих площах:

— виробничі потужності підприємств для виробництва к-ТОГО матеріалу:

Пвир(к) Bfc q ПП(І)у (5.6)

де Пеир(к) — продуктивність (потужність) підприємства з виготов­лення к-того матеріалу;

Вк — вартість одиниці виміру к-того матеріалу, грн;

q пп(і) — питома потреба у виробничих потужностях для к-того матеріалу (продукції) на одиницю і-тої роботи (м, м, шт., тони тощо).

— потреба у виробничих площах для виготовлення к-того ма­теріалу

Fm= Вк — fe„, (5.7)

де Bk — вартість k-того матеріалу, млн. грн.; fm. питома потреба у виробничих площах для виготовлення k-того матеріалу, м2/1млн. грн.

— потреба у площах складів для складування k-того матеріалу (продукції) за всіма обсягами робіт будівельного комплексу:

FCKM = Sk-.fcKM, (5.8)

де /скл — питомі потреби в площах складів на 1 млн. грн. будіве­льно-монтажних робіт, м2/1млн. гри;

Sk — загальний обсяг будівельно-монтажних робіт на всіх об’єктах будівельного комплексу з використанням k-того мате­ріалу (продукції), млн. грн.

Основною структурною одиницею в комплексі виробничої бази будівництва є будівельна організація (фірма, управління), діяльність якої як окремої одиниці в комплексі виробничої бази будівництва характеризується потужністю. Потужність органі­зації визначається обсягом будівельно-монтажних робіт за рік (млн. грн.), або виготовленням чи введенням в дію основної бу­дівельної продукції, з виробництва якої вона спеціалізується (м2 житлової площі, м2 виробничої площі і інше).

Методика розрахунку виробничої потужності загально — будівельної організації розроблена ЦНДУБ Держбуду України. Виробнича потужність будівельної організації за цією методи­кою визначається, виходячи із наявності активних основних ви­робничих фондів та обсягу випуску продукції (млн. грн.), вико­наної власними силами за рік, на одиницю їх вартості.

Величина активних основних фондів будівельної організації визначається балансовою вартістю наявних в її підпорядкуванні основних фондів (власних будівельних машин, обладнання з урахуванням поновлення, списання і орендованих). До складу основних фондів включають балансову вартість технологічного, автотранспорту, виробничий інструмент і оснащення.

Виробництво будівельно-монтажних робіт в грн., що припа­дає на одну гривню балансової вартості основних фондів визна­чається відношенням вартості будівельно-монтажних робіт до вартості основних фондів.

Розрахунок виробничої потужності будівельної організації
слід виконувати щорічно на плановий період, виходячи із умов прогресивного використання основних фондів.

Виробничу потужність будівельної організації в плановому році можна виразити за виразом

Мп = ФЕфКо, (5.9)

де Мп — виробнича потужність, млн. грн.;

Ф — балансова вартість активної частини основних фондів, млн. грн.;

Еф — фактичний випуск продукції на 1 грн. основних вироб­ничих фондів;

Подпись: KQ= + А Подпись: тл Подпись: -Mm4 л Подпись: (5.10)

К0 — коефіцієнт підвищення рівня виробництва будівельно — монтажної продукції на 1 грн. основних активних фондів

де Тп і Тф — відповідно робочий плановий і фактичний фонд часу корисної роботи машин і обладнання основних груп машин;

К3.„ і К3.ф — коефіцієнти збірності в плановий і фактичний в ба­зовому році;

Mnpjl і Мпр, ф — відповідно планова і фактична механоозброє — ність праці (див. розділ 3.1);

А, Б, Г — емпіричні коефіцієнти, що враховують вплив різних факторів на виробництво будівельної продукції.

При розрахунках коефіцієнт використання фонду часу машин і механізмів характеризує ступінь використання основних фон­дів.

Залежно від обсягу випуску будівельної продукції на 1 грн. основних активних фондів Еф цей коефіцієнт відповідно має такі значення:

Еф

14 — 12

12 — 10

10 — 8

8 — 6

менше 6

Тп / Тф

1,04-1,05

1,05-1,06

1,06-1,07

1,07-1,08

1,10

Коефіцієнт А, що залежить від фактичної змінності роботи

машин і механізмів приймається рівним:

при роботі основних машин в одну зміну………. 0,9,

при роботі більш ніж в одну зміну…………………. 0,8.

Коефіцієнт Б, що залежить від матеріалоємності об’єктів, їх збірності, приймається рівним:

матеріалоємність……………. 0,8 0,7 0,6 0,5;

коефіцієнт Б…………………… 1 0,8 0,6 0,5.

Коефіцієнт Г, що враховує вплив підвищення механоозброє — ності праці на випуск продукції на 1 грн. основних виробничих фондів, приймається рівним:______________________________

Еф

14 — 12

12 — 10

10 — 8

8 — 6

менше 6

Г

1,25

1,1

1,0

0,9

0,8

Будівельно-монтажні управління (БМУ) в виробничій стру­ктурі будівельного комплексу є первинною структурною одини­цею, яка безпосередньо випускає будівельну продукцію і знахо­диться в найбільш наближеній відстані як до будівельних об’єк­тів (територіально), так і в взаємовідносинах із замовниками. Кожне БМУ, як загально-будівельне так і спеціалізоване, роз­ташовано за територіальним принципом з врахуванням перспек­тиви розвитку будівництва, повинно мати свої виробничі бази.

До складу виробничих баз БМУ рекомендуються наступні будівлі і виробництва: адміністративна будівля; закриті складсь­кі приміщення і майданчики для відкритого складування матері­алів; розчинно-бетонні вузли малої потужності (до 5 м3 за добу) з місцями складування заповнювачів і складом цементу; відкри­тий полігон для виготовлення несерійних збірних залізобетон­них і бетонних елементів не обумовлених несучою спроможніс­тю; столярні цехи малої потужності, для виготовлення погонаж — них виробів і несерійних столярних дверних і віконних блоків; слюсарно-ремонтні майстерні для поточних ремонтів, профілак­тики і технічного огляду машин і механізмів, що знаходяться на балансі БМУ і в оренді, а також для ремонту засобів малої меха­нізації, енергетичні мережі і внутрішні шляхи транспортного сполучення.

Для спеціалізованого будівельно-монтажного управління до складу його виробничої бази слід включити, якщо в регіоні від­сутнє централізоване забезпечення, цехи для виготовлення сан­технічних, електротехнічних вузлів і заготовок.

Тут необхідно звернути увагу на проектування і будівництво складських площ, як відкритих так і закритих. Ці майданчики призначені для нетривалого зберігання будівельних матеріалів, деталей і конструкцій, створюючи певний запас. Основна части­на матеріалів і конструкцій завозиться безпосередньо на будову: залізобетонні і бетонні вироби; столярні вироби; металеві виро­би і заготовки тощо, тобто, всі матеріали, деталі і конструкції, що постачаються відповідно до комплектуючих відомостей.

На складах виробничих баз БМУ зберігають експлуатаційні матеріали для власних потреб: інструмент, спецодяг, паливно — мастильні матеріали в спеціально обладнаних місцях, лакофар­бові матеріали, цінне технологічне обладнання тощо.

Проектування об’єктів виробничої бази будівництва та розробка будівельного генерального плану

В процесі проектування об’єктів виробничої бази будівництва та при розробці будівельного генерального плану (будгенплану) необхідно визначити розміри об’єктів виробничої бази та нанес­ти їх на генплан у масштабі 1:10000. Крім того, виконується на­несення на топографічний план основних і допоміжних будівель і споруд, складського господарства, інженерних мереж, транс­портних комунікацій, містечка будівельників, що дасть можли­вість сформувати будгенплан.

Наприклад, до складу об’єктів виробничої бази будівництва греблі входять:

1. Кар’єр ґрунту для відсипання греблі.

2. Кар’єр гравійно-піщаної суміші для відсипання автомобі­льних шляхів та фільтрових зон греблі.

3. Шляхово-експлуатаційне господарство, яке містить авто­шляхи, стоянки, роз’їзди, теплі бокси для ремонту і зберігання машин — станції технічного обслуговування, тощо.

4. Транспортне господарство,

5. Ремонтно-механічні майстерні для будівельної техніки.

6. Складське господарство та майданчик для зберігання па­ливно-мастильних матеріалів (ПММ).

7. Енергетичне господарство, до складу якого входять внут- рішньомайданчикові ЛЕП, знижувальна трансформаторна під­станція.

