Архивы рубрики ‘ВИРОБНИЧА БАЗА БУДІВНИЦТВА’
Тестова програма
1. Що таке виробнича база будівництва?
а) це постійні підприємства з засобами механізації і автоматизації та допоміжні тимчасові виробництва генеральної підрядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечення ресурсами основного будівництва.
б) це тимчасові підприємства з засобами механізації і автоматизації та допоміжні постійні виробництва генеральної підрядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечення ресурсами основного будівництва.
в) це допоміжні тимчасові виробництва генеральної підрядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечення ресурсами основного будівництва.
2. Які фактори впливають на формування складу об’єктів виробничої бази та її організацію?
а) різновидність об’єктів, топографічні, геологічні, гідрологічні та кліматичні умови, значні обсяги робіт та висока вартість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транспортних магістралей, промислово розвинутих міст і підприємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівництва, цілорічне виконання основних робіт.
б) комплексний характер великих водогосподарських об’єктів, різновидність об’єктів, топографічні, геологічні, гідрологічні та кліматичні умови, значні обсяги робіт та висока вартість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транспортних магістралей, промислово розвинутих міст і підприємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівництва, цілорічне виконання основних робіт.
в) комплексний характер великих водогосподарських об’єктів, різновидність об’єктів, значні обсяги робіт та висока вартість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транспортних магістралей, промислово розвинутих міст і підприємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівництва, цілорічне виконання основних робіт.
3. Які принципи створення виробничої бази
не відносяться до основних?
а) використання існуючих підприємств виробничої бази інших галузей економічної діяльності на засадах оренди, які розраховані на тривалий термін роботи і обслуговування будівельних комплексів.
б) компоновка потужностей виробничої бази повинна відповідати видам і обсягам будівельних робіт, що передбачені основним виробництвом і змінюватися залежно від потреби основного виробництва, а також забезпечувати своєчасне введення етапів чи комплексів.
в) створення виробничої бази тільки власними силами можна для малих будівництв, які розташовані на незначній відстані від існуючих постійних виробничих баз (управлінь), зокрема якщо основне будівництво розраховане на великий термін.
4. Що впливає на структуру і потужність підприємств виробничої бази?
а) тип та структура основного будівництва, обсяги робіт та потреба в матеріалах, виробах, конструкціях і обладнанні, віддаленість об’єктів будівництва.
б) тип та структура основного будівництва, обсяги робіт та потреба в матеріалах, виробах, конструкціях і обладнанні, тривалість будівництва основних об’єктів, технологія виконання робіт і рівень їх механізації, віддаленість об’єктів будівництва.
в) тип та структура основного будівництва, технологія виконання робіт і рівень їх механізації, віддаленість об’єктів будівництва.
5. Яка структура виробничої бази будівництва?
а) виробничі підприємства, що добувають і переробляють місцеві будівельні матеріали, виробничі підприємства, які виготовляють залізобетонні конструкції і вироби, бетонну суміш, розчини та інші суміші, підприємства з експлуатації і ремонту будівельних машин, ремонтно-механічні майстерні, підприємства з експлуатації і ремонту транспортних засобів і внутрішньо — будівельних шляхів, автостоянки тощо, підприємства, що забезпечують будівництво енергоносіями, водопостачанням, теплопостачанням та зв’язком, підприємства, що забезпечують будівництво привізними будівельними матеріалами, обладнанням, деталями, інструментом, господарська інфраструктура.
б) підприємства з експлуатації і ремонту будівельних машин, ремонтно-механічні майстерні, підприємства з експлуатації і ремонту транспортних засобів і внутрішньо-будівельних шляхів, автостоянки тощо, підприємства, що забезпечують будівництво енергоносіями, водопостачанням, теплопостачанням та зв’язком, підприємства, що забезпечують будівництво привізними будівельними матеріалами, обладнанням, деталями, інструментом, господарська інфраструктура.
в) виробничі підприємства, що добувають і переробляють місцеві будівельні матеріали, виробничі підприємства, які виготовляють залізобетонні конструкції і вироби, бетонну суміш, розчини та інші суміші, підприємства з експлуатації і ремонту будівельних машин, ремонтно-механічні майстерні, господарська інфраструктура.
6. На які групи діляться підприємства виробничої бази залежно від тривалості використання?
а) тимчасові, короткодіючі.
б) постійні, короткодіючі, тимчасові.
в) тимчасові, постійні.
7. Для чого використовуються тимчасові підприємства виробничої бази будівництва?
а) тільки для потреб даного будівництва на короткий термін.
б) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом тривалого терміну.
в) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом
короткого терміну.
8. Для чого використовуються постійні підприємства виробничої бази будівництва?
а) тільки для потреб даного будівництва на короткий термін.
б) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом тривалого терміну.
в) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом короткого терміну.
9. Що відноситься до тимчасових підприємств?
а) бетонні господарства, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів, внутрішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку тощо.
б) бетонні господарства, домобудівні комбінати, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів, внутрішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку тощо.
в) бетонні господарства, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів тощо.
10. Що відноситься до постійних підприємств?
а) заводи і полігони, що виготовляють збірні залізобетонні вироби і конструкції, лісопереробні, домобудівні комбінати, ремонтно-механічні заводи тощо.
б) бетонні господарства, домобудівні комбінати, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів, внутрішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку, заводи і полігони, що виготовляють збірні залізобетонні вироби і конструкції, лісопереробні, ремонтно-механічні заводи тощо.
в) бетонні господарства, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів тощо.
11. Що входить до складу підприємств виробничої бази генпідрядних будівельних організацій?
а) підприємства з добування і переробки місцевих будівельних матеріалів, підприємства, що виготовляють бетонну суміш, розчини та інші суміші: бетонні заводи, заводи залізобетонних виробів, розчинні заводи (вузли), асфальтобетонні заводи (цехи), промислові підприємства будівельної індустрії, що виготовляють різні деталі і елементи конструкцій.
б) підприємства з добування і переробки місцевих будівельних матеріалів, промислові підприємства будівельної індустрії, що виготовляють різні деталі і елементи конструкцій.
в) підприємства з добування і переробки місцевих будівельних матеріалів, підприємства, що виготовляють бетонну суміш, розчини та інші суміші: бетонні заводи, заводи залізобетонних виробів, розчинні заводи (вузли), асфальтобетонні заводи (цехи).
12. Що відноситься до підприємств з добування і
переробки місцевих будівельних матеріалів?
а) кар’єри з добування місцевих матеріалів, які використовують для будівництва земляних споруд.
б) кар’єри з добування нерудних матеріалів та гравійно- подрібнювально-сортувальні заводи, які виконують подрібнювання, сортування, промивку щебеню, гравію та виготовлення збагаченого піску.
в) кар’єри з добування нерудних матеріалів та гравійно — подрібнювально-сортувальні заводи, кар’єри з добування місцевих матеріалів.
13. Що входить до бетонного господарства?
а) склади заповнювачів; установки контрольного проходження і термообробки заповнювачів (підігрів, охолодження); склад цементу; обладнання для приготування заповнювачів (домішок), арматурні цехи тощо.
б) бетонний завод; склади заповнювачів; установки контрольного проходження і термообробки заповнювачів; склад цементу; обладнання для приготування заповнювачів, арматурні цехи тощо.
в) бетонний завод; склади заповнювачів; установки контрольного проходження і термообробки заповнювачів (підігрів, охолодження); обладнання для приготування заповнювачів (домішок), арматурні цехи тощо.
а) в один — підготовчий.
б) в два.
в) в чотири.
15. В якому вигляді застосовується арматура у
водогосподарському будівництві?
а) сіток, каркасів.
б) сіток, ферм, хомутів.
в) сіток, ферм.
16. Як поділяються будівлі та споруди для розміщення підприємств виробничої бази?
а) стаціонарні, інвентарні (збірно-розбірні), пересувні, контейнерні, плавучого типу.
б) стаціонарні, пересувні, контейнерні, надувні, плавучого
типу.
в) стаціонарні, інвентарні (збірно-розбірні), пересувні, контейнерні, надувні, плавучого типу.
17. Що впливає на місце розташування виробничої бази будівництва?
а) віддаленість об’єктів будівництва від постійних доріг, комунікацій.
б) на окремих дільницях, за необхідністю, розташовують тимчасові, як правило, пересувні установки, що необхідні для забезпечення тих робіт, які не можливо і нераціонально обслуговувати з центральної виробничої бази будівництва.
в) на окремих дільницях, за необхідністю, розташовують тимчасові, як правило, пересувні установки, що необхідні для забезпечення тих робіт, які не можливо і нераціонально обслуговувати з центральної виробничої бази будівництва, віддаленість об’єктів будівництва від постійних доріг, комунікацій.
18. Які положення не враховуються при розміщенні об’єктів виробничої бази?
а) зведення до мінімальних зустрічних і перехресних технологічних потоків.
б) бетонне господарство повинне бути максимально віддаленим від місць вкладання бетону у споруди.
в) головні в’їзди на будівельний майданчик потрібно передбачати з боку основного надходження вантажів або під’їзду робітників до підприємства.
19. Де повинне розташовуватись будівельне містечко?
а) недалеко від річки, або від штучного водоймища (водосховища), ближче до лісового масиву, до населених пунктів, з урахуванням наявності ліній електропередач, зв’язку.
б) далеко від річки, ближче до лісового масиву, до населених пунктів, з урахуванням наявності ліній електропередач, зв’язку.
в) недалеко від річки, або від штучного водоймища (водосховища), ближче до лісового масиву, подалі від населених пунктів, без урахування наявності ліній електропередач, зв’язку.
20. Яка повинна бути відстань від будівельного
містечка до місця роботи?
а) не більше 2,5 км.
б) не більше 3 км.
в) не більше 4,5км.
21. Яка основна мета матеріально — технічного
забезпечення будівництва?
а) комплексне забезпечення будівництва матеріалами, машинами, паливом, іншими предметами праці та засобами.
б) своєчасне безперебійне і комплексне забезпечення будівництва матеріалами, іншими предметами праці та засобами.
в) своєчасне безперебійне і комплексне забезпечення будівництва матеріалами, машинами, паливом, іншими предметами праці та засобами.
22. Яка питома вага витрат на матеріали при
будівництві?
а) 40% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.
б) 50% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.
в) 60% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.
23. Які особливості матеріально — технічного забезпечення водогосподарського будівництва, що дають підстави вважати, що постачання матеріально-технічними ресурсами є надзвичайно актуальним?
а) нерівномірне споживання матеріалів у різні періоди будівництва і різні пори року, а також мінливий характер потрібних будівельних матеріалів, нерівномірне постачання матеріалів здійснюється численними підприємствами і організаціями, а їх транспортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів робіт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсивністю застосування як техніки, так і використання матеріалів.
б) рівномірне споживання матеріалів у різні періоди будівництва і різні пори року, а також мінливий характер потрібних будівельних матеріалів, рівномірне постачання матеріалів здійснюється численними підприємствами і організаціями, а їх транспортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів робіт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсивністю застосування як техніки, так і використання матеріалів.
в) нерівномірне постачання матеріалів здійснюється численними підприємствами і організаціями, а їх транспортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів робіт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсивністю застосування як техніки, так і використання матеріалів.
24. Хто відповідає за своєчасне забезпечення
будівництва матеріально-технічними ресурсами?
а) генпідрядник.
б) субпідрядник.
в) замовник.
25. З чого складаються системи техніко-економічних нормативів?
а) норм витрат ресурсів на одиницю продукції.
б) норм витрат ресурсів на одиницю продукції, нормативів — відносних показників, що визначають технологічні втрати.
в) нормативів — відносних показників, що визначають технологічні втрати.
26. Що таке норма витрати матеріалів?
а) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для випуску продукції з дотриманням вимог до якості продукції.
б) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для випуску одиниці продукції (виробу або роботи) без дотримання вимог до якості продукції.
в) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для випуску одиниці продукції (виробу або роботи) з дотриманням вимог до якості продукції.
27. Які види норм використовують в будівництві?
а) планові, кошторисні, виробничі.
б) кошторисні, виробничі, укрупнені.
в) планові, кошторисні, проектні.
а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.
б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.
в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усунення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.
а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.
б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.
в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усунення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.
а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.
б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.
в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усунення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.
31. Які розрізняють види кошторисних норм?
а) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на одиницю продукції.
б) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на одиницю готової продукції, на закінчені будівлі і споруди.
в) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на закінчені будівлі і споруди.
32. Для чого призначаються виробничі норми?
а) комплектації будівництва і об’єктів, обліку витрат матеріальних ресурсів (форма М-29), контролю за витратами матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт.
б) комплектації будівництва і об’єктів, контролю за витратами матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт.
в) обліку витрат матеріальних ресурсів (форма М-29), контролю за витратами матеріалів при виконанні будівельно — монтажних робіт.
33. З чого складається виробнича норма витрат
матеріалів?
а) чистої норми, технологічних відходів і технологічних втрат.
б) технологічних відходів і технологічних втрат.
в) чистої норми, технологічних відходів.
а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (випуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.
б) це залишки при переробці матеріалів, які можна використати для виготовлення іншої продукції.
в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.
35. Що таке технологічні відходи?
а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (випуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.
б) це залишки при переробці матеріалів, які можна використати для виготовлення іншої продукції.
в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.
36. Що таке технологічні втрати?
а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (випуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.
б) це залишки при переробці матеріалів, які можна використати для виготовлення іншої продукції.
в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.
37. На які групи діляться технологічні відходи і
втрати?
а) транспортні, складські, монтажні.
б) транспортні, складські, монтажні, ті, що виникають при переробці матеріалів.
в) транспортні, складські, ті, що виникають при переробці матеріалів.
38. Які методи використовують для розробки
виробничих норм витрат матеріалів?
а) розрахунково-виробничий, дослідно-лабораторний, розрахунково-аналітичний.
б) дослідно-виробничий, дослідно-лабораторний, розрахунково-аналітичний.
в) дослідно-виробничий, аналітично-лабораторний, розрахунково-дослідний.
39. Що таке матеріально-технічне забезпечення?
а) це процес постачання і комплектації будівництва технічними ресурсами, що забезпечує своєчасне і якісне виконання будівельно-монтажних робіт.
б) це процес постачання будівництва матеріальними ресурсами, що забезпечує своєчасне і якісне виконання будівельно-
монтажних робіт.
в) це процес постачання і комплектації будівництва матеріальними ресурсами, що забезпечує своєчасне і якісне виконання будівельно-монтажних робіт.
40. Які функції підрозділу виробничо-технологічної комплектації?
а) комплектація, виробництво.
б) комплектація, виробництво, постачання.
в) виробництво, постачання.
41.3а якими формами здійснюється функція постачання?
а) транзитна, складська.
б) складська, посередницька, транзитна.
в) транзитна, посередницька.
42. На які поділяються запаси будівельних матеріалів?
а) поточні, підготовчі, страхові.
б) поточні, підготовчі, сезонні.
в) поточні, підготовчі, страхові, сезонні.
43. За якою формулою розраховується запас матеріалів, які необхідно зберігати на складах?
 |
a
n
Ф) Вм—Ог(Цвг+Цзбг+Втрг+ Втарі) і-1 п
б) Вм— Qi(Ц6І+Ц36і+Втрі + Втарі^гВСКЛі)
і-1 п
в )BM=Y (2г(Цегг+В трі+ Втарі+Всклі)
і-1
45. За рахунок чого досягається скорочення транспортних втрат будівельних матеріалів?
а) централізованого перевезення, без проміжних складів, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, розподілу транспортних витрат за рахунок франко-угод.
б) підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт.
в) підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, розподілу транспортних витрат за рахунок франко-угод.
а) 10…15 % їх загальної вартості
б) 15…20 % їх загальної вартості
в) 20…25 % їх загальної вартості
а) 50 % маси від всіх будівельних матеріалів
б) 60 % маси від всіх будівельних матеріалів
в) 70 % маси від всіх будівельних матеріалів
48. За чим класифікуються кар’єри?
а) призначенням, потужністю, розташуванням, способом
добування відносно рівня води, характером залягання корисної породи.
б) розташуванням, способом добування відносно рівня води, характером залягання корисної породи.
в) призначенням, потужністю, розташуванням, способом добування відносно рівня води.
49. Як поділяються кар’єри за призначенням?
а) сировинні, промислові.
б) сировинні, промислові, будівельні.
в) промислові, будівельні.
50. За якою формулою визначається площа, що відводиться під кар’єр?
а) Fk=Wk-H
б) Fk=Wk/H
в) Fk=Wbhp./H
51. За якою формулою визначається максимальна продуктивність підприємства?
Qaf • j • S • к, • к,
Т •
Qxr-j-d-h-k
Ті-А-Ь
Qai ‘j’8-kt — kt
J і
52. Як поділяються бетонні господарства за територіальним розташуванням?
а) об’єктні, районні, дільничні.
б) об’єктні, обласні, дільничні.
в) об’єктні, місцеві, дільничні.
53. За якою формулою визначається продуктивність бетонного господарства?
Ф) Пб. з.=Ір, м.’кн/(П’ф’)
б) Пбз =Ір. м;кн т І(п’ф’)
в) Пбз=Ір. м.-кнІ(пт-ф)
54. Яка загальна тривалість циклу приготування
бетонної суміші?
а) близько 1,5…3,5 хв.
б) близько 2,5.. .4,5 хв
в) близько 5хв
55. Від чого залежить вид складу заповнювачів?
а) типу транспортних засобів; кліматичних умов; рельєфу місцевості.
б) кліматичних умов; рельєфу місцевості.
в) виду заповнювача, типу транспортних засобів; кліматичних умов.
56. Де здійснюється виготовлення збірних
залізобетонних виробів?
а) заводах залізобетонних виробів.
б) заводах залізобетонних виробів та полігонах.
в) полігонах.
57. Що включає склад технологічних процесів
виготовлення залізобетонних виробів і конструкцій?
а) підготовка форм, армування виробів, формування виробів, прискорення твердіння виробів, розпалублення виробів, виймання виробів з форм і їх складування.
б) підготовка форм, армування виробів, прискорення твердіння виробів, розпалублення виробів, виймання виробів з форм і їх складування.
в) підготовка форм, армування виробів, формування виробів, прискорення твердіння виробів, виймання виробів з форм і їх складування.
58. Які схеми виготовлення залізобетонних виробів
розрізняють за характером виконання процесів?
а) стендова, поточна, поточно-агрегатна;
б) приоб’єктна, поточно-безперервна, поточно-агрегатна;
в) стендова, поточно-конвейєрна, поточно-агрегатна.
59. Які види форм використовують залежно від конструкції бетонних і залізобетонних виробів та технології їх виготовлення?
а) повні форми, матриці, віброформи, віброштампи тощо;
б) переносні форми, матриці, віброформи, віброштампи
тощо;
в) повні форми, матриці, віброформи, вібростоли тощо.
60. За якою формулою визначається коефіцієнт
армування?
а) м= (Fa F6)100
б) /и= (FJ F6) ■ 100
в) p=(Fa F6)/100
61. Що входить до складу арматурних підприємств?
а) склад металу; відділення, різання та згинання арматури; цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин; склад готової продукції.
б) відділення, різання та згинання арматури; цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин; проміжний склад заготовок; склад готової продукції.
в) склад металу; відділення, різання та згинання арматури; цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин; проміжний склад заготовок; склад готової продукції.
^ dad Р адї
ПдІ kn
I,,, к;
П, і
63. 
Як визначаються площі складів сировини, напівфаб
а) постійна допоміжна конструкція для забезпечення геометричних розмірів і форми бетонного блоку (конструкції, споруди).
б) тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення геометричних розмірів і форми бетонного блоку (конструкції, споруди).
в) тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми бетонного блоку (конструкції, споруди).
65. Що входить до складу деревообробного
господарства?
а) заготівельний цех; столярно-опалубний цех; сушильний цех; склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.
б) столярно-опалубний цех; сушильний цех; склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.
в) заготівельний цех; столярно-опалубний цех; сушильний
цех; склади готової продукції.
66. Які є методи розрахунку потужності деревообробного господарства?
а) за номенклатурою і обсягом робіт.
б) за укрупненими показниками.
в) за номенклатурою і обсягом робіт, за укрупненими показниками.
67. Як визначають продуктивність опалубного цеху?
3-) Попал— Q6em^’t3u’kH / їміс
б) Попал— Q6em ^’ t3M/кн’ tMic в) Попал— Q6em^’ їзмФн’ tMic
68. За якою формулою визначається річна експлуатаційна продуктивність машини?
а) Пр =ПечТр/ кв
б) Пр = ПечТркв
в) Пр = Печ / Тркв
69. Що характеризує рівень механізації робіт?
а) відношення загального обсягу робіт до обсягу механізованих робіт;
б) відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;
в) відношення обсягу механізованих робіт до обсягу неме — ханізованих робіт.
70. Як визначається рівень комплексної механізації
робіт?
а) за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт до обсягу механізованих робіт;
б) за відношенням обсягу механізованих робіт до обсягу комплексно механізованих робіт;
в) за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт до загального обсягу робіт,
71. Як визначається механоозброєність будівництва?
а) відношенням загальної вартості будівельно-монтажних робіт, що виконані власними силами до балансової вартості засобів механізації;
б) відношенням балансової вартості засобів механізації до загальної вартості будівельно-монтажних робіт, що виконані власними силами;
в) відношенням балансової вартості засобів механізації до загальної кількості машин та механізмів,
72. Як визначається механоозброєність праці?
а) відношенням середньоспискової чисельності робітників, зайнятих на будівництві до балансової вартості будівельних машин і механізмів;
б) відношенням балансової вартості будівельних машин і механізмів до середньоспискової чисельності робітників, зайнятих на будівництві;
в) відношенням балансової вартості будівельних машин до повної чисельності робітників,
73. Які види транспорту застосовують для транспортування вантажів при будівництві?
а) автомобільний; залізничний; водний; повітряний; спеціальний (канатний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний тощо);
б) водний; повітряний; спеціальний (канатний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний тощо);
в) автомобільний; водний; повітряний; спеціальний (канатний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний тощо),
74. За якими методами визначається потреба в автотранспортних засобах?
а) за обсягами перевезення вантажів;
б) за обсягами перевезення вантажів, за укрупненими показниками на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт;
в) за укрупненими показниками на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.
75. За якою формулою визначається загальна потреба в автотранспортних засобах?
а) Л= 3 е,
Ке
А — А
б) а = —£— й-,
Ks
в) А = Af~A° ,
Кл-Ал
76. Які види технічного обслуговування встановлені для будівельних машин з залежності від періодичності, трудомісткості та обсягу робіт?
а) щозмінне, періодичне, планове, позапланове, сезонне.
б) щогодинне, щозмінне, періодичне, сезонне, при зберіганні та транспортуванні.
в) щозмінне, періодичне, сезонне, при зберіганні та транспортуванні.
77. Що входить до складу ремонтно-механічного господарства?
а) ремонтно-механічні майстерні; склад паливо-
мастильних матеріалів; база механізації; база головного енергетика; база головного механіка; дільничні ремонтні господарства та інші.
б) ремонтно-механічні майстерні; база механізації; база головного механіка; дільничні ремонтні господарства та інші.
в) ремонтно-механічні майстерні; база механізації; база головного енергетика; база головного механіка; дільничні ремонтні господарства та інші.
78. Які можуть бути тимчасові електростанції?
а) пересувні, комплексні, дизельні.