8. Водопостачальне господарство, яке включає трубопровід­ні мережі, насоси, свердловини і пересувні насосні станції.

9. Магістральна лінія електропередач (ЛЕП).

10. Містечко будівельників, яке розміщується на території з оптимальними природними і санітарно-гігієнічними умовами.

Ремонтно-експлуатаційне господарство, до складу якого вхо­дять ремонтно-механічні майстерні, складське господарство, майданчик для зберігання ПММ, енергетичне та водопостачаль­не господарства, як правило розміщується поруч транспортного господарства і магістральних внутрішньомайданчикових шляхів, але поблизу основних об’єктів будівництва. При цьому необхід­но враховувати перспективи його використання після закінчення будівництва і початку експлуатації об’єктів водогосподарської мережі. Розміри основних об’єктів ремонтно-експлуатаційного господарства визначаються за таблицею 4.3.

Містечко будівельників (побутове містечко) розміщується на території з оптимальними природними і санітарно-гігієнічними умовами, але якомога ближче до основного будівництва і місця розташування підсобних підприємств та господарств.

Таблиця 4.3

Площі основних об’єктів ремонтно-експлуатаційного _________________ господарства____________________

Нормативні значення площ, м2/маш

Назва

складових ремонтно — експлуатаційного господарства

Основні

підприємства

Допоміжні

будівлі

Адміністративні

приміщення

Стоянки

і

2

3

4

5

Ремонтно-механічні майстерні

ііо

9

8

Енергетичне господарство

20

3

2

12

Водопостачальне господарство

15

4

2

10

Складське господарство та майдан­чик для зберігання ПММ

21

4

3

11

Містечко будівельників споруджується до початку виконання основних будівельно-монтажних робіт на об’єктах водогоспо­дарського комплексу відповідно до проекту організації будівни­цтва (ПОБ), проекту виконання робіт (ПВР), санітарно — технічних і протипожежних правил, діючих нормативів. У разі проживання у містечку будівельників менше 60 осіб, до його складу повинні входити такі основні приміщення й інвентар (рис. 4.1, 4.2):

і. Гардеробні з умивальниками. 2. Душові і сушильні кімна­ти. 3. Приміщення для обігріву, відпочинку і харчування. 4. Приміщення адміністративного персоналу. 5. Туалет. 6. Навіс або приміщення для відпочинку і місце для чищення взуття. 7. Щит із засобами пожежегасіння.

Проектування об’єктів виробничої бази будівництва та розробка будівельного генерального плану

Рис. 4.1. План побутового містечка чисельністю до 20 осіб; і- контора виконроба (майстра); 2 — гардеробна з сушильнею; 3 — душові і туалети; 4 — приміщення для відпочинку; 5 — щит з протипожежним інвентарем; 6 — дошки показників і оголошень; 7 — пішохідні доріжки; 8 — місце для курін­ня; 9 — склади-навіси; 10 — огорожа навколо містечка будівельників

6.57 035 7.9 0.85 ‘ 6.7

Рис. 4.2. План-схема побутового містечка чисельністю до 40 осіб; і — кон­тора виконроба (майстра або начальника дільниці); 2 — гардеробна з сушиль­нею; 3 — душові і туалети; 4 — приміщення для відпочинку; 5 — щит з протипо­жежним інвентарем; 6 — пішохідні доріжки; 7 — дошки показників і оголо­шень; 8 — місце для куріння; 9 — склади-навіси; 10 — огорожа

Якщо кількість проживаючих перевищує 60 осіб (рис. 4.3), то крім перерахованих вище приміщень й інвентарю влаштовують приміщення для їдальні та особистої гігієни жінки.

Рис. 4.3. План побутово­го містечка будівельників чисельністю 60 осіб: 1- кон­тора виконроба (майстра);

2 Проектування об’єктів виробничої бази будівництва та розробка будівельного генерального плану— диспетчерська і табельна;

3 — гардеробна з сушильнею;

4 — душові кабіни і туалети;

5 — клуб; 6 — місце для курін­ня і відпочинку; 7 — місце для кіоску; 8 — питний фонтан­чик; 9 — щит з протипожеж­ним інвентарем; 10 — дошка показників і оголошень; 11 — пішохідні доріжки; 12 — ма­теріально — технічні склади; ІЗ — огорожа

Тимчасові будівлі і споруди розташовують на спеціально виділених для цього ділянках, як правило, біля постійних тран­спортних комунікацій.

Розташовуючи об’єкти на будгенплані, потрібно враховува­ти санітарні та протипожежні норми: відстань між тимчасови­ми будівлями і спорудами необхідно передбачити відповідно до ступеня їх вогнестійкості та приймати 10…12м, а між скла­дами 10…40м (рис. 4.4). Особливо небезпечні об’єкти (склади паливно-мастильних матеріалів, вибухових речовин, тощо) ро­зташовують в місцях за погодженням їх з відповідними служ­бами.

Проектування об’єктів виробничої бази будівництва та розробка будівельного генерального плану

Рис. 4.4. Схема мобільного містечка будівельників з інфраструктурою: і — вагончики — гуртожитки; 2 — контора виконроба; 3 — АТС і радіовузол; 4 — місце для відпочинку; 5 — медпункт; 6 — їдальня; 7 — душові кабіни; 8 — туа­лети; 9 — місце для фізичного відпочинку; 10 — закритий склад; 11 — склад — навіс; 12 — відкритий склад; 13 — слюсарно-механічні майстерні; 14 — склад паливно-мастильних матеріалів; 15- стоянка машин і механізмів; 16 — проти­пожежний щит; 17 — ящик з піском; 18 — насосна станція (свердловинний на­сос); 19 — водонапірна башта; 20 — гідранти; 21 — огорожа або межі мобільного містечка; 22 — прожекторні щогли з прожекторами ПЗС-35; 23 — трубопровід­ні комунікації; 24 — електричний кабель; 25 — трансформаторна підстанція

Потреба в тимчасових санітарно-побутових і адміністратив­них будівлях визначається на основі розрахункової чисельності робітників, інженерно-технічних працівників (майстрів, викон­робів), службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), а також виходячи із встановленої норми площі на одно­го проживаючого у містечку.

При проектування будівельного генерального плану особливу увагу необхідно звернути на збереження сільськогосподарських

Водопостачання об’єктів виробничої бази будівництва

Виконання будь-яких будівельних робіт пов’язане з витрата­ми води для виробничих і технічних потреб, для гасіння пожеж, господарсько-побутового споживання на будівельному майдан­чику і в містечку будівельників. Джерелом водопостачання бу­дівництва можуть бути як підземні, так і поверхневі води. Оскі­льки воду з поверхневих джерел обов’язково потрібно очищати, то перевагу, як правило, надають підземним джерелам.

Джерело водопостачання, вибір якого здійснюється відповід­но до вимог ДЕН „Інженерне обладнання споруд, зовнішніх ме­реж” погоджується з органами санітарного нагляду та з терито­
ріальними геологічними управліннями (для варіанту водозабез — печення підземними водами).

Для регулювання нерівномірності водоспоживання проекту­ють водонапірні вежі і резервуари на дерев’яній, металевій або іншій естакаді, які містять регулюючий, протипожежний і ава­рійний запаси води.

Проектування тимчасового водопостачання потрібно викону­вати в такій послідовності:

— виявити і класифікувати споживачів води;

— визначити потреби у воді кожного споживача;

— визначити розрахункові витрати води для кожного спожива­ча;

— встановити вимоги щодо якості води;

— вибрати джерела водопостачання, підібрати відповідне обла­днання та запроектувати схеми водопровідної мережі;

— вибрати методи та схеми прокладання водопровідної мережі.

Вихідними даними для проектування системи водопоста­чання є: номенклатура, обсяги робіт, терміни та способи вико­нання робіт, кількість робітників і техніки, що користується во­дою; дані про джерела водопостачання, нормативні та довідкові дані.

Розрахунок витрат води здійснюють за формулами для кож­ного споживача окремо, а результати наводять у табличній фор­мі (табл. 4.2.)

Виробничі витрати води в (л/с) на обслуговування будівель­них і транспортних машин та механізмів визначаються за фор­мулою

Подпись: ^вирВодопостачання об’єктів виробничої бази будівництва(4.11)

де М — кількість будівельних, транспортних машин та обладнан­ня; В1 — норма витрати води на відповідну одиницю виміру; К1 — коефіцієнт нерівномірності споживання води для обслуговуван­ня будівельних, транспортних машин та обладнання; — трива­

лість зміни, яка приймається рівною 8 год; n3M. — число змін ро­боти впродовж доби.