132
б) пересувні, комплектні, дизельні.
в) пересувні, стаціонарні, комплексні, дизельні.
79. На які групи поділяються споживачі електроенергії?
а) освітлювальна, силова, технологічна;
б) освітлювальна, прожекторна, силова, технологічна;
в) силова, технологічна.
80. За якою формулою визначається повна потужність для різних об’єктів?
, І) /•
cos^
б) Р(д1
В„ЙЕГ„
82. Що відноситься до господарсько-побутових потреб води?
а) питні витрати, приготування їжі, умивання, користування душем;
б) питні витрати, приготування їжі;
в) питні витрати, приготування їжі, умивання, користування душем, гасіння пожеж.
83.
 |
За якою формулою визначаються господарсько — побутові потреби води?
84. За якою формулою визначаються витрати води на
N2B5K3
t2 • 3600
N2B5E3
t2 • 60
n2b5e3
t
85. За якою формулою визначається витрата насоса?
з) Qh = Q3az / Zo. h.
б) Qh = Qsaz ‘ ZOM.
в) Qh = Z0. h / Озаг.
86. На підставі чого підбирається насос?
а) витрати, подачі;
б) витрати, подачі, діаметра;
в) подачі, діаметра,
87. Які складові ремонтно-експлуатаційного господарства?
а) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарст-
во, водопостачальне господарство, складське господарство та майданчик для зберігання ПММ;
б) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарство, водопостачальне господарство;
в) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарство, водопостачальне господарство, складське господарство,
88. За якою формулою визначається виробнича потужність будівельної організації в плановому році?
а) Мп = ФЕф /Ко;
б) Мп = ФЕфКо;
в) Мп = ФЕф+Ко,
89. За якими типами тимчасових будівель формують житловий фонд?
а) пересувні, контейнерні, стаціонарні;
б) пересувні, контейнерні, збірно-розбірні, стаціонарні;
в) пересувні, контейнерні, збірно-розбірні,
90. Який приймається щорічний приріст продуктивності праці?
а) 20.. .40%,
б) 3.5%,
в) 0,4.. .0,6%,
91. Яка норма площі гардеробних на одного проживаючого?
а) 8,6м2,
б) 0,7м2,
в) 4,8м2,
92. Яка норма площі їдальні на одного проживаючого?
а) 5,1м2,
б) 0,2м2,
в) 1,3м2,
93. Яка норма площі диспетчерської на одного працівника?
а) 15 м2,
б) 2 м2,
в) 7 м2.
94. Яка норма площі приміщення для відпочинку на одного проживаючого?
а) 0,023 м2,
б) 6 м2,
в) 0,7 м2.
95. Яка норма площі умивальні на одного проживаючого?
а) 0,5 м2,
б) 2,6 м2,
в) 1,7 м2
96. Яка норма площі душової на одного проживаючого?
а) 0,035 м2,
б) 0,52 м2,
в) 1,3 м2.
97. Що відноситься до адміністративних приміщень?
а) контора начальника дільниці, контора виконроба;
б) контора начальника дільниці, контора виконроба, АТС і радіовузол;
в) контора начальника дільниці, контора виконроба, радіовузол.
98. Що відноситься до санітарно-побутових
приміщень?
а) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, сушка, радіовузол;
б) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, контора виконроба;
в) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, сушка,
99. Що відноситься до складських приміщень?
а) склад матеріальний і інструментальний, склад для обладнання, сушка;
б) склад матеріальний і інструментальний, склад для обладнання, сушка;
в) склад матеріальний і інструментальний, склад для обладнання сушка, радіовузол,
100. Що відноситься до виробничих приміщень?
а) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майстерня, малярна станція;
б) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майстерня, радіовузол;
в) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майстерня, малярна станція, радіовузол,
. Склад тимчасових об’єктів для будівництва. осушувальної системи площею до 500 та
 |
Вправи, задачі для самостійної роботи
Завдання. Визначити розміри кар’єру придатного для розробки ґрунту і вкладання в тіло греблі та розміри тимчасових відвалів рослинного ґрунту, зрізаного з поверхні кар’єра.
Вихідні дані:
з
— проектний об’єм тіла греблі — Wnp =15130 м ;
— ґрунт тіла греблі — піщані, 2 група;
— тип транспортних засобів — автомобільний;
— ґрунт основи греблі — глина, 2 група;
— товщина шару рослинного ґрунту — hp = 0,25 м;
— товщина шару придатного для розробки ґрунту hK =4м;
— одноківшевий екскаватор марки ЭО-4126 з прямим ковшем місткістю qe = 1.25 м ;
— висота земляної насипної греблі — 18 м.
Розв’язок:
Площа кар’єру придатного для розробки ґрунту визначається за виразом
^вир
к де Weup. — виробничий обсяг земляних робіт в м3, який визначається з урахуванням проектного об’єму тіла греблі (Wnp), зна-
чення якого наведено у вихідних даних. Тоді виробничий обсяг земляних робіт визначається за формулою
W =W ■к.
вир пр вир’
де Wnp — проектний об’єм тіла греблі, м3; квир — коефіцієнт перерахунку від проектного об’єму до виробничих обсягів, який визначається за формулою
к = к — к — к — к — к — к >
вир р п т у ;ус ос
де кр.- коефіцієнт початкового розпушення ґрунту при розробці в кар’єрі (додаток 1);
кп — коефіцієнт, що враховує втрати ґрунту у кар’єрі при переміщенні і навантаженні його у транспорт (додаток 2);
кт — коефіцієнт, що враховує втрату ґрунту при його транспортуванні від кар’єру до місця укладання (додаток 3);
ку — коефіцієнт, що враховує ущільнення ґрунту при укладанні в тіло споруди різними механічними засобами (ку= =1,02…1,05);
кус — коефіцієнт, що враховує додатковий об’єм в наслідок осідання основи (додаток 4);
кос — коефіцієнт, що враховує зменшення об’єму споруди в результаті ущільнення її основи (додаток 5);
hK — товщина шару придатного для розробки ґрунту квир = 1,2 ■1,03• 1,01-1,02-1,01-1,05 = 1,35
Wm = 15130 -1,35 = 20425,5 і 3
20425,5
4
Попередньо ширина кар’єру ЬК визначається за формулою
bk = — JFK 5
де FK — площа кар’єру на рівні верху ґрунту придатного для розробки, м2.
bk = V 5106,4 = 71,5 м,
Так як прийнято кар’єр квадратним, то довжина кар’єру буде рівна
lk = 71,5 г
Знаючи розміри кар’єру, а також обсяги розкривних робіт, можна визначити місце розташування тимчасових відвалів рослинного ґрунту. Об’єм розкривних робіт обчислюється за виразом
у рш и рш ^рШ ГІр)
де Врші Ьрш — відповідно ширина і довжина кар’єру на рівні верху рослинного шару ґрунту в м, які визначаються за формулами
Врш=К + 2тк
де hp — товщина шару рослинного ґрунту, м (вихідні дані); тк — коефіцієнт закладання укосів кар’єру (додаток 9).
Врш =71,5 + 2-3• (0,25+4) = 97м,
Ьрш = 71,5 + 2-3- (0,25+ 4) = 97м,
Wpm = 97 • 97 • 0,25=2352,25м3
Площа поперечного перетину відвалу, з врахуванням коефіцієнта первинного розпушення рослинного ґрунту, визначається за формулою
W — к
vv рш ‘Кр
в де 4 — довжина відвалу рослинного ґрунту в м, визначається за формулою для двобічного розташування відвалів (рис. 1),
Ів=2Ьрш-Вп,
Вп — ширина піонерної траншеї, яка розробляється екскаватором лобовим вибоєм за поздовжньою схемою в м, визначається за додатком 8;
Ів = 2 • 97—25 — 169м,
169
Ширина основи відвалу обчислюється за виразом
ве = Нв(щ+т2),
де Ив — висота відвалу рослинного ґрунту в м, яка визначається за формулою
 |
F„
 |
 |
т J + т2
Якщо Ив > 2,5м, то Ив приймається в межах 1,5…2,5м; m1, т2 — коефіцієнти закладання укосів відвалу, згідно з рекомендаціями гщ приймається 2,5…3,0, а т2=1.
Вв =2(3 + 1) = 8м.
Завдання, Визначити необхідну кількість автосамоскидів за умови безперебійної роботи екскаватора при розробці мінерального ґрунту в кар’єрі та транспортуванні його на задану відстань.
Вихідні дані:
— кількість одноківшевих екскаваторів марки ЭО-4126 з прямим ковшем місткістю qe = 1,25 м — 1 шт.;
— об’ємна маса ґрунту у кар’єрі yr =1,64 т/м ;
— тип ґрунту — суглинок, 2 група;
— остаточно прийнята довжина кар’єру їк=71,5м;
— довжина земляної греблі 100м;
— довжина відрізку шляху від кар’єру до греблі 600м.
Розв’язок:
Знаючи марку одноківшевого екскаватора, за додатком 10 визначається вантажопідйомність автосамоскида — 10т, а за додатком 11 марка автосамоскида — КАМАЗ — 353605.
Кількість автосамоскидів на один екскаватор після уточнення їх марки і вантажопідйомності визначається за формулою
па Пек / Па,
де Пек — експлуатаційна продуктивність екскаватора при роботі у кар’єрі (м3/маш.-год.), буде дорівнювати
Пек = 1000 /Нек,
де Не — норма машинного часу екскаватора на одиницю обсягу робіт (1000м3) у машино-годинах (додаток 7).
Пек = 1000 /19,04=52,5 м3/маш.-год. Експлуатаційна продуктивність автосамоскида визначається за формулою
Па = (60 ■ В ■ ктр ■ кеф) / Тц,
де В — об’єм ґрунту у кузові автосамоскида приведений до об’єму у природному стані в кар’єрі, м3; ктр — коефіцієнт, що враховує нерівномірність подачі транспортних засобів для завантаження (приймається ктр = 0,9); кеф — коефіцієнт використання автосамоскида впродовж зміни кеф = 0,74…0,85; Тц — тривалість одного циклу (рейсу) автосамоскида, хв.
Для визначення значень В і Тц. необхідно попередньо узгодити завантаженість автосамоскида, виходячи з цілого числа ковшів. Кількість ковшів Ка., що входять у кузов автосамоскида, з наступним уточненням остаточного значення Ка.0.
Тоді
Ка — Qe / (jr ‘ qe ‘ Фнап ‘ Фроз),
де Qe — вантажопідйомність автосамоскида, т, (додаток 11); yr — об’ємна маса ґрунту у кар’єрі, т/м3 (вихідні дані); qe — геометрична місткість ковша екскаватора, м3; кнап — коефіцієнт, що враховує наповнення ковша екскаватора (приймається кна„ = 0,9…0,95);
кроз — коефіцієнт приведення об’єму розпушеного ґрунту до об’єму у природному стані (додаток 1).
 |
Ка = 10/(1,64 • 1,25 • 0,9 • 1,2)= 4,5ковшів. Остаточно значення Ка_а_ приймається цілим числом ковшів з врахуванням місткості кузова автосамоскида Ка.0—5 ковшів. Тоді
де t1 — тривалість подачі автотранспорту для вантаження, хв. (приймається t1 = 2хв); t2 — тривалість вантаження, яка визначається за формулою
t2 = (60 ‘ В • k3am) / ПеК,
де кзат — коефіцієнт, що враховує збільшення тривалості вантаження у випадку непередбачених затримок (приймається
кзат = ІД).
t2 = (60 • 6,3 • 1,1)/52,5—7,9 хв,
 |
 |
 |
Тривалість перевезення ґрунту від кар’єру до місця відсипання (t3) дорівнює
де l1, l2 і l3 — відповідно довжини відрізків шляху з різними умовами перевезення ґрунту, а саме: у кар’єрі, від кар’єру до греблі і по греблі, м; V1, V2 і V3 — відповідно швидкості завантаженого
автосамоскида на відповідних відрізках шляху l1, l2 і l3, м/хв. (додаток 13); кв — коефіцієнт, що враховує втрати часу при перевезені ґрунту у разі непередбачуваних випадків (кв =1,1). Значення ї1 і l3 визначаються за формулами
її = їК / 2=71,5/2=35,8 м,
ІЗ = lr /2=100/2=50 м,
де їк — остаточно прийнята довжина кар’єру, м; lr — довжина земляної греблі, м (вихідні дані).
 |
Довжина відрізку шляху (l2) від кар’єру до греблі визначається графічно на генплані, враховуючи масштаб.