Подпись: Таблиця 4.2 Розрахунок тимчасових витрат води № з/п Споживачі води Один. вимір. Обсяги робіт Витрата на один. виміру Загальні витрати води, л/с 1 2 3 4 5 6 1 1.1 1.2 Виробничі потреби Заправка вантажних автомобілів Заправка будівельних машин і механізмів Разом 2 2.1 2.2 2.3 2.4 Господарсько-побутові протреби Питні витрати Приготування їжі Умивання Користування душем Разом 3 3.1 3.2 Протипожежні витрати Гасіння пожежі на будівельному майданчику Гасіння пожежі в містечку будівельників Разом Всього

Витрати води (в л/с) на господарсько-побутові потреби (крім користування душем) визначаються за формулою

А А А

Nx-B2-E2 NxB3.E2 n,-b4-e2

Подпись: t„t -3600 t„t -3600Подпись: ty -60Qzoc = ————— Т77ПГ + —————- Т77Г7Г +———— " 77;—, (4.12)

gi *■ gi

де N1 — число працівників, які проживають у містечку будівель­ників; tgi — тривалість зміни; В2, В3, В4 — відповідні питомі ви­трати води на одного проживаючого у містечку на господарсь­
ко-питні потреби, на приготування їжі, на умивання; К2 — коефі­цієнт нерівномірності споживання води; ti — тривалість умиван­ня, яка приймається 3 хв. на кожного проживаючого.

Водопостачання об’єктів виробничої бази будівництва Подпись: (4.13)

Витрати води на душові установки в л/с розраховуються за формулою

де N2 — кількість робітників, які приймають душ, визначається як N2 = (0,3…0,4) Nf, Кз — коефіцієнт годинної нерівномірності водопостачання (К3 = 1,0); В5 — витрати води на одного робітни­ка, який приймає душ; t2 — тривалість роботи душових установок (t2 = 1 год. помножити на число установок).

Витрати води на протипожежні цілі Qnox — встановлюють та­ким чином, щоб забезпечити одночасну дію двох гідрантів з ви­тратою 2,5 л/с на кожен струмінь. Тобто, робота пожежників має тривати за розрахунком не менше 3-х годин з витратою 5,0 л/с. Такі витрати води на пожежегасіння необхідно приймати для об’єктів з площею забудови до 10га.

Гасіння пожежі на будівельному майданчику передбачається за допомогою індивідуальних засобів. Тоді загальні витрати во­ди в л/с визначаються за формулою

0.заг. — Qeup. + Qzoc. + Qdyrn. + Q пож. (4.14)

Мережі тимчасового водопроводу влаштовують із сталевих газових труб діаметром 25…50 мм, або ж з гумових шлангів. Можна використовувати пластмасові труби діаметром 50…200мм.

Насосні установки приймаються свердловинного типу з насо­сами А, АТН і ЭЦВ. Насоси підбираються за двома параметра­ми: витратою насоса QH і його напором Нн. Витрата насоса ви­значається за формулою

QH — Qsaz/ Za. H, (4.15)

де ZOM. — число основних насосів.

Якщо в містечку будівельників передбачається встановлення водонапірного бака, який монтується на водонапірній вежі, то напір насоса визначається за формулою

Нн = Нг + hw, (4.16)

де Нг — геодезичний напір насоса в м, який визначається за фор­мулою

Нг = [ВБ — [РПВ, (4.17)

де [ВБ — відмітка верху водонапірного бака, яку можна визначи­ти як

[ВБ = [ПЗ + К, (4.18)

де відмітка поверхні землі ЦПЗ) визначається з генплану за го­ризонталями, а висота вежі разом з водонапірним баком прий­мається в межах he = 3…7м.

Відмітка рівня підземних вод визначається як

[РПВ = [ПЗ — hn. e, (4.19)

де h„.e. — глибина залягання підземних вод, м.

На підставі значень QH і Нн, за зведеними графіками областей застосування насосів підбирається марка свердловинного насоса та його основні технічні та конструктивні параметри.

ВИРОБНИЧО-ПОБУТОВА БАЗА БУДІВНИЦТВА

4.1. Енергопостачання об’єктів виробничої бази будівництва

Енергопостачання об’єктів будівництва здійснюється з само­го початку створення об’єктів виробничої бази, причому розши­рення мережі забезпечення енергією будівельних об’єктів здійс­нюється поетапно із збільшенням потужності джерел енергопо­стачання, ускладненням схем їх забезпечення і режимів роботи. У зв’язку з цим виникає потреба поетапного під’єднання об’єктів до джерел енергопостачання. Для водогосподарського і гідротехнічного будівництва система енергопостачання має ряд особливостей, що відрізняє її від енергопостачання об’єктів ци­вільного і промислового будівництва:

— значна віддаленість об’єктів будівництва від існуючих електромереж;

— значна енергоємність будівництва;

— нерівномірність навантаження в добовому, сезонному і рі­чному планах;

— необхідність в резервному джерелі енергії, оскільки є такі види робіт, які не допускають перерв.

На першому етапі електропостачання будівництва здійсню­ється за допомогою тимчасових електростанцій. На другому — прокладається основна і резервна ланки ЛЕП, які можуть мати тимчасовий або постійний характер. На третьому етапі всі тим­часові лінії заміняються на постійні за наявністю не менше двох ліній або двох джерел постачання.

Тимчасові електростанції можуть бути:

• пересувні — монтуються на автомобільному шасі;

• комплексні — газотурбінні пересувні і газотурбінні блочні електростанції;

• дизельні — пересувні дизель-електроустановки.

Для того, щоб розрахувати потужність електричного наван­таження і підібрати трансформаторне обладнання всі споживачі електричної енергії поділяються на групи:

1) освітлювальна (освітлення об’єктів, прожекторне освітлен­ня);

2) силова (енергопостачання машин і механізмів);

3) технологічна (водовідлив, електропрогрівання бетону, зва­рювальні апарати, подача повітря).

Повна потужність в кВ-A для різних об’єктів може бути ви­значена за формулами:

— для однієї групи споживачів

П

Ppj—Рci’ Kn/C0Styi> (41,

I— 7

=

COStp — Г)

де Pci — середня номінальна потужність відповідної і-тої групи споживачів на j-тому об’єкті;

Кпі — коефіцієнт попиту для і-тої групи споживачів, який приймається за нормативною літературою для j-того об’єкту;

cosqi — коефіцієнт потужності для і-тої групи споживачів, який приймається за нормативною літературою (в середньому дорівнює 0,75);

1,1 — коефіцієнт, що встановлює втрати потужності в мере­жах;

YPde, YPeup, YPo. e, YPo.3. — відповідно суми номінальних по­тужностей двигунів та виробничого обладнання (силової групи), внутрішнього та зовнішнього освітлення в кВт для пікового пе­ріоду будівництва; Кп. д, Кп. вир, Кп. в, Кп.3 — відповідно коефіцієнти попиту, що залежать від ступеня одночасності роботи і величи­ни завантаження споживачів; ц — коефіцієнт корисної дії сило­вих електродвигунів (і) = 0,78…0,87).

Загальна розрахункова потужність споживачів визначається за формулою к

Np—jNpj Км, (4.2)

j—1

де KM — коефіцієнт нерівномірності споживання електроенергії різними групами споживачів, який приймається ^=0,7.. .0,8.

На основі визначеної розрахункової потужності споживачів підбирається трансформаторне обладнання. При цьому слід вра­хувати, що 5.10% електроенергії губиться на дільничних елек­тромережах, а коефіцієнт завантаження трансформатора не ме­нше 75%.

Проектування енергозабезпечення об’єкта виконується у такій послідовності:

— розрахунок потужності джерел електроенергії;

— проектування електромережі.

Необхідну кількість електроенергії визначають залежно від потужності силового обладнання, зовнішнього та внутрішнього освітлення, потреби виробництва. Потужність двигунів будіве­льних машин і установок приймається за паспортами, каталога­ми або довідниками, а виробничого обладнання — за каталогами і довідниками.

Число прожекторів для містечка будівельників приймається за вихідними даними.

Запроектовані об’єкти електропостачання і споживання виро­бничої бази будівництва наносяться на генплан у відповідному масштабі.