Тц =2 + 7,9 +2,3 + 2 + 3,95=18,15 хв.
Па = (60 • 6,75 • 0,9 • 0,8) / 18,15=16 м3/маш.-год.,
па = 52,5 / 16=3,3 машини,
Остаточно приймається ціле число автосамоскидів — na=3 машини. Необхідно пам’ятати, що ця кількість автосамоскидів обслуговує один екскаватор в одну зміну.
Необхідна кількість автосамоскидів, з врахуванням виробничих факторів, визначається за формулою
де Пско — остаточна кількість автосамоскидів, що працюють сумісно з одним екскаватором в одну зміну, шт.; пек — загальна кількість одноківшевих екскаваторів, що працюють у кар’єрі, шт.; кзм — коефіцієнт змінності роботи автосамоскидів (приймається кзм=1,0 — при однозмінній роботі, кзм =1,5 — при двозмінній і кзм = 2,0 — при роботі у три зміни); кпар — коефіцієнт, що враховує ефективність використання автосамоскидів (приймається
киар=0,65…0,85); кт — коефіцієнт використання вантажопідйомності автосамоскида (приймається кт = 0,9…0,95).
N„ = (3 • 1 ■ 1) /(0,7 ■ 0,9)=5шт.
Завдання, Обчислити основні параметри транспортного господарства та чисельність робітників, інженерно-технічних працівників.
Вихідні дані: необхідна кількість автосамоскидів 5 шт.
Розв’язок:
Транспортне господарство водогосподарських комплексів формується з одного або декількох автомобілів і визначається організаційною структурою та масштабами будівництва, компоновкою та типом споруд.
|
Основні параметри транспортного господарства
Склад транспортного господарства включає: |
1) навіси для поточного ремонту автомобілів; 2) стоянки для зберігання автомобілів; 3) майданчик для відходів; 4) мийка; 5) побутове приміщення; 6) контрольно-пропускний пункт; 7) заправочний пункт.
Чисельність робітників та інженерно-технічних працівників транспортного господарства встановлюється за такими групами:
1. Експлуатаційний персонал (водії)
Ле = 1,05 ■ N,
Ле = 1,05 ■ 5=5,25-6 чол.
2. Робочі для обслуговування і ремонту пересувного складу.
Лр = 0,05 ■ Nn,
Лр = 0,05 ■ 5=0,25—1чол.
3. Підсобно-допоміжні робітники
Лд = 0,05 ■ Nn,
Лд = 0,05 ■ 5=0,25—1чол.
4. Адміністративно-управлінський персонал
Лу = 0,05 ■ Nn,
Лу = 0,05 ■ 5=0,25—1чол.
Загальна кількість працюючих в транспортному господарстві визначається за формулою
Лав = Ле + Лр + Лд + Лу,
Лав = 6+1+1 +1=9 ЧОЛ.
Задача 4
Завдання, Розрахувати тимчасові будівлі містечка будівельників.
Вихідні дані: кількість проживаючих становить 9 чол.
Розв’язок:
Розрахунок площ та підбір тимчасових споруд проводиться в табличній формі з використанням додатків.
Задача 5
Завдання, Розрахувати тимчасові витрати води та електроенергії на будівництві.
Вихідні дані:
— одноківшевий екскаватор марки ЭО-4126 з місткістю ковша 1,25 м3- 1 шт.;
— бульдозер марки ДЗ-ІІ0- 1 шт.;
— автосамоскидів марки КАМАЗ — 353605 вантажопідйомністю 10 т — 5 шт.;
— число змін роботи протягом доби — 1 зміна;
— проживає у містечку будівельників — 9 осіб;
— площа для внутрішнього освітлення 59,3 м ;
— площа для зовнішнього освітлення 253 м2.
Розв’язок:
Розрахунок витрати води здійснюється за формулами для кожного споживача окремо.
Виробничі витрати води в ( л/с) на обслуговування будівельних і транспортних машин та механізмів визначаються за формулою
Af
tgi ‘3600’ tlgl де M — кількість будівельних, транспортних машин та обладнання (за вихідними даними — 1 одноківшевий екскаватор, 1 бульдозер і 5 автосамоскидів);
В1 — норма витрати води на відповідну одиницю виміру, яка визначається за додатком 15;
к1 — коефіцієнт нерівномірності споживання води для обслуговування будівельних, транспортних машин та обладнання, який визначається за додатком 15;
іш — тривалість зміни, яка приймається рівною 8 год,;
пзм — число змін роботи впродовж доби з врахуванням вихідних даних.
Виробничі витрати води на обслуговування: — автосамоскидів
N,-B2- к2 і N1- В3 ■ к2 | N, • ВА • к2 ^•3600 іш-3600 V 60
де N — число працівників, що проживають у містечку будівельників (див. вихідні дані);
Д2, Д?, В4 — відповідні питомі витрати води на одного проживаючого у містечку будівельників на господарсько-питні потреби, на приготування їжі, на умивання;
к2 — коефіцієнт нерівномірності споживання води на хв. на кожного проживаючого;
ti — тривалість процесу умивання, яка згідно з додатком 16 триває 3 хв.
Тоді
9-15-1,5 9-4-1,5 „ .
+———- +——— = 0,427 л/с.
8-3600 3-60
Витрати води на душові установки в л/с розраховуються за формулою
_ N2 • В5 ■ к3
z-‘dvrn
де N2 — кількість робітників, які одночасно приймають душ, визначається як N2 = (0,3.. .0,4) N1;
В5 — витрати води на одного робітника, який приймає душ;
к з — коефіцієнт годинної нерівномірності водопостачання (к з = 1,0);
t2 — тривалість роботи душових установок (t2= 1 год х на число установок). Тоді
(>VUL 1-3600
ПО
|
№ з/п |
Споживачі води |
Одиниця виміру |
Кількість споживачів |
Витрати на одиницю виміру, л |
Загальні витрати води, л/с |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1. Виробничі потреби |
|||||
|
1.1 |
Заправка вантажних автомобілів (автосамоскидів) |
доба |
5 машин |
200 |
0,05 |
|
1.2 |
Заправка будівельних машин і механізмів: — одноківшевих екскаваторів; |
год. |
1екскаватор |
15 |
0,00625 |
|
— бульдозерів |
доба |
1 бульдозер |
300 |
0,016 |
|
|
Разом |
0,07 |
||||
|
2. Господарсько-побутові потреби |
|||||
|
2 .1 |
Питні витрати |
зміна |
9 чол. |
25 |
0,014 |
|
2.2 |
Приготування їжі |
1 роб. |
9 чол. |
15 |
0,008 |
|
2.3 |
Умивання |
1 роб. |
9 чол. |
4 |
0,368 |
|
2.4 |
Користування душем |
1 роб. |
9 чол. |
30 |
0,033 |
|
Разом |
0,401 |
||||
|
3. Протипожежні витрати |
|||||
|
3.1 |
Гасіння пожежі на бу- дмайданчику |
наявними засобами пожежогасіння |
|||
|
3.2 |
Гасіння пожежі в бу- дмістечку |
струмені |
2 струмені |
2,5 л/с |
5,0 |
|
Разом |
5,0 |
||||
|
Всього |
5,422 |
Витрати води становлять 5,422л/с = 468,5м/добу.
Потрібна потужність джерела енергопостачання в кВт (потужність тимчасової електростанції або трансформатора) визначається за формулою
р„= Ц(2Х, ■*».,+2Х„. — к+
де 1,1 — коефіцієнт, що встановлює втрати потужності;
Poe, Р03~ норма на одиницю площі для внутрішнього та зовнішнього освітлення для пікового періоду будівництва, кВт;
ко 3 , ка — відповідно коефіцієнти попиту, що залежать від ступеня одночасності роботи і величини завантаження споживачів.
Рза, = 1,1(253■ 0,015+59,3 ■ 0,015) = 5,15кВт.
Організація містечок будівельників
У водогосподарському будівництві житлова база містечок будівельників формується з тимчасових інвентарних будівель, які при монтажі потребують мінімальних трудозатрат і надають побутові комфортні умови. Житловий фонд тимчасових будівель формується трьох типів:
1) пересувні будівлі на автомобільному шасі, на санях, на залізничній платформі;
2) контейнерного типу, які складаються з певних блоків;
3) з інвентарних щитових збірно-розбірних будівель.
Пересувні інвентарні будівлі обладнуються опаленням, меблями, системою електроживлення, інколи системою мікроклімату. Інвентарні контейнерні будівлі є двох серій:
одно — і двохквартирні одноповерхові;
чотирьохквартирні двоповерхові.
Щитові збірно-розбірні будівлі складаються з окремих, певного функціонального призначення, кімнат:
житлова кімната — 15,2 м ;
блок (прихожа, туалет, душ або ванна);
блок-кухня — 7,0 м2;
східці.
Чисельність працюючих на об’єктах будівництва, як правило, визначається за трьома способами:
1) за укрупненими показниками середньорічного виробітку в грошовому виразі на одного працюючого; цей спосіб застосовується на стадії ТЕО, коли основні фізичні обсяги невідомі, а відома орієнтовна вартість будівництва водогосподарського об’єкту;
2) за фізичними обсягами робіт на основі середньої потреби у робочій силі на одиницю виміру виконання окремих робіт або частини будівлі; цей розрахунок ведеться за ДБН на стадії виконання проектної документації за розділом ПОБ;
3) за фізичними обсягами робіт на основі виробітку за виробничими нормами; цей спосіб застосовується на стадії розробки ПВР і дає найточніші результати.
За першим способом загальна чисельність працюючих визначається за формулою:
N3as=N1+N2, (5.11)
де N1 — чисельність робітників, які зайняті на будівництві основних і допоміжних споруд будівельного комплексу;
Ni=S/Wt, (5.12)
St — загальний річний обсяг будівельно-монтажних робіт, гри.;
Wt — середньорічний виробіток на одного працюючого в будівельній організації, який визначається за формулою
Wt = W6(l+c■ t), (5.13)
We — середньорічний виробіток на одного працюючого, який приймається для базисного року будівництва, гри.;
t — число років з базисним виробітком від базисного року до розрахункового;
с — щорічний приріст продуктивності праці, який приймається у розмірі 3.. .5%;
N2 — чисельність працюючих, які зайняті в експлуатаційних, обслуговуючих, постачальних організаціях та на будівництві містечка для будівельників
N2=0,4Ni. (5.14)
Орієнтовно, чисельність робітників, інженерно-технічних працівників (ІТП), службовців та молодшого обслуговуючого персоналу (МП), які проживають у містечку будівельників, розраховують за табл. 5.1.
Таблиця 5.1
|
№№ з/п. |
Вид будівництва |
Категорії працівників в % від загальної чисельності |
|||
|
робітники |
ІТП |
службовці |
моп |
||
|
1. |
Водогосподарське |
83 |
13 |
3 |
1 |
|
2. |
Сільське |
83 |
13 |
3 |
1 |
|
3. |
Житлове |
85 |
8 |
5 |
2 |
|
4. |
Промислове |
83…86 |
10.13 |
3.4 |
1.2 |
|
Співвідношення категорій працівників залежно від виду будівництва |
5.4. Тимчасові інвентарні будівлі
 |
За типами збірно-розбірні будівлі поділяються на пересувні, контейнерні і збірно-розбірні (рис. 5.1).
Пересувні (на колесах, на лижах) будівлі найбільш ефективний тип тимчасових будівель, оскільки їх можна пересувати за допомогою автомобілів, тягачів чи тракторів. Час облаштування і встановлення їх на місці обмежується годинами. Будівлі цього типу найбільш відповідають вимогам мобільності, але в той же час вони є найдорожчими.
Будівлі контейнерного типу не мають ходової частини, тому на будівельний майданчик їх доставляють на автопричепах, а при невеликих відстанях — на лижах за допомогою тракторів.
Такі будівлі являють собою комфортне тимчасове житло для будівельників: спальні вагони, гуртожитки, будівельні вагончики, блок-пости охорони, офіси, штаби будівництва, сушарки, їдальні, санітарні вузли.
Збірно-розбірні тимчасові будівлі заводського виготовлення представляють собою дерев’яний або металевий каркас, який ззовні обшивається металевими листами або фанерою (дошками), а в середині — найчастіше фанерою, дошками у композиції з теплоізоляційними матеріалами (шлак, мінеральна повсть, пінопласт, тощо). Збірно-розбірні тимчасові будівлі менш економічні, але їх каркасно-панельна або панельна конструкція дозволяє монтувати їх з об’ємних елементів за досить короткий проміжок часу (рис. 5.2).
Якість виробів підтверджена "Сертифікатом відповідності", виданим органом сертифікації «ЦентрСЕПРОбудметал».
Вагон-будинки можуть бути багатомодульними, встановлюватися в два поверхи, що особливо зручно для будівельних майданчиків.
Рис. 5.2. Збірно-розбірна тимчасова будівля
Крім того, до збірно-розбірних конструкцій відносять будівлі пневматичного типу, які зроблені на основі легких синтетичних тканин і плівок.
Витрати на тимчасові будівлі і споруди регламентовані і не повинні перевищувати для обжитих районів 4%, а для необжи — тих — 5% від кошторисної вартості будівництва.
За нормативними показниками на 1 проживаючого (табл. 5.2) проектується містечко будівельників.
|
Таблиця 5.2 Показники для визначення площ тимчасових будівель
|
|
Приміщення для відпочинку |
Відпочинок |
м2 |
0,7 на 1 чол. |
|
|
2. Службові поиміщення |
||||
|
Виконробська |
Розміщення адміністративно — технічного персоналу |
м2 |
24 на 5 чол. |
|
|
Диспетчерська |
Оперативне керівництво будівельним об’єктом |
м2 |
7 на 1 чол. |
|
|
Кабінет з охо- |
Навчання робітників вимо- |
м2 |
||
|
рони праці |
гам охорони і техніки без- |
20 на |
||
|
пеки, правилам пожежної безпеки |
1000 чол. |
|||
|
3. Громадські поиміщення |
||||
|
Приміщення для |
Проведення занять, зборів і |
м2 |
36 на 100…400 |
|
|
відпочинку |
інших заходів |
чол. |
Найменування тимчасових будівель, їх характеристики та кількість приймається залежно від чисельності особового складу працівників, які здійснюють будівництво об’єкту (табл. 5.3).
|
Таблиця 5.3 Тимчасові будівлі будівельних організацій_________
|
 |
Для зразка орієнтовний склад тимчасових будівель і споруд, який повинен бути у містечку будівельників, при будівництві осушувальної системи площею до 500 га наведено у табл.
5.4.
ОРГАНІЗАЦІЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ БАЗОЮ БУДІВНИЦТВА
5.1. Розрахунок потужностей будівельних організацій та
забезпечення їх матеріалами
Потужність підприємств виробничої бази і тривалість їх будівництва розраховуються в проекті виконання робіт (ПВР) і проекті організації будівництва (ПОБ) з використання нормативних документів (ДБН А 3.1.5-97).
Розрахунки потужностей виробничої бази включають:
1. Визначення середньої розрахункової інтенсивності виконання і-тої роботи (показник виконання /-тої роботи за певний проміжок часу)
Ipi=Wp/Tpi, (5.1)
де WPi — загальний обсяг і-тої роботи за розрахунковий період
± рі>
Трі — розрахунковий період виконання і-тої роботи, за рік, квартал, місяць, декаду.
2. Визначення потреби в fc-тому матеріалі для і-тої роботи основного будівництва, для розрахункового періоду (наприклад
ТРі)
Мрі= Цфі • Ірі, (5.2)
де qra — — питома потреба в fc-тому матеріалі (продукції) на одиницю і-тої роботи.
3. Визначення загальної потреби будівництва в fc-тому матеріалі (продукції) для n видів робіт за рік:
(5.3)
І-1
де Мкз — розрахована загальна потреба будівництва в к-тому матеріалі (продукції) для n видів робіт; n — кількість видів робіт.
Необхідна експлуатаційна продуктивність (потужність) Пкек підприємства з виготовлення к-того матеріалу не повинна бути меншою розрахованої потреби к-того матеріалу, тобто:
Пк. ек > мкз. (5.4)
Обсяг робіт та їх інтенсивність у формулах (5.1)…(5.3) можуть бути у фізичних одиницях (м2, м3, шт., тони тощо), або в грошовому виразі (за кошторисом).
В ПОБ потреба в матеріалах і ресурсах та відповідні потужності підприємств визначаються не в фізичних одиницях, а в грошовому виразі. В цьому випадку вираз (5.3) буде мати вид:
D
44/;■; фік)—^ Bkl’ с] і3, (5.5)
і=і
де ВКІ — вартість обсягу к-того матеріалу в і-тому виді роботи за розрахунковий період;
За аналогом формул (5.3) і (5.5) досить легко отримати формули для окремих виробничих потужностей підприємств виробничої бази і потреби виробничих площах:
— виробничі потужності підприємств для виробництва к-ТОГО матеріалу:
Пвир(к) Bfc q ПП(І)у (5.6)
де Пеир(к) — продуктивність (потужність) підприємства з виготовлення к-того матеріалу;
Вк — вартість одиниці виміру к-того матеріалу, грн;
q пп(і) — питома потреба у виробничих потужностях для к-того матеріалу (продукції) на одиницю і-тої роботи (м, м, шт., тони тощо).
— потреба у виробничих площах для виготовлення к-того матеріалу
Fm= Вк — fe„, (5.7)
де Bk — вартість k-того матеріалу, млн. грн.; fm. питома потреба у виробничих площах для виготовлення k-того матеріалу, м2/1млн. грн.
— потреба у площах складів для складування k-того матеріалу (продукції) за всіма обсягами робіт будівельного комплексу:
FCKM = Sk-.fcKM, (5.8)
де /скл — питомі потреби в площах складів на 1 млн. грн. будівельно-монтажних робіт, м2/1млн. гри;
Sk — загальний обсяг будівельно-монтажних робіт на всіх об’єктах будівельного комплексу з використанням k-того матеріалу (продукції), млн. грн.
Основною структурною одиницею в комплексі виробничої бази будівництва є будівельна організація (фірма, управління), діяльність якої як окремої одиниці в комплексі виробничої бази будівництва характеризується потужністю. Потужність організації визначається обсягом будівельно-монтажних робіт за рік (млн. грн.), або виготовленням чи введенням в дію основної будівельної продукції, з виробництва якої вона спеціалізується (м2 житлової площі, м2 виробничої площі і інше).
Методика розрахунку виробничої потужності загально — будівельної організації розроблена ЦНДУБ Держбуду України. Виробнича потужність будівельної організації за цією методикою визначається, виходячи із наявності активних основних виробничих фондів та обсягу випуску продукції (млн. грн.), виконаної власними силами за рік, на одиницю їх вартості.
Величина активних основних фондів будівельної організації визначається балансовою вартістю наявних в її підпорядкуванні основних фондів (власних будівельних машин, обладнання з урахуванням поновлення, списання і орендованих). До складу основних фондів включають балансову вартість технологічного, автотранспорту, виробничий інструмент і оснащення.
Виробництво будівельно-монтажних робіт в грн., що припадає на одну гривню балансової вартості основних фондів визначається відношенням вартості будівельно-монтажних робіт до вартості основних фондів.
Розрахунок виробничої потужності будівельної організації
слід виконувати щорічно на плановий період, виходячи із умов прогресивного використання основних фондів.
Виробничу потужність будівельної організації в плановому році можна виразити за виразом
Мп = ФЕфКо, (5.9)
де Мп — виробнича потужність, млн. грн.;
Ф — балансова вартість активної частини основних фондів, млн. грн.;
Еф — фактичний випуск продукції на 1 грн. основних виробничих фондів;
 |
 |
 |
 |
К0 — коефіцієнт підвищення рівня виробництва будівельно — монтажної продукції на 1 грн. основних активних фондів
де Тп і Тф — відповідно робочий плановий і фактичний фонд часу корисної роботи машин і обладнання основних груп машин;
К3.„ і К3.ф — коефіцієнти збірності в плановий і фактичний в базовому році;
Mnpjl і Мпр, ф — відповідно планова і фактична механоозброє — ність праці (див. розділ 3.1);
А, Б, Г — емпіричні коефіцієнти, що враховують вплив різних факторів на виробництво будівельної продукції.
При розрахунках коефіцієнт використання фонду часу машин і механізмів характеризує ступінь використання основних фондів.
|
Залежно від обсягу випуску будівельної продукції на 1 грн. основних активних фондів Еф цей коефіцієнт відповідно має такі значення:
Коефіцієнт А, що залежить від фактичної змінності роботи |
машин і механізмів приймається рівним:
при роботі основних машин в одну зміну………. 0,9,
при роботі більш ніж в одну зміну…………………. 0,8.
Коефіцієнт Б, що залежить від матеріалоємності об’єктів, їх збірності, приймається рівним:
матеріалоємність……………. 0,8 0,7 0,6 0,5;
коефіцієнт Б…………………… 1 0,8 0,6 0,5.
|
Коефіцієнт Г, що враховує вплив підвищення механоозброє — ності праці на випуск продукції на 1 грн. основних виробничих фондів, приймається рівним:______________________________
|
Будівельно-монтажні управління (БМУ) в виробничій структурі будівельного комплексу є первинною структурною одиницею, яка безпосередньо випускає будівельну продукцію і знаходиться в найбільш наближеній відстані як до будівельних об’єктів (територіально), так і в взаємовідносинах із замовниками. Кожне БМУ, як загально-будівельне так і спеціалізоване, розташовано за територіальним принципом з врахуванням перспективи розвитку будівництва, повинно мати свої виробничі бази.
До складу виробничих баз БМУ рекомендуються наступні будівлі і виробництва: адміністративна будівля; закриті складські приміщення і майданчики для відкритого складування матеріалів; розчинно-бетонні вузли малої потужності (до 5 м3 за добу) з місцями складування заповнювачів і складом цементу; відкритий полігон для виготовлення несерійних збірних залізобетонних і бетонних елементів не обумовлених несучою спроможністю; столярні цехи малої потужності, для виготовлення погонаж — них виробів і несерійних столярних дверних і віконних блоків; слюсарно-ремонтні майстерні для поточних ремонтів, профілактики і технічного огляду машин і механізмів, що знаходяться на балансі БМУ і в оренді, а також для ремонту засобів малої механізації, енергетичні мережі і внутрішні шляхи транспортного сполучення.
Для спеціалізованого будівельно-монтажного управління до складу його виробничої бази слід включити, якщо в регіоні відсутнє централізоване забезпечення, цехи для виготовлення сантехнічних, електротехнічних вузлів і заготовок.
Тут необхідно звернути увагу на проектування і будівництво складських площ, як відкритих так і закритих. Ці майданчики призначені для нетривалого зберігання будівельних матеріалів, деталей і конструкцій, створюючи певний запас. Основна частина матеріалів і конструкцій завозиться безпосередньо на будову: залізобетонні і бетонні вироби; столярні вироби; металеві вироби і заготовки тощо, тобто, всі матеріали, деталі і конструкції, що постачаються відповідно до комплектуючих відомостей.