Обслуговування і ремонт будівельного транспорту

В процесі експлуатації будівельних машин їх деталі та скла­дальні одиниці зношуються, виникає стан втоми, старіння мета­лів, порушується взаємне розташування деталей, що призводить до втрати машиною її початкових характеристик. Підтримання
будівельних машин у працездатному стані залежить від своєча­сного проведення заходів, що забезпечують справність та праце­здатність машин.

3 цією метою в будівництві використовується система плано­во-попереджувального технічного обслуговування та ремонту будівельної техніки, яка є комплексом організаційно-технічних заходів, що мають попереджувальний характер, виконуються в плановому порядку та спрямовані на забезпечення справності та працездатності будівельної техніки, поліпшення її технічного стану та зниження витрат на експлуатацію.

Система складається з двох основних видів заходів: технічно­го обслуговування і ремонту (рис.3.1).

Обслуговування і ремонт будівельного транспорту

Рис.3.1. Принципова схема системи планово-попереджувального технічного обслуговування та ремонту:

ЩТО — щозмінне технічне обслуговування; ТО — періодичне технічне обслу­говування; СТО — сезонне технічне обслуговування; П — поточний ремонт;

К — капітальний ремонт

Залежно від періодичності, трудомісткості та обсягу робіт для будівельних машин встановлені такі види ТО:

— щозмінне технічне обслуговування;

— періодичне технічне обслуговування;

— сезонне технічне обслуговування;

— технічне обслуговування при зберіганні та транспортуванні. В складних умовах використання будівельних машин (велике

запилення, високогір’я, низькі температури та ін.) проводиться спеціальне технічне обслуговування із зменшеним значенням періодичності.

Щозмінне ТО (ЩТО) повинно забезпечити працездатність машини протягом всієї робочої зміни шляхом контролю техніч­ного стану основних її частин: гальмового обладнання, ходової частини, органів керування, сигналізації, двигуна та усунення виявлених несправностей, а також дозаправлення пально- мастильними матеріалами, робочою та охолоджувальною ріди­нами. Виконання ЩТО покладається на машиністів будівельних машин.

Періодичне технічне обслуговування виконується з метою зниження інтенсивності зносу деталей і складальних одиниць, визначення їх залишкового ресурсу, усунення наявних несправ­ностей; здійснюється спеціалізованими бригадами (ланками) за участю або без участі машиністів, за якими закріплені машини. Періодичність виконання та обсяг робіт періодичного ТО зале­жать від типу машини, що обслуговується. Залежно від обсягу передбачених робіт, послідовності їх виконання кожному періо­дичному ТО надається порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3), До обсягу робіт ТО з більш високим порядковим номером включаються роботи, що передбачені до виконання при ТО з більш низькими порядковими номерами.

Сезонне технічне обслуговування (СТО) виконується двічі на рік при переведенні машин на експлуатацію в умови весняно — літнього або осінньо-зимового періоду.

З метою збереження працездатності будівельних машин при їх транспортуванні та зберіганні проводяться спеціальні види ТО, які регламентуються вимогами експлуатаційної документа­ції.

Ремонт — це комплекс робіт, що відновлюють ресурс і забез­печують працездатність та справність будівельних машин в процесі експлуатації. Ремонт включає контрольно-діагностичні, розбірно-складальні, слюсарні, зварювально-наплавні та інші роботи. Є два види планового ремонту будівельних машин: по­точний і капітальний.

Поточний ремонт призначений для підтримання працездатно­сті та справності машин шляхом відновлення або заміни окре­мих складальних одиниць і деталей, крім базових; їх обсяг ви-

значається технічним станом машин.

Капітальний ремонт призначений для відновлення справності та повного чи близького до нього ресурсу машин шляхом заміни або відновлення складальних одиниць і деталей, включаючи ба­зові.

Крім планових ремонтів проводяться непланові ремонти, не­обхідність в яких виникає внаслідок відмов у роботі будівельних машин або аварій.

Ремонтно-механічне господарство на будівництві здійснює щозмінне технічне обслуговування будівельних машин і механі­змів, виконує поточні та капітальні ремонти великих нетранспо­ртабельних машин і механізмів. Крім того, в ремонтно — механічних майстернях будівництва виготовляють металоконст­рукції, конструктивне обладнання та інші вироби для потреби будівництва.

До складу ремонтно-механічного господарства входять:

• ремонтно-механічні майстерні;

• база механізації;

• база головного енергетика;

• база головного механіка;

• дільничні ремонтні господарства та інші.

Ремонтно-механічні майстерні (РММ) виконують найбільш

складні види ремонтів: капітальний — машин і механізмів, які недоцільно або не можливо направити на ремонтні заводи; скла­дні поточні ремонти всіх будівельних машин. Крім того, РММ виконують основну частку замовлень будівництва на виготов­лення нескладного і нестандартного обладнання, металоконст — рукцій тощо.

До складу РММ, як правило, входять:

• ремонтно-механічні дільниці;

• відкриті майданчики для зовнішніх робіт, які обладнані одним або декількома козловими кранами вантажопідйомністю до 50т. для ремонтну, ремонтного фонду, підготовки техніки до консервації;

• відкриті стоянки машин і механізмів, інколи з навісом і з

підігрівом;

• закриті стоянки.

Ремонтно-механічні майстерні, як правило, включають бокси для ТО (профілакторії), а також розбірно-складальне, механічне, зварювальне, ковальське, мідницько-жерстяницьке, електротех­нічне, деревообробне і інші відділення. Технологічне обладнан­ня цих відділень дозволяє виконувати ТО, поточні ремонти і рі­зні господарчі роботи, а також виготовляти нескладні пристосу­вання і обладнання.

На базах механізації організовують відкриті і закриті стоянки самохідних машин і механізмів, ремонтно-механічні майстерні для зовнішніх робіт, які обладнані козловими кранами до 30т. Виконуються тільки поточний складний і нескладний ремонт.

Дільничні ремонтно-механічні майстерні здійснюють техніч­не обслуговування і дрібний ремонт будівельних машин і меха­нізмів, що експлуатуються окремими дільницями. До складу цих майстерень як правило, входять невеликі за розміром ремонтні майстерні і відкриті майданчики для зберігання самохідних ме­ханізмів, що щоденно повертаються на базу, а також пересувні засоби:

— агрегати технічного обслуговування (АТО) на шасі автомобі­ля (АТО-А), двохвісного причепа (АТО-П) або самохідного шасі (АТО-С);

— пересувні ремонтні (ПРМ) і ремонтно-діагностичні майсте­рні (ПРДМ) з електрозварювальним апаратом;

— пересувні діагностичні установки на шасі автомобіля — фургона (ПДУ);

— механізовані заправники.

Ці пересувні засоби призначені для проведення в польових умовах ТО-1 і ТО-2, виявляти і усувати відмови і несправності машин, а також заправляти пальним, мастилами і водою.

Пересувна ремонтна майстерня ПРМ змонтований на шасі ав­томобіля Камаз 43118 (рис. 3.3). Використання агрегату дозво­ляє виконувати наступні роботи:

— зварювальні та газорізальні;

— слюсарно-механічні;

— транспортування вантажів;

— вантаження-розвантаження й монтаж устаткування на май­данчику розміром 2,3 х 2,4 м.

Обслуговування і ремонт будівельного транспорту

Рис. 3.3. Пересувна ремонтна майстерня ПРМ-5820

Комплектація пересувної ремонтної майстерні ПРМ-5820:

— зварювальне устаткування (силовий генератор EG на 26­30кВт і зварювальний випрямляч ВД-313 на 315А);

— устаткування для газового різання (контейнер під кисневий і пропановий балон, пальник, різак, комплект редукторів з шлан­гами подачі кисню й пропану;

— устаткування для механічної обробки (свердлильний верстат з лещатами, наждачно-обдиральний верстат, шліфувальна ма­шинка, токарний верстат);

— комплект інструмента для газорізання й зварювання;

— верстат з лещатами, виносні прожектори для роботи в тем­ний час доби; щит для підключення до зовнішнього джерела живлення;

— кран-маніпулятор ЛВ185-04 з вантажопідйомністю 3т.

Система організації ремонтно-механічного господарства бу­дівництва і експлуатації будівельної техніки в значній мірі зале­жить від масштабів будівництва і його організаційної структури. Як правило, на будівництві крупних гідровузлів створюються спеціалізовані підрозділи з механізації окремих видів робіт, які об’єднують основний парк відповідних будівельних машин і здійснюють їх обслуговування. Вказані підрозділи в одних ви­падках самі виконують відповідні за профілем роботи, а в інших — на правах оренди передають будівельну техніку іншим будіве­льним організаціям.