На складах виробничих баз БМУ зберігають експлуатаційні матеріали для власних потреб: інструмент, спецодяг, паливно — мастильні матеріали в спеціально обладнаних місцях, лакофарбові матеріали, цінне технологічне обладнання тощо.
Проектування об’єктів виробничої бази будівництва та розробка будівельного генерального плану
В процесі проектування об’єктів виробничої бази будівництва та при розробці будівельного генерального плану (будгенплану) необхідно визначити розміри об’єктів виробничої бази та нанести їх на генплан у масштабі 1:10000. Крім того, виконується нанесення на топографічний план основних і допоміжних будівель і споруд, складського господарства, інженерних мереж, транспортних комунікацій, містечка будівельників, що дасть можливість сформувати будгенплан.
Наприклад, до складу об’єктів виробничої бази будівництва греблі входять:
1. Кар’єр ґрунту для відсипання греблі.
2. Кар’єр гравійно-піщаної суміші для відсипання автомобільних шляхів та фільтрових зон греблі.
3. Шляхово-експлуатаційне господарство, яке містить автошляхи, стоянки, роз’їзди, теплі бокси для ремонту і зберігання машин — станції технічного обслуговування, тощо.
4. Транспортне господарство,
5. Ремонтно-механічні майстерні для будівельної техніки.
6. Складське господарство та майданчик для зберігання паливно-мастильних матеріалів (ПММ).
7. Енергетичне господарство, до складу якого входять внут- рішньомайданчикові ЛЕП, знижувальна трансформаторна підстанція.
8. Водопостачальне господарство, яке включає трубопровідні мережі, насоси, свердловини і пересувні насосні станції.
9. Магістральна лінія електропередач (ЛЕП).
10. Містечко будівельників, яке розміщується на території з оптимальними природними і санітарно-гігієнічними умовами.
Ремонтно-експлуатаційне господарство, до складу якого входять ремонтно-механічні майстерні, складське господарство, майданчик для зберігання ПММ, енергетичне та водопостачальне господарства, як правило розміщується поруч транспортного господарства і магістральних внутрішньомайданчикових шляхів, але поблизу основних об’єктів будівництва. При цьому необхідно враховувати перспективи його використання після закінчення будівництва і початку експлуатації об’єктів водогосподарської мережі. Розміри основних об’єктів ремонтно-експлуатаційного господарства визначаються за таблицею 4.3.
Містечко будівельників (побутове містечко) розміщується на території з оптимальними природними і санітарно-гігієнічними умовами, але якомога ближче до основного будівництва і місця розташування підсобних підприємств та господарств.
|
Таблиця 4.3 Площі основних об’єктів ремонтно-експлуатаційного _________________ господарства____________________
|
Містечко будівельників споруджується до початку виконання основних будівельно-монтажних робіт на об’єктах водогосподарського комплексу відповідно до проекту організації будівництва (ПОБ), проекту виконання робіт (ПВР), санітарно — технічних і протипожежних правил, діючих нормативів. У разі проживання у містечку будівельників менше 60 осіб, до його складу повинні входити такі основні приміщення й інвентар (рис. 4.1, 4.2):
і. Гардеробні з умивальниками. 2. Душові і сушильні кімнати. 3. Приміщення для обігріву, відпочинку і харчування. 4. Приміщення адміністративного персоналу. 5. Туалет. 6. Навіс або приміщення для відпочинку і місце для чищення взуття. 7. Щит із засобами пожежегасіння.
|
Рис. 4.1. План побутового містечка чисельністю до 20 осіб; і- контора виконроба (майстра); 2 — гардеробна з сушильнею; 3 — душові і туалети; 4 — приміщення для відпочинку; 5 — щит з протипожежним інвентарем; 6 — дошки показників і оголошень; 7 — пішохідні доріжки; 8 — місце для куріння; 9 — склади-навіси; 10 — огорожа навколо містечка будівельників 6.57 035 7.9 0.85 ‘ 6.7 |
Рис. 4.2. План-схема побутового містечка чисельністю до 40 осіб; і — контора виконроба (майстра або начальника дільниці); 2 — гардеробна з сушильнею; 3 — душові і туалети; 4 — приміщення для відпочинку; 5 — щит з протипожежним інвентарем; 6 — пішохідні доріжки; 7 — дошки показників і оголошень; 8 — місце для куріння; 9 — склади-навіси; 10 — огорожа
Якщо кількість проживаючих перевищує 60 осіб (рис. 4.3), то крім перерахованих вище приміщень й інвентарю влаштовують приміщення для їдальні та особистої гігієни жінки.
Рис. 4.3. План побутового містечка будівельників чисельністю 60 осіб: 1- контора виконроба (майстра);
2 
— диспетчерська і табельна;
3 — гардеробна з сушильнею;
4 — душові кабіни і туалети;
5 — клуб; 6 — місце для куріння і відпочинку; 7 — місце для кіоску; 8 — питний фонтанчик; 9 — щит з протипожежним інвентарем; 10 — дошка показників і оголошень; 11 — пішохідні доріжки; 12 — матеріально — технічні склади; ІЗ — огорожа
Тимчасові будівлі і споруди розташовують на спеціально виділених для цього ділянках, як правило, біля постійних транспортних комунікацій.
Розташовуючи об’єкти на будгенплані, потрібно враховувати санітарні та протипожежні норми: відстань між тимчасовими будівлями і спорудами необхідно передбачити відповідно до ступеня їх вогнестійкості та приймати 10…12м, а між складами 10…40м (рис. 4.4). Особливо небезпечні об’єкти (склади паливно-мастильних матеріалів, вибухових речовин, тощо) розташовують в місцях за погодженням їх з відповідними службами.
|
Рис. 4.4. Схема мобільного містечка будівельників з інфраструктурою: і — вагончики — гуртожитки; 2 — контора виконроба; 3 — АТС і радіовузол; 4 — місце для відпочинку; 5 — медпункт; 6 — їдальня; 7 — душові кабіни; 8 — туалети; 9 — місце для фізичного відпочинку; 10 — закритий склад; 11 — склад — навіс; 12 — відкритий склад; 13 — слюсарно-механічні майстерні; 14 — склад паливно-мастильних матеріалів; 15- стоянка машин і механізмів; 16 — протипожежний щит; 17 — ящик з піском; 18 — насосна станція (свердловинний насос); 19 — водонапірна башта; 20 — гідранти; 21 — огорожа або межі мобільного містечка; 22 — прожекторні щогли з прожекторами ПЗС-35; 23 — трубопровідні комунікації; 24 — електричний кабель; 25 — трансформаторна підстанція |
Потреба в тимчасових санітарно-побутових і адміністративних будівлях визначається на основі розрахункової чисельності робітників, інженерно-технічних працівників (майстрів, виконробів), службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), а також виходячи із встановленої норми площі на одного проживаючого у містечку.
При проектування будівельного генерального плану особливу увагу необхідно звернути на збереження сільськогосподарських
Водопостачання об’єктів виробничої бази будівництва
Виконання будь-яких будівельних робіт пов’язане з витратами води для виробничих і технічних потреб, для гасіння пожеж, господарсько-побутового споживання на будівельному майданчику і в містечку будівельників. Джерелом водопостачання будівництва можуть бути як підземні, так і поверхневі води. Оскільки воду з поверхневих джерел обов’язково потрібно очищати, то перевагу, як правило, надають підземним джерелам.
Джерело водопостачання, вибір якого здійснюється відповідно до вимог ДЕН „Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж” погоджується з органами санітарного нагляду та з терито
ріальними геологічними управліннями (для варіанту водозабез — печення підземними водами).
Для регулювання нерівномірності водоспоживання проектують водонапірні вежі і резервуари на дерев’яній, металевій або іншій естакаді, які містять регулюючий, протипожежний і аварійний запаси води.
Проектування тимчасового водопостачання потрібно виконувати в такій послідовності:
— виявити і класифікувати споживачів води;
— визначити потреби у воді кожного споживача;
— визначити розрахункові витрати води для кожного споживача;
— встановити вимоги щодо якості води;
— вибрати джерела водопостачання, підібрати відповідне обладнання та запроектувати схеми водопровідної мережі;
— вибрати методи та схеми прокладання водопровідної мережі.
Вихідними даними для проектування системи водопостачання є: номенклатура, обсяги робіт, терміни та способи виконання робіт, кількість робітників і техніки, що користується водою; дані про джерела водопостачання, нормативні та довідкові дані.
Розрахунок витрат води здійснюють за формулами для кожного споживача окремо, а результати наводять у табличній формі (табл. 4.2.)
Виробничі витрати води в (л/с) на обслуговування будівельних і транспортних машин та механізмів визначаються за формулою
(4.11)
де М — кількість будівельних, транспортних машин та обладнання; В1 — норма витрати води на відповідну одиницю виміру; К1 — коефіцієнт нерівномірності споживання води для обслуговування будівельних, транспортних машин та обладнання; — трива
лість зміни, яка приймається рівною 8 год; n3M. — число змін роботи впродовж доби.
 |
Витрати води (в л/с) на господарсько-побутові потреби (крім користування душем) визначаються за формулою
А А А
Nx-B2-E2 NxB3.E2 n,-b4-e2
Qzoc = ————— Т77ПГ + —————- Т77Г7Г +———— " 77;—, (4.12)
gi *■ gi
де N1 — число працівників, які проживають у містечку будівельників; tgi — тривалість зміни; В2, В3, В4 — відповідні питомі витрати води на одного проживаючого у містечку на господарсь
ко-питні потреби, на приготування їжі, на умивання; К2 — коефіцієнт нерівномірності споживання води; ti — тривалість умивання, яка приймається 3 хв. на кожного проживаючого.
 |
 |
Витрати води на душові установки в л/с розраховуються за формулою
де N2 — кількість робітників, які приймають душ, визначається як N2 = (0,3…0,4) Nf, Кз — коефіцієнт годинної нерівномірності водопостачання (К3 = 1,0); В5 — витрати води на одного робітника, який приймає душ; t2 — тривалість роботи душових установок (t2 = 1 год. помножити на число установок).
Витрати води на протипожежні цілі Qnox — встановлюють таким чином, щоб забезпечити одночасну дію двох гідрантів з витратою 2,5 л/с на кожен струмінь. Тобто, робота пожежників має тривати за розрахунком не менше 3-х годин з витратою 5,0 л/с. Такі витрати води на пожежегасіння необхідно приймати для об’єктів з площею забудови до 10га.
Гасіння пожежі на будівельному майданчику передбачається за допомогою індивідуальних засобів. Тоді загальні витрати води в л/с визначаються за формулою
0.заг. — Qeup. + Qzoc. + Qdyrn. + Q пож. (4.14)
Мережі тимчасового водопроводу влаштовують із сталевих газових труб діаметром 25…50 мм, або ж з гумових шлангів. Можна використовувати пластмасові труби діаметром 50…200мм.
Насосні установки приймаються свердловинного типу з насосами А, АТН і ЭЦВ. Насоси підбираються за двома параметрами: витратою насоса QH і його напором Нн. Витрата насоса визначається за формулою
QH — Qsaz/ Za. H, (4.15)
де ZOM. — число основних насосів.
Якщо в містечку будівельників передбачається встановлення водонапірного бака, який монтується на водонапірній вежі, то напір насоса визначається за формулою
Нн = Нг + hw, (4.16)
де Нг — геодезичний напір насоса в м, який визначається за формулою
Нг = [ВБ — [РПВ, (4.17)
де [ВБ — відмітка верху водонапірного бака, яку можна визначити як
[ВБ = [ПЗ + К, (4.18)
де відмітка поверхні землі ЦПЗ) визначається з генплану за горизонталями, а висота вежі разом з водонапірним баком приймається в межах he = 3…7м.
Відмітка рівня підземних вод визначається як
[РПВ = [ПЗ — hn. e, (4.19)
де h„.e. — глибина залягання підземних вод, м.
На підставі значень QH і Нн, за зведеними графіками областей застосування насосів підбирається марка свердловинного насоса та його основні технічні та конструктивні параметри.
ВИРОБНИЧО-ПОБУТОВА БАЗА БУДІВНИЦТВА
4.1. Енергопостачання об’єктів виробничої бази будівництва
Енергопостачання об’єктів будівництва здійснюється з самого початку створення об’єктів виробничої бази, причому розширення мережі забезпечення енергією будівельних об’єктів здійснюється поетапно із збільшенням потужності джерел енергопостачання, ускладненням схем їх забезпечення і режимів роботи. У зв’язку з цим виникає потреба поетапного під’єднання об’єктів до джерел енергопостачання. Для водогосподарського і гідротехнічного будівництва система енергопостачання має ряд особливостей, що відрізняє її від енергопостачання об’єктів цивільного і промислового будівництва:
— значна віддаленість об’єктів будівництва від існуючих електромереж;
— значна енергоємність будівництва;
— нерівномірність навантаження в добовому, сезонному і річному планах;
— необхідність в резервному джерелі енергії, оскільки є такі види робіт, які не допускають перерв.
На першому етапі електропостачання будівництва здійснюється за допомогою тимчасових електростанцій. На другому — прокладається основна і резервна ланки ЛЕП, які можуть мати тимчасовий або постійний характер. На третьому етапі всі тимчасові лінії заміняються на постійні за наявністю не менше двох ліній або двох джерел постачання.
Тимчасові електростанції можуть бути:
• пересувні — монтуються на автомобільному шасі;
• комплексні — газотурбінні пересувні і газотурбінні блочні електростанції;
• дизельні — пересувні дизель-електроустановки.
Для того, щоб розрахувати потужність електричного навантаження і підібрати трансформаторне обладнання всі споживачі електричної енергії поділяються на групи:
1) освітлювальна (освітлення об’єктів, прожекторне освітлення);
2) силова (енергопостачання машин і механізмів);
3) технологічна (водовідлив, електропрогрівання бетону, зварювальні апарати, подача повітря).
Повна потужність в кВ-A для різних об’єктів може бути визначена за формулами:
— для однієї групи споживачів
П
Ppj—Рci’ Kn/C0Styi> (41,
I— 7
=
COStp — Г)
де Pci — середня номінальна потужність відповідної і-тої групи споживачів на j-тому об’єкті;
Кпі — коефіцієнт попиту для і-тої групи споживачів, який приймається за нормативною літературою для j-того об’єкту;
cosqi — коефіцієнт потужності для і-тої групи споживачів, який приймається за нормативною літературою (в середньому дорівнює 0,75);
1,1 — коефіцієнт, що встановлює втрати потужності в мережах;
YPde, YPeup, YPo. e, YPo.3. — відповідно суми номінальних потужностей двигунів та виробничого обладнання (силової групи), внутрішнього та зовнішнього освітлення в кВт для пікового періоду будівництва; Кп. д, Кп. вир, Кп. в, Кп.3 — відповідно коефіцієнти попиту, що залежать від ступеня одночасності роботи і величини завантаження споживачів; ц — коефіцієнт корисної дії силових електродвигунів (і) = 0,78…0,87).
Загальна розрахункова потужність споживачів визначається за формулою к
Np—jNpj Км, (4.2)
j—1
де KM — коефіцієнт нерівномірності споживання електроенергії різними групами споживачів, який приймається ^=0,7.. .0,8.
На основі визначеної розрахункової потужності споживачів підбирається трансформаторне обладнання. При цьому слід врахувати, що 5.10% електроенергії губиться на дільничних електромережах, а коефіцієнт завантаження трансформатора не менше 75%.
Проектування енергозабезпечення об’єкта виконується у такій послідовності:
— розрахунок потужності джерел електроенергії;
— проектування електромережі.
Необхідну кількість електроенергії визначають залежно від потужності силового обладнання, зовнішнього та внутрішнього освітлення, потреби виробництва. Потужність двигунів будівельних машин і установок приймається за паспортами, каталогами або довідниками, а виробничого обладнання — за каталогами і довідниками.
Число прожекторів для містечка будівельників приймається за вихідними даними.
Запроектовані об’єкти електропостачання і споживання виробничої бази будівництва наносяться на генплан у відповідному масштабі.
Обслуговування і ремонт будівельного транспорту
В процесі експлуатації будівельних машин їх деталі та складальні одиниці зношуються, виникає стан втоми, старіння металів, порушується взаємне розташування деталей, що призводить до втрати машиною її початкових характеристик. Підтримання
будівельних машин у працездатному стані залежить від своєчасного проведення заходів, що забезпечують справність та працездатність машин.
3 цією метою в будівництві використовується система планово-попереджувального технічного обслуговування та ремонту будівельної техніки, яка є комплексом організаційно-технічних заходів, що мають попереджувальний характер, виконуються в плановому порядку та спрямовані на забезпечення справності та працездатності будівельної техніки, поліпшення її технічного стану та зниження витрат на експлуатацію.
Система складається з двох основних видів заходів: технічного обслуговування і ремонту (рис.3.1).
|
Рис.3.1. Принципова схема системи планово-попереджувального технічного обслуговування та ремонту: ЩТО — щозмінне технічне обслуговування; ТО — періодичне технічне обслуговування; СТО — сезонне технічне обслуговування; П — поточний ремонт; К — капітальний ремонт |
Залежно від періодичності, трудомісткості та обсягу робіт для будівельних машин встановлені такі види ТО:
— щозмінне технічне обслуговування;
— періодичне технічне обслуговування;
— сезонне технічне обслуговування;
— технічне обслуговування при зберіганні та транспортуванні. В складних умовах використання будівельних машин (велике
запилення, високогір’я, низькі температури та ін.) проводиться спеціальне технічне обслуговування із зменшеним значенням періодичності.
Щозмінне ТО (ЩТО) повинно забезпечити працездатність машини протягом всієї робочої зміни шляхом контролю технічного стану основних її частин: гальмового обладнання, ходової частини, органів керування, сигналізації, двигуна та усунення виявлених несправностей, а також дозаправлення пально- мастильними матеріалами, робочою та охолоджувальною рідинами. Виконання ЩТО покладається на машиністів будівельних машин.
Періодичне технічне обслуговування виконується з метою зниження інтенсивності зносу деталей і складальних одиниць, визначення їх залишкового ресурсу, усунення наявних несправностей; здійснюється спеціалізованими бригадами (ланками) за участю або без участі машиністів, за якими закріплені машини. Періодичність виконання та обсяг робіт періодичного ТО залежать від типу машини, що обслуговується. Залежно від обсягу передбачених робіт, послідовності їх виконання кожному періодичному ТО надається порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3), До обсягу робіт ТО з більш високим порядковим номером включаються роботи, що передбачені до виконання при ТО з більш низькими порядковими номерами.
Сезонне технічне обслуговування (СТО) виконується двічі на рік при переведенні машин на експлуатацію в умови весняно — літнього або осінньо-зимового періоду.
З метою збереження працездатності будівельних машин при їх транспортуванні та зберіганні проводяться спеціальні види ТО, які регламентуються вимогами експлуатаційної документації.
Ремонт — це комплекс робіт, що відновлюють ресурс і забезпечують працездатність та справність будівельних машин в процесі експлуатації. Ремонт включає контрольно-діагностичні, розбірно-складальні, слюсарні, зварювально-наплавні та інші роботи. Є два види планового ремонту будівельних машин: поточний і капітальний.
Поточний ремонт призначений для підтримання працездатності та справності машин шляхом відновлення або заміни окремих складальних одиниць і деталей, крім базових; їх обсяг ви-
значається технічним станом машин.
Капітальний ремонт призначений для відновлення справності та повного чи близького до нього ресурсу машин шляхом заміни або відновлення складальних одиниць і деталей, включаючи базові.
Крім планових ремонтів проводяться непланові ремонти, необхідність в яких виникає внаслідок відмов у роботі будівельних машин або аварій.
Ремонтно-механічне господарство на будівництві здійснює щозмінне технічне обслуговування будівельних машин і механізмів, виконує поточні та капітальні ремонти великих нетранспортабельних машин і механізмів. Крім того, в ремонтно — механічних майстернях будівництва виготовляють металоконструкції, конструктивне обладнання та інші вироби для потреби будівництва.
До складу ремонтно-механічного господарства входять:
• ремонтно-механічні майстерні;
• база механізації;
• база головного енергетика;
• база головного механіка;
• дільничні ремонтні господарства та інші.
Ремонтно-механічні майстерні (РММ) виконують найбільш
складні види ремонтів: капітальний — машин і механізмів, які недоцільно або не можливо направити на ремонтні заводи; складні поточні ремонти всіх будівельних машин. Крім того, РММ виконують основну частку замовлень будівництва на виготовлення нескладного і нестандартного обладнання, металоконст — рукцій тощо.
До складу РММ, як правило, входять:
• ремонтно-механічні дільниці;
• відкриті майданчики для зовнішніх робіт, які обладнані одним або декількома козловими кранами вантажопідйомністю до 50т. для ремонтну, ремонтного фонду, підготовки техніки до консервації;
• відкриті стоянки машин і механізмів, інколи з навісом і з
підігрівом;
• закриті стоянки.
Ремонтно-механічні майстерні, як правило, включають бокси для ТО (профілакторії), а також розбірно-складальне, механічне, зварювальне, ковальське, мідницько-жерстяницьке, електротехнічне, деревообробне і інші відділення. Технологічне обладнання цих відділень дозволяє виконувати ТО, поточні ремонти і різні господарчі роботи, а також виготовляти нескладні пристосування і обладнання.
На базах механізації організовують відкриті і закриті стоянки самохідних машин і механізмів, ремонтно-механічні майстерні для зовнішніх робіт, які обладнані козловими кранами до 30т. Виконуються тільки поточний складний і нескладний ремонт.
Дільничні ремонтно-механічні майстерні здійснюють технічне обслуговування і дрібний ремонт будівельних машин і механізмів, що експлуатуються окремими дільницями. До складу цих майстерень як правило, входять невеликі за розміром ремонтні майстерні і відкриті майданчики для зберігання самохідних механізмів, що щоденно повертаються на базу, а також пересувні засоби:
— агрегати технічного обслуговування (АТО) на шасі автомобіля (АТО-А), двохвісного причепа (АТО-П) або самохідного шасі (АТО-С);
— пересувні ремонтні (ПРМ) і ремонтно-діагностичні майстерні (ПРДМ) з електрозварювальним апаратом;
— пересувні діагностичні установки на шасі автомобіля — фургона (ПДУ);
— механізовані заправники.
Ці пересувні засоби призначені для проведення в польових умовах ТО-1 і ТО-2, виявляти і усувати відмови і несправності машин, а також заправляти пальним, мастилами і водою.
Пересувна ремонтна майстерня ПРМ змонтований на шасі автомобіля Камаз 43118 (рис. 3.3). Використання агрегату дозволяє виконувати наступні роботи:
— зварювальні та газорізальні;
— слюсарно-механічні;
|
— транспортування вантажів; — вантаження-розвантаження й монтаж устаткування на майданчику розміром 2,3 х 2,4 м.