Організація технічного обслуговування і ремонтів будівель­ної техніки, що експлуатується на будівельних майданчиках, як правило, здійснюється за наступною схемою: будівельні маши­ни, які щоденно повертаються на базу, проходять контрольну дільницю, паливно-заправну станцію, ділянку зовнішньої мийки і після цього направляються на стоянку. Частина машин за гра­фіком направляються у профілакторій, де проходять технічне обслуговування (ТО-1 або ТО-2), а потім — на стоянку або на ді­льницю робіт.

Крупні самохідні машини (екскаватори, крани і т. п.) обслуго­вуються агрегатами технічного обслуговування (АТО) на місці роботи. На базу ці механізми доставляються трейлерами тільки у випадках необхідності проведення складних ремонтів, вико­нання яких на місцях робіт або неможливо або недоцільно.

В ремонтно-механічних майстернях машини і механізми, які потребують ремонту, зберігаються на майданчиках для машин, що чекають на ремонт, направлені у ремонт машини поступають у збірно-розбірне відділення, де здійснюється їх огляд, виявля­ються і ліквідовуються виявлені дефекти або несправності, а та­кож виконуються всі види робіт поточного обслуговування. Від­ремонтовані машини і механізми проходять випробування і піс­ля приймання їх відділом технічного контролю направляються на майданчик для відкритої стоянки або на місце їх експлуатації.

У зв’язку з технологічним розвитком засобів малої механіза­ції на будівельних майданчиках створюються спеціалізовані ба­зи малої механізації, які, як правило, на правах оренди забезпе­чують будівельні підрозділи механізованим інструментом, буді­вельним інвентарем, різного роду пристосуваннями, здійснюють технічні обслуговування і ремонт цієї техніки. Обсяг послуг, що надається службами малої механізації в будівельних організаці­ях водогосподарського будівництва, як правило, складає біля 0,3…0,5% від загального обсягу будівельно-монтажних робіт.

Для технічного обслуговування і ремонтів обладнання тимча­сових електромереж, підстанцій, трансформаторних станцій, електродвигунів, а також експлуатації компресорних і кисневих станцій, котельних, на будівельних майданчиках меліоративно — водогосподарських і гідротехнічних комплексів створюються спеціалізовані ремонтні господарства — бази головного енерге­тика.

До складу бази головного енергетика, як правило, входять: електромеханічна майстерня, лабораторія, трансформаторно — масляне господарства, майданчик для збирання, зберігання і ре­візії електротехнічного обладнання, диспетчерська та централь­ний пункт енергосистеми будівництва.

Обслуговування і ремонт лінійних споруд та інших енергети­чних об’єктів, що розкидані по всій території будівельного май­данчика, здійснюється за допомогою пересувних установок та майстерень. Базу головного енергетика прагнуть розташувати разом з головною понижуючою підстанцією будівництва, тим­часовою дизельною електростанцією або іншими об’єктами ене­ргетичного господарства.

Розрахунок потужностей ремонтно-механічного господарства здійснюється за двома методами:

• за укрупненими показниками на 1 млн. грн. річного об­сягу будівельно-монтажних робіт;

• за обсягом працезатрат на технічне обслуговування і ре­монт конкретного парку будівельних машин і механізмів.

Розрахунок за допомогою першого методу потребує мініма­льних вихідних даних і дає досить точні результати. Цей метод застосовують на всіх стадіях проектування, крім робочих крес­лень.

Сумарна потужність ремонтно-механічного господарства за цим методом (тис. грн./рік) визначається за формулою

Пр. м = а QK], (3.35)

де а — питомий нормативний показник вартості ремонтно — механічних робіт на 1 мли. гри. вартості будівельно-монтажних робіт;

Q — розрахунковий річний обсяг будівельно-монтажних робіт в млн. грн.;

K1 — коефіцієнт, що враховує природнокліматичні умови (приймається для районів холодного клімату, пустельно — піщаних і високогірних — 1,1; для інших регіонів Кі=1,0).

Трудомісткість (люд.-год/рік) ремонтно-механічних робіт ви­значається за формулою

T=np. M./d, (3.37)

де d — середній годинний виробіток робітника.

Число ремонтних робітників визначається за формулою

В = Т/ФдрКр, (3.38)

де Т — трудомісткість ремонтних робіт, люд-год.;

ФдР — дійсний річний фонд робочого часу робітника, год., (ро­зраховується за формулою 3.51, або приблизно приймається 1840 год);

Кр — коефіцієнт, що враховує число підсобно-допоміжних ро­бітників (приймається 1,3 для будівництва з парком будівельних машин до 300 і 1,2 — з парком 300 і більше одиниць).

Другий метод розрахунку потужності ремонтно-механічного господарства найбільш точний, але більш трудомісткій. Цей ме­тод застосовують на стадії робочого проектування ремонтно — механічного господарства за повною програмою робіт і відпові­дним комплектом будівельної техніки.

Потужність ремонтного господарства за цим методом визна­чається в люд.-год/рік за формулою

і=к і=к

P, =’£%■",= £(ТК+Т„,+ tt. o.i)■ n, (3.39)

i=1 i=1

де T — сумарна трудомісткість ремонту і технічного обслугову­вання машини, механізму, люд.-год./рік;

пі — число будівельних машин і механізмів даного виду, шт.;

Тш — трудомісткість капітального ремонту будівельних машин даного типу, люд.-год. /рік;

Ттсн. — трудомісткість технічного обслуговування, люд.- год/рік.

При проектуванні підрозділів ремонтно-механічного госпо­дарства, як правило, намагаються підібрати типові проекти, або розроблені для інших будівництв — аналоги, а у разі відсутності таких проектів розробляються індивідуальні проекти для даного будівництва на базі чинних нормативних документів.

Кількість агрегатів технічного обслуговування, що необхідна для проведення технічного обслуговування:

Като = ЇТАЮ/ КзмКвКгКрКн, (3.40)

де КТато — трудомісткість операцій технічного обслуговування всього парку машин, що виконується агрегатом технічного об­слуговування; Кзм — коефіцієнт змінності використання агрегатів технічного обслуговування (К^ =0,65…0,85); Кв — коефіцієнт внутрішньозмінного використання (К’є=0,65…0,85); Кг — коефіці­єнт готовності (Кг =0,8…0,95); Кн — коефіцієнт нерівномірності прибуття техніки для проведення технічного обслуговування (К„ =0,7…0,9); Кр — коефіцієнт розсіювання парку машин на об’єктах робіт (Кр =0,6…1,0).

Середньорічна кількість робітників спеціалізованих ланок, бригад:

Naто = Тато /[(Рі<у + Р^)’ФдрС„], (3.41)

де Тато — сумарний об’єм роботи пересувних засобів технічного обслуговування, люд./год.; Pi — кількість постійних робітників спеціалізованої ланки, Рі = 2 чол.; сг — коефіцієнт, що враховує час, який витрачається постійними робітниками спеціалізованої ланки на допоміжні роботи (переїзди, підготовка до роботи, оформлення документів, поповнення запасів паливо-мастильних матеріалів в ємностях агрегатів тощо), сг = 0,5…0,7; Р2 — кіль­кість машиністів залучених в технічному обслуговуванні, чол.; Сн — коефіцієнт, що враховує нерівномірність заїздів машин на технічне обслуговування і виконання робіт, які непередбачені

ТО (Сн = 0,7…0,85);

Фдр — дійсний фонд робочого часу робітника, год.

Фдр= (Фнр-йв)К0, (3.42)

де de — кількість днів відпустки за плановий період (de=24 дні); Фнр — номінальний фонд робочого часу робітника, год.

ФнР = (dK — dce) • t3M, (3.43)

де dK — кількість календарних днів в році; dce — кількість святко­вих і вихідних днів; t3M — тривалість зміни, год.

Для регламентації кількості й складу засобів механізації тех­нічного обслуговування будівельних машин Держбудом був прийнятий табель оснащення управлінь механізації засобами те­хнічного обслуговування, що враховує необхідність проведення обслуговування екскаваторів, бульдозерів, кранів, навантажува­чів, скреперів, тракторів, трубоукладачів, моторних котків й ав­тогрейдерів.

Відповідно до даного табеля на кожні 100 будівельних ма­шин, розміщених у радіусі 20 км, повинно бути два агрегати те­хнічного обслуговування на автомобільному ходу й один на двохосьовому причепі, дві майстерні для проведення поточного ремонту на автомобільному ходу зі зварювальними агрегатами на одноосьовому ходу, два пересувних паливомаслозаправника місткості 2000 л, один паливомаслозаправник місткістю 1500 л на двохосьовому причепі й один пересувний паливозаправник місткістю 4000 л. Крім цього, для поточного перебазування бу­дівельних машин треба розташовувати 0,8 трейлера вантажопід­йомністю 25 т й 0,3 трейлера вантажопідйомністю 40 т з відпо­відними тягачами. Для перевезення обслуговуючого персоналу, бригад техобслуговування, інженерно-технічних працівників і лінійних механіків передбачається відповідно один автомобіль — фургон або мікроавтобус, один автомобіль або «пікап» й один мотоцикл із коляскою.

У випадку розміщення будівельних машин на площі з радіу­сом до 50 км застосовується коефіцієнт 1,3, а більше 50 км — 1,8.

Контрольні запитання і завдання

1. Обслуговування і ремонт будівельного транспортуЯкі розрізняють режими роботи машин?

2. Як визначається продуктивність машини за нормою машинного

часу?

3. Як визначається середньоспискова потреба машин на відповід­

ний період для виконання заданого обсягу робіт?

4. Як визначається рівень механізації робіт?

5. Як визначається рівень комплексної механізації робіт?

6. Як визначається механоозброєність будівництва?

7. Як визначається механоозброєність праці?

8. Як визначається коефіцієнт використання парку машин?

9. Як визначається коефіцієнт використання машини за часом?

10. Як визначається коефіцієнт використання машини за продукти­вністю?

11. Як визначається коефіцієнт змінності роботи машини?

12. Як визначається коефіцієнт використання машини протягом зміни?

13. Як визначається потреба в транспортних засобах за обсягом пе­ревезень в тонах?

14. Як визначається потреба в транспортних засобах за обсягом пе­ревезень в тонно-кілометрах?

15. Які розрізняють види транспорту?

16. Як визначається собівартість перевезення однієї тони вантажу?

17. Як визначається тривалість циклу роботи автомобіля?

18. Як визначається потреба в автомобільному транспорті для окремого технологічного процесу?

19. Назвіть види технічного обслуговування.

20. Як визначається потужність ремонтного господарства?

Техніко-економічні розрахунки будівельного транспорту

Організація перевезення будівельних вантажів є першочерго­вою задачею будівництва. Так в гідротехнічному будівництві на 1 млн. грн. будівельно-монтажних робіт (БМР) приходиться до 50 тис. тон вантажів, а транспортні витрати складають до 25% вартості будівельно-монтажних робіт. Організація роботи тран­спорту повинна забезпечувати безперебійне обслуговування об’єктів будівництва та своєчасне постачання матеріально — технічних ресурсів відповідно до плану і графіків виконання бу­дівельно-монтажних робіт.

В цілому організація забезпечення будівництва транспортни­ми засобами включає в себе вирішення таких задач:

1) визначення загального вантажопотоку і окремих частко­вих вантажопотоків за різними напрямками;

2) вибір загальної зовнішньої транспортної схеми і частко­вих внутрішніх транспортних схем для різних видів вантажів;

3) вибір типу транспортних засобів для різних видів ванта­жів і визначення їх кількості;

4) організація експлуатації і ремонту транспортних засобів і

транспортних комунікацій;

Залежно від призначення і зони охоплення, розрізняють зов­нішній, внутрішньо-будівельний і технологічний транспорт.

Зовнішнім транспортом доставляються вантажі на терито­рію будівництва від станцій магістральної залізниці, річкових і морських причалів та морів, від підприємств будівельної індуст­рії тощо.

Внутрішньо-будівельний транспорт використовується для здійснення перевезень у межах будівельного майданчика.

Технологічним транспортом здійснюються перевезення і переміщення вантажів всередині підприємства.

Обсяги перевезення вантажів встановлюються розрахунково за об’ємами різних видів робіт і відповідними нормами витрат матеріалів на одиницю об’єму робіт. Для попередніх стадій про­ектування номенклатура і обсяг перевезених матеріалів встанов­люється за типовим набором ресурсів на 1 млн. грн. будівельно- монтажних робіт, який міститься у «Розрахункових нормативах для складання проектів організації будівництва».

Для транспортування вантажів при будівництві застосову­ються, в основному, такі види транспорту: автомобільний; заліз­ничний; водний; повітряний; спеціальний (канатний, конвеєр­ний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний тощо).

Вибір виду транспорту здійснюється на основі техніко — економічних розрахунків. Однак, при виборі транспортних засо­бів розрахунок експлуатаційних витрат на перевезення слід вес­ти не за тарифами, а за розрахунковою собівартістю, визначе­ною на основі відповідних спеціальних розрахунків, що врахо­вують фактичні умови перевезення і експлуатації транспорту. Попередні розрахунки і аналіз показує, що автомобільний тран­спорт, як правило, більш ефективний в порівнянні із залізнич­ним при перевезеннях на відстані до 100 км при рівнинних умо­вах і до 200 км в гірських умовах. Для внутрішньо-будівельних перевезень, в основному, використовують автомобільний транс­порт.

Як було відзначено, вибір виду транспорту і типу машин здійснюється за собівартістю перевезення однієї тонни вантажу

C = C + C + г

Подпись: за формулою

х-ут— K-/e. c.’ х-‘н. р.’ к~’е.

де Се. с. — собівартість експлуатації транспортних шляхів за роз­рахунковий період, яка віднесена до 1 тони вантажу; Сн. р. — собі­вартість вантаження і розвантаження Ітони вантажу;

Се. т. — собівартість експлуатації транспортних засобів, що влаштовуються на період будівництва:

— тимчасових шляхів

Ce. c=[(C6yd.-C3)/Q3az. ] + [(Ac. +E)-K/Qpi4H. ], (3.21)

— постійних шляхів

Ce. c=[(AK+Ac+E) K]/Qpi4H., (3.22)

де Сбуд. — вартість будівництва транспортних споруд, гри.; С3 — залишкова вартість матеріалів, що повертаються після демонта­жу транспортних споруд, гри.; Q3a3 і Qpi4H. — відповідно загаль­ний і середньорічний вантажопотік за даними проекту організа­ції будівництва, т; Ас. — щорічні затрати на утримання транспор­тних шляхів, гри.; Ак — щорічні відрахування на відбудову і ка­пітальний ремонт транспортних шляхів, гри.; Е — експлуатаційні витрати на утримання станцій, постів, роз’їздів і затрати на управління рухом, гри; К — коефіцієнт, що враховує експлуата­ційні витрати на утримання управлінських структур та інші ви­трати (при використанні автомобільного транспорту К = 1,1).

Собівартість експлуатації транспортних засобів визначається за формулою

Q».=Z%}/Gc7 ■ (3.23)

де Т, Ст. ш. — сума вартості машино-змін транспортних засобів,

які зайняті на перевезенні вантажів протягом зміни, гри.; Qsm — обсяг вантажопотоку за одну зміну транспортними засобами, т.

На будівництві, виходячи з певних умов, створюються в пев­ному об’ємі і вигляді підприємства з експлуатації і ремонту ци-

58

клічних видів транспорту. Для автомобільного транспорту мож­ливі дві принципові схеми організації основних транспортних перевезень:

• власним спеціалізованим автотранспортним підрозділом даного будівництва;

• централізованими територіальними автотранспортними управліннями за заявками будівництва.

За першою схемою автотранспортний підрозділ забезпечує все будівництво транспортними засобами відповідно до надхо­дження заявок, а також організовує обслуговування і ремонти транспортних засобів.

За другою схемою всі основні транспортні перевезення, екс­плуатація і ремонт машин здійснюється автотранспортними ор­ганізаціями які, як правило, обслуговують не тільки дане будів­ництво, але й інші об’єкти і підприємства, що знаходяться в зоні його дії. Будівництво, в даному випадку, заключає договір (уго­ду) з автотранспортною організацією на обслуговування певних видів перевезень за визначеним графіком, забезпечує перевезен­ня вантажів, а вантаження і розвантаження — будівництво. Влас­ний автотранспорт будівництва здійснює, в основному, тільки внутрішньо-будівельні перевезення.

Потреба в автотранспортних засобах визначаються двома ме­тодами;

— за обсягами перевезення вантажів;

— за укрупненими показниками на 1 млн. грн. вартості будіве­льно-монтажних робіт.

Розрахунок потреби в автотранспортних засобах за обсягами перевезення вантажів виконується на основі фактичних транс­портних схем і дає найбільш точні результати. Цей метод розра­хунку застосовується, як правило, на стадії робочого проекту­вання, а також для обґрунтування щорічних заявок на автотран­спорт і запасні частини.

Загальна потреба в автотранспортних засобах визначається за формулою

Л = А±А (3.24)

К,

де А3, Ав — відповідно кількість автомобілів для зовнішніх пере­везень і для внутрішньо-майданчикових перевезень, шт.; Кв — коефіцієнт використання автомобільного парку (час на переба­зування, простої з організаційних причин, приймається Кє=0,6…0,7).

Для зовнішніх перевезень за кожним типом вантажів визна­чається необхідна кількість відповідних автотранспортних засо­бів.

Так, число автомобілів, що необхідне для перевезення і-того виду вантажу, визначається за виразом

n3I=Ido6,/Qn, (3.25)

де Ідоб. і — добова інтенсивність перевезення і-того виду вантажу; QT — продуктивність автомобіля за добу;

Ідоб. і= VLpi4H. Кн /Т, (3.26)

де Vi. pi4H, — річний об’єм (обсяги) перевезень і-того вантажу, т; Кн — коефіцієнт, що враховує нерівномірність процесу переве­зень вантажів (приймається ^н=1,10…1,15); Т — розрахункова кі­лькість робочих діб у році;

Продуктивність автомобіля Qm за добу можна визначити за формулою

Qn= (T/t4)-qM/Ke, (3.27)

де Т — число розрахункових робочих годин автомобіля за добу; їц — тривалість робочого циклу машини в годинах для переве­зення і-ого вантажу; qM — вантажопідйомність автомобіля; Кв — коефіцієнт використання автомобільного парку.

Тривалість циклу автомобіля їц визначається за формулою

їц — lx/V3p. H. + tH + lH/Vcp. x.+tp+tm, (3.28)

де їн і lx — відповідно протяжність вантажного і холостого шляху, км; VCp. H. і VCp. x. — середня швидкість вантаженого і порожнього автомобіля, км/год.; tH. і tp. — тривалість, відповідно, вантаження і розвантаження автомобіля, год.; tm — тривалість маневрування автомобіля та чекання до вантаження, год.;

Загальна кількість автотранспортних засобів для зовнішніх перевезень визначається як сума окремих типів машин:

і = п

(3.29)

2=1

Кількість автомобілів для внутрішньо-майданчикових переве­зень визначається технологічними розрахунками в проекті ви­конання робіт окремо для кожного виду робіт: бетонних, земе­льно-скельних, підземних і т. п.

Потреба в автомобільному транспорті для окремого техноло­гічного процесу визначається за формулою

ne=Q t4 Ko/qm, (3.30)

де Q — інтенсивність подачі матеріалу або його перевезення, т/год., м3/год., їц — тривалість робочого циклу автомобіля, год., К0 — коефіцієнт, що враховує втрати часу з організаційних та інших причин (К0 = 1,10…1,15).

Загальна кількість автомобілів для внутрішньо-

майданчикових перевезень вантажів визначається за формулою

і-п

Л,= ^п,-Кщ, (3.31)

2=1

де Ктр — коефіцієнт, що враховує різні додаткові види транспор­ту (для гідровузлів з співвідношенням бетонних і земляних ро­біт 1 : 10 — і: 34, Ктр = 1,15; 1: 35 і більше — Ктр = 1,20).

Розрахунок потреби в автотранспортних засобах за методом укрупнених показників на основі річних обсягів будівельно — монтажних робіт в грошовому виразі

А = А3 + Ав + А авт, (3.32)

де А3 — кількість автомобілів для зовнішніх перевезень за спис­ком і визначається за формулою

А3 = Q ■ L /Пт ■ qm, (3.33)

де Q — сумарний річний обсяг зовнішніх перевезень, т; L — сере­дня відстань перевезення вантажів, км; Пт — середньорічний
пробіг одного автомобіля, км; qM — середня вантажопідйомність автомобіля для зовнішніх перевезень, т.

Кількість автомобілів за списком для внутрішньо — майданчикових перевезень визначається за формулою

Подпись: qM (3.34)

де а — розрахунковий показник потреби в автотранспортних за­собах на 1млн. грн. будівельно-монтажних робіт; Q — річний об­сяг будівельно-монтажних робіт, млн. грн.; К2- коефіцієнт, який враховує інший автотранспорт (приймається К2 = 1,3); qM — се­редня вантажопідйомність автомобілів, т.

Кількість автобусів для перевезення працюючих обчислюєть­ся за формулою

Р ■ Т

А.„ =—г-к3, (3.35)

pk-L

де Р — середньорічна чисельність працюючих, яка має бути пе­ревезена до місця будівництва, осіб; L — річний обсяг переве­зень автобусом працюючих від місця проживання до місця ро­боти, км; К3 — коефіцієнт, що враховує число робочих поїздок на добу (приймається рівним 700 за рік); la — нормативний річ­ний обсяг перевезень одним автобусом (приймається 40…45 тис. км); рк — місткість одного автобуса, осіб.

Для гідротехнічного будівництва існує орієнтовний розподіл за типами автомобілів: автомобілі — самоскиди — 65%; бортові автомобілі — 20%; тягачі — 15%; автопричепи — 5…10% від зага­льної кількості вантажних автомобілів.

Аналогічно здійснюється підбір тракторних транспортних за­собів.

ВИРОБНИЧА БАЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БУДІВНИЦТВА ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ

3.1. Визначення продуктивності машин і необхідної їх кількості для будівництва

Комплексна механізація і автоматизація будівництва є най­важливішим напрямом прискорення будівництва і підвищення в цій галузі продуктивності праці.

Промисловість України в даний період може забезпечити бу­дівельний комплекс сучасними високопродуктивними засобами механізації і автотранспортом, які повинні замінити морально застарілі модифікації.

При формуванні комплексу і кількісного складу машин для будівництва необхідно враховувати перш за все організаційно — технологічні фактори, структуру і обсяги механізованих будіве­льно-монтажних робіт, від яких залежить вибір типів машин, їх кількість і потужність.

Основними вимогами, що ставляться до складу та структури парку будівельних машин є: забезпечення виконання обсягів ро­біт і введення в дію об’єктів і потужностей у встановлені строки з мінімальними витратами людської праці на основі комплексної механізації і автоматизації робіт, заміни ручної праці механізо­ваними процесами.

При розрахунках потужності і річної продуктивності парку машин приймається до уваги режим роботи і використання ма­шин. Розрізняють технічний режим роботи машини, який вра­ховує максимальні можливості її роботи протягом розрахунко­вого періоду і експлуатаційний — що враховує реальні можли­вості використання машини за умови належної організації екс­плуатації машинного парку.

Річна розрахункова технічна продуктивність машини визна­чається за формулою

М = nm4-tp4-Tmp, (3.1)

де Птч — технічна продуктивність машини за одну годину чистої роботи при повному використанні конструктивних можливос­тей;

tp4 — число годин чистого робочого часу протягом зміни;

Ттр — кількість змін роботи машини за рік.

Річна експлуатаційна продуктивність машини визначається за формулою

Пр = Печ Тр кв, (3.2)

де Пр — річна продуктивність машини в натуральних показниках об’ємів роботи, м, м3, т;

Печ — продуктивність машини за 1 годину робочого часу за винятком простоїв машини протягом зміни;

Тр — кількість годин роботи машини за рік; кв — коефіцієнт використання машини в часі.

Годинна продуктивність машини за нормами машинного часу ДБН визначається за формулою

Пгод = Wpo6/ Нмг, (3.3)

де WPo6 — одиниця виміру робіт або продукції, на яку визначено норму машинного часу;

Нмг — норма машинного року на одиницю виміру робіт або продукції, машино-години.

Всі ці показники, разом з іншими, закладаються в основу роз­рахунків забезпечення будівельної організації парком машин і механізмів.

Середньоспискова потреба машин на відповідний календар­ний період для виконання заданого обсягу робіт визначається за формулою

N = йгог — У/(100Пгод — кв-Т), (3.4)

де Q3a2 — обсяг робіт певного виду у фізичних одиницях виміру,

3

м, м, т;

У — питома вага робіт, що виконуються машинами, прийнято­го виду у загальному обсязі робіт, %;

ке — коефіцієнт використання машини в часі;

Т — робочий час однієї машини за відповідний календарний період, годин.

Ефективне виконання будівельних робіт досягається забезпе­ченням не тільки окремими видами будівельних машин, але і їх системами, що складають комплексну механізацію і автомати­зацію технологічного будівельного процесу в цілому. Так, для приготування бетонної суміші застосовують пересувні і інвента­рні автоматизовані бетонозмішувальні установки циклічної дії продуктивністю від 2 до 12 м3/годину, автобетонозмішувачі і ав — тобетоновози місткістю до 8 м. На монтажних роботах викори­стовують мобільні самохідні крани на спеціальних шасі з телес­копічними стрілами вантажопідйомністю 25,40, 63, 100 т, пнев — моколісні і гусеничні крани вантажопідйомністю до 160 т, мон­тажні гідравлічні підйомники, баштові крани підвищеної ванта­жопідйомності. На вантажно-розвантажувальних роботах вико­ристовується спеціалізований транспорт (панелевози, фермовози тощо), при виконанні штукатурних, малярних, покрівельних ро­біт, влаштування підлоги — мобільні штукатурні і малярні стан­ції, шпаклювальні агрегати високого тиску, машини для транс­портування жорстких розчинів.

При достатньо набутому досвіді використання машин, меха­нізмів і автотранспорту в будівництві склалися певні нормативи потреби в машинах, механізмах і автотранспорті на 1 млн. грн. будівельно-монтажних робіт. Ці нормативи були узагальнені за галузями Центральним науково-дослідним і проектно-

експериментальним інститутом організації, механізації і техніч­ної допомоги будівництву і видані як "Розрахункові нормативи для складання проектів організації будівництва". На основі цих нормативів і визначається потреба в машинах, механізмах і ав­тотранспорті на певний період за галузями під планові капітало­вкладення з урахуванням наявного парку машин.

Розрахункова потреба в окремих видах будівельних машин Np для організацій, що здійснюють будівництво в декількох галу­зях, визначається за формулою

Np = OJH-y /100, (3.5)

де О — обсяг будівельно-монтажних робіт, що виконує будівель­но-монтажна організація власними силами, мли. гри.;

Н — норматив потреби даного типу машин на 1 млн. грн. буді­вельно-монтажних робіт в одиницях головного параметру або в штуках, комплектах;

У — питома вага будівельно-монтажних робіт даної галузі в за­гальному обсязі робіт організації, %.

На стадії проекту виконання робіт розрахунок потреби в бу­дівельних машинах, механізмах, виходячи із фізичних кошто­рисних обсягів робіт, виконується одним з двох методів:

— відповідно до річної експлуатаційної продуктивності;

— відповідно до годинної продуктивності, обумовленої в

ДБН.

Рівень забезпеченості будівельно-монтажної організації засо­бами механізації оцінюється системою показників.

Рівень механізації робіт. RMex (%) характеризує відношення обсягу механізованих робіт Умех, до загального обсягу робіт V

Rue, = VMex 100 / V. (3.6)

Рівень комплексної механізації робіт RK, Mex (%) визначається за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт VKMex до обсягу механізованих робіт VMex

Rbeuex = VK. Mex100 / VMex. (3.7)

Показники механізмоозброєності характеризують оснащен­ня будівельно-монтажної організації засобами механізації і ви­значають, як показники механізмоозброєності будівництва і ме- ханоозброєність праці.

Механоозброєність будівництва Мбуд (%) визначається від­ношенням балансової вартості Смех (тис. грн.) засобів механізації до загальної вартості Сзаг (тис. грн.) будівельно-монтажних ро­біт, що виконані власними силами

Мбуд = Смех’ 100 / Сзаг. (3.8)

Механоозброєність праці Мпр визначається відношенням ба­лансової вартості будівельних машин і механізмів СМЄх (тис. грн.) до середньоспискової чисельності робітників Np, зайнятих на будівництві

мпр = Смех / Np. (3.9)

Поряд з кількісними показниками механізації будівництва існує цілий ряд якісних (експлуатаційних) показників експлуа­тації парку будівельних машин і механізмів.

Коефіцієнт, використання парку машин за часом Кп, визна­чається відношенням кількості фактично відпрацьованих маши­но-змін Тф до календарної кількості машино-змін розрахунково­го періоду, Тк

Кп = Тф / Тк. (3.10)

Коефіцієнт використання машин за часом Кмаш визнача­ється відношенням фактичного часу Тф роботи машини за рік до планового річного робочого часу 7™

Кмаш = Тф / Тт. (3.11)

Коефіцієнт використання машин за продуктивністю Кпр визначається відношенням фактичної продуктивності Вф маши­ни до планової продуктивності за нормами Вт за розрахунковий період

кпр= Вф /Вт. (3.12)

Коефіцієнт змінності роботи машини Кзм визначається ві­дношенням кількості машино-годин, відпрацьованих однотип­ними машинами за звітний період Тф. год ДО добутку від кількості машино-днів цих машин в роботі Тдн і середньої тривалості ро­бочого ДНЯ при п’ятиденному робочому ТИЖНІ, tpd

кзм = Тф. год / (Тдн ‘tpd). (3.13)

Коефіцієнт використання машини протягом зміни Квикзм

визначається відношенням кількості фактично відпрацьованих ГОДИН протягом ЗМІНИ tф, зм ДО тривалості ЗМІНИ tsM

Квик. ЗМ — tф. зм / t3M — (3.14)

Оцінку такого аналізу якісних показників визначають за ре­зультатами співставлення показників статичної звітності з нор­мативними показниками.

На основі методики розрахунків потужностей і продуктивно­сті машин та результатів якісних (експлуатаційних) показників визначається необхідна кількість окремих видів машин парку за формулою

де NH — необхідна кількість окремого виду машин, шт;

Np — розрахункова потреба окремого машин виду парку, шт;

NH. ф — наявний парк окремого виду машин, шт;

Ку3аг — узагальнений коефіцієнт якісних експлуатаційних показників (приймається в межах 0,83…0,87).

При плануванні вантажоперевезень необхідно визначати пот­ребу в транспортних засобах. У випадках, коли відомі маса ван­тажів, середньозважена відстань перевезень і визначений обсяг перевезень при відомих середніх показниках продуктивності транспорту необхідну кількість автомобілів можна визначити:

а) за обсягом перевезень в тонах за формулою

N = XQ / V-Tp3, (3.16, а)

де XQ — загальний обсяг будівельних вантажів, що необхідно перевезти за певний проміжок часу, т;

V — змінна продуктивність автомобіля, т;

Трз — кількість робочих змін;

б) за обсягом перевезень в тонно-кілометрах за формулою

N = ХА/ V-Tp3, (3.16, б)

де — загальна кількість тонно-кілометрів.

Розрахункова потреба в транспортних засобах за приведени­ми формулами може бути уточнена з врахуванням конкретних умов, в яких працює транспорт. Ці умови находять своє відо­браження в коефіцієнтах якісних показників експлуатації, а са­ме, коефіцієнт використання парку — Кп, який приймається 0,75­0,85 і залежить від технічного стану транспортних одиниць. То­ді, вищенаведені формули можна записати

N = XQ / (V’Tp3-Kn); (3.17, а)

N = ХА/ (V-Tp3-Kn). (3.17, б)

При організації монтажу збірних конструкцій необхідну кіль­кість транспортних одиниць визначають за умови, що автотяга­чі постійно працюють з одним і тим самим причепом. При цьо-

му кількість транспортних одиниць визначають за формулою

N = Тчап / Тм, (3.18)

де Тцап — тривалість повного циклу роботи транспортного засобу, хв.;

Тм — тривалість монтажу конструкцій з транспортних засобів, хв.;

Подпись: Тц t3 + tp + Ірозв + Ір.б.в. 5(3.19)

де t3 — тривалість вантаження конструкцій в транспортні засоби, хв.;

tp — тривалість руху автопоїзду від пункту вантаження до бу­дівельного майданчика, хв.;

tpose — тривалість розвантаження конструкцій, хв.; tp.6.e. — тривалість руху автопоїзду без вантажу від будівельно­го майданчика до пункту вантаження, хв.

Реклама
Март 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Май    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Рубрики