Рис. 3.3. Пересувна ремонтна майстерня ПРМ-5820 |
Комплектація пересувної ремонтної майстерні ПРМ-5820:
— зварювальне устаткування (силовий генератор EG на 2630кВт і зварювальний випрямляч ВД-313 на 315А);
— устаткування для газового різання (контейнер під кисневий і пропановий балон, пальник, різак, комплект редукторів з шлангами подачі кисню й пропану;
— устаткування для механічної обробки (свердлильний верстат з лещатами, наждачно-обдиральний верстат, шліфувальна машинка, токарний верстат);
— комплект інструмента для газорізання й зварювання;
— верстат з лещатами, виносні прожектори для роботи в темний час доби; щит для підключення до зовнішнього джерела живлення;
— кран-маніпулятор ЛВ185-04 з вантажопідйомністю 3т.
Система організації ремонтно-механічного господарства будівництва і експлуатації будівельної техніки в значній мірі залежить від масштабів будівництва і його організаційної структури. Як правило, на будівництві крупних гідровузлів створюються спеціалізовані підрозділи з механізації окремих видів робіт, які об’єднують основний парк відповідних будівельних машин і здійснюють їх обслуговування. Вказані підрозділи в одних випадках самі виконують відповідні за профілем роботи, а в інших — на правах оренди передають будівельну техніку іншим будівельним організаціям.
Організація технічного обслуговування і ремонтів будівельної техніки, що експлуатується на будівельних майданчиках, як правило, здійснюється за наступною схемою: будівельні машини, які щоденно повертаються на базу, проходять контрольну дільницю, паливно-заправну станцію, ділянку зовнішньої мийки і після цього направляються на стоянку. Частина машин за графіком направляються у профілакторій, де проходять технічне обслуговування (ТО-1 або ТО-2), а потім — на стоянку або на дільницю робіт.
Крупні самохідні машини (екскаватори, крани і т. п.) обслуговуються агрегатами технічного обслуговування (АТО) на місці роботи. На базу ці механізми доставляються трейлерами тільки у випадках необхідності проведення складних ремонтів, виконання яких на місцях робіт або неможливо або недоцільно.
В ремонтно-механічних майстернях машини і механізми, які потребують ремонту, зберігаються на майданчиках для машин, що чекають на ремонт, направлені у ремонт машини поступають у збірно-розбірне відділення, де здійснюється їх огляд, виявляються і ліквідовуються виявлені дефекти або несправності, а також виконуються всі види робіт поточного обслуговування. Відремонтовані машини і механізми проходять випробування і після приймання їх відділом технічного контролю направляються на майданчик для відкритої стоянки або на місце їх експлуатації.
У зв’язку з технологічним розвитком засобів малої механізації на будівельних майданчиках створюються спеціалізовані бази малої механізації, які, як правило, на правах оренди забезпечують будівельні підрозділи механізованим інструментом, будівельним інвентарем, різного роду пристосуваннями, здійснюють технічні обслуговування і ремонт цієї техніки. Обсяг послуг, що надається службами малої механізації в будівельних організаціях водогосподарського будівництва, як правило, складає біля 0,3…0,5% від загального обсягу будівельно-монтажних робіт.
Для технічного обслуговування і ремонтів обладнання тимчасових електромереж, підстанцій, трансформаторних станцій, електродвигунів, а також експлуатації компресорних і кисневих станцій, котельних, на будівельних майданчиках меліоративно — водогосподарських і гідротехнічних комплексів створюються спеціалізовані ремонтні господарства — бази головного енергетика.
До складу бази головного енергетика, як правило, входять: електромеханічна майстерня, лабораторія, трансформаторно — масляне господарства, майданчик для збирання, зберігання і ревізії електротехнічного обладнання, диспетчерська та центральний пункт енергосистеми будівництва.
Обслуговування і ремонт лінійних споруд та інших енергетичних об’єктів, що розкидані по всій території будівельного майданчика, здійснюється за допомогою пересувних установок та майстерень. Базу головного енергетика прагнуть розташувати разом з головною понижуючою підстанцією будівництва, тимчасовою дизельною електростанцією або іншими об’єктами енергетичного господарства.
Розрахунок потужностей ремонтно-механічного господарства здійснюється за двома методами:
• за укрупненими показниками на 1 млн. грн. річного обсягу будівельно-монтажних робіт;
• за обсягом працезатрат на технічне обслуговування і ремонт конкретного парку будівельних машин і механізмів.
Розрахунок за допомогою першого методу потребує мінімальних вихідних даних і дає досить точні результати. Цей метод застосовують на всіх стадіях проектування, крім робочих креслень.
Сумарна потужність ремонтно-механічного господарства за цим методом (тис. грн./рік) визначається за формулою
Пр. м = а QK], (3.35)
де а — питомий нормативний показник вартості ремонтно — механічних робіт на 1 мли. гри. вартості будівельно-монтажних робіт;
Q — розрахунковий річний обсяг будівельно-монтажних робіт в млн. грн.;
K1 — коефіцієнт, що враховує природнокліматичні умови (приймається для районів холодного клімату, пустельно — піщаних і високогірних — 1,1; для інших регіонів Кі=1,0).
Трудомісткість (люд.-год/рік) ремонтно-механічних робіт визначається за формулою
T=np. M./d, (3.37)
де d — середній годинний виробіток робітника.
Число ремонтних робітників визначається за формулою
В = Т/ФдрКр, (3.38)
де Т — трудомісткість ремонтних робіт, люд-год.;
ФдР — дійсний річний фонд робочого часу робітника, год., (розраховується за формулою 3.51, або приблизно приймається 1840 год);
Кр — коефіцієнт, що враховує число підсобно-допоміжних робітників (приймається 1,3 для будівництва з парком будівельних машин до 300 і 1,2 — з парком 300 і більше одиниць).
Другий метод розрахунку потужності ремонтно-механічного господарства найбільш точний, але більш трудомісткій. Цей метод застосовують на стадії робочого проектування ремонтно — механічного господарства за повною програмою робіт і відповідним комплектом будівельної техніки.
Потужність ремонтного господарства за цим методом визначається в люд.-год/рік за формулою
і=к і=к
P, =’£%■",= £(ТК+Т„,+ tt. o.i)■ n, (3.39)
i=1 i=1
де T — сумарна трудомісткість ремонту і технічного обслуговування машини, механізму, люд.-год./рік;
пі — число будівельних машин і механізмів даного виду, шт.;
Тш — трудомісткість капітального ремонту будівельних машин даного типу, люд.-год. /рік;
Ттсн. — трудомісткість технічного обслуговування, люд.- год/рік.
При проектуванні підрозділів ремонтно-механічного господарства, як правило, намагаються підібрати типові проекти, або розроблені для інших будівництв — аналоги, а у разі відсутності таких проектів розробляються індивідуальні проекти для даного будівництва на базі чинних нормативних документів.
Кількість агрегатів технічного обслуговування, що необхідна для проведення технічного обслуговування:
Като = ЇТАЮ/ КзмКвКгКрКн, (3.40)
де КТато — трудомісткість операцій технічного обслуговування всього парку машин, що виконується агрегатом технічного обслуговування; Кзм — коефіцієнт змінності використання агрегатів технічного обслуговування (К^ =0,65…0,85); Кв — коефіцієнт внутрішньозмінного використання (К’є=0,65…0,85); Кг — коефіцієнт готовності (Кг =0,8…0,95); Кн — коефіцієнт нерівномірності прибуття техніки для проведення технічного обслуговування (К„ =0,7…0,9); Кр — коефіцієнт розсіювання парку машин на об’єктах робіт (Кр =0,6…1,0).
Середньорічна кількість робітників спеціалізованих ланок, бригад:
Naто = Тато /[(Рі<у + Р^)’ФдрС„], (3.41)
де Тато — сумарний об’єм роботи пересувних засобів технічного обслуговування, люд./год.; Pi — кількість постійних робітників спеціалізованої ланки, Рі = 2 чол.; сг — коефіцієнт, що враховує час, який витрачається постійними робітниками спеціалізованої ланки на допоміжні роботи (переїзди, підготовка до роботи, оформлення документів, поповнення запасів паливо-мастильних матеріалів в ємностях агрегатів тощо), сг = 0,5…0,7; Р2 — кількість машиністів залучених в технічному обслуговуванні, чол.; Сн — коефіцієнт, що враховує нерівномірність заїздів машин на технічне обслуговування і виконання робіт, які непередбачені
ТО (Сн = 0,7…0,85);
Фдр — дійсний фонд робочого часу робітника, год.
Фдр= (Фнр-йв)К0, (3.42)
де de — кількість днів відпустки за плановий період (de=24 дні); Фнр — номінальний фонд робочого часу робітника, год.
ФнР = (dK — dce) • t3M, (3.43)
де dK — кількість календарних днів в році; dce — кількість святкових і вихідних днів; t3M — тривалість зміни, год.
Для регламентації кількості й складу засобів механізації технічного обслуговування будівельних машин Держбудом був прийнятий табель оснащення управлінь механізації засобами технічного обслуговування, що враховує необхідність проведення обслуговування екскаваторів, бульдозерів, кранів, навантажувачів, скреперів, тракторів, трубоукладачів, моторних котків й автогрейдерів.
Відповідно до даного табеля на кожні 100 будівельних машин, розміщених у радіусі 20 км, повинно бути два агрегати технічного обслуговування на автомобільному ходу й один на двохосьовому причепі, дві майстерні для проведення поточного ремонту на автомобільному ходу зі зварювальними агрегатами на одноосьовому ходу, два пересувних паливомаслозаправника місткості 2000 л, один паливомаслозаправник місткістю 1500 л на двохосьовому причепі й один пересувний паливозаправник місткістю 4000 л. Крім цього, для поточного перебазування будівельних машин треба розташовувати 0,8 трейлера вантажопідйомністю 25 т й 0,3 трейлера вантажопідйомністю 40 т з відповідними тягачами. Для перевезення обслуговуючого персоналу, бригад техобслуговування, інженерно-технічних працівників і лінійних механіків передбачається відповідно один автомобіль — фургон або мікроавтобус, один автомобіль або «пікап» й один мотоцикл із коляскою.
У випадку розміщення будівельних машин на площі з радіусом до 50 км застосовується коефіцієнт 1,3, а більше 50 км — 1,8.
Контрольні запитання і завдання
1. 
Які розрізняють режими роботи машин?
2. Як визначається продуктивність машини за нормою машинного
часу?
3. Як визначається середньоспискова потреба машин на відповід
ний період для виконання заданого обсягу робіт?
4. Як визначається рівень механізації робіт?
5. Як визначається рівень комплексної механізації робіт?
6. Як визначається механоозброєність будівництва?
7. Як визначається механоозброєність праці?
8. Як визначається коефіцієнт використання парку машин?
9. Як визначається коефіцієнт використання машини за часом?
10. Як визначається коефіцієнт використання машини за продуктивністю?
11. Як визначається коефіцієнт змінності роботи машини?
12. Як визначається коефіцієнт використання машини протягом зміни?
13. Як визначається потреба в транспортних засобах за обсягом перевезень в тонах?
14. Як визначається потреба в транспортних засобах за обсягом перевезень в тонно-кілометрах?
15. Які розрізняють види транспорту?
16. Як визначається собівартість перевезення однієї тони вантажу?
17. Як визначається тривалість циклу роботи автомобіля?
18. Як визначається потреба в автомобільному транспорті для окремого технологічного процесу?
19. Назвіть види технічного обслуговування.
20. Як визначається потужність ремонтного господарства?
Техніко-економічні розрахунки будівельного транспорту
Організація перевезення будівельних вантажів є першочерговою задачею будівництва. Так в гідротехнічному будівництві на 1 млн. грн. будівельно-монтажних робіт (БМР) приходиться до 50 тис. тон вантажів, а транспортні витрати складають до 25% вартості будівельно-монтажних робіт. Організація роботи транспорту повинна забезпечувати безперебійне обслуговування об’єктів будівництва та своєчасне постачання матеріально — технічних ресурсів відповідно до плану і графіків виконання будівельно-монтажних робіт.
В цілому організація забезпечення будівництва транспортними засобами включає в себе вирішення таких задач:
1) визначення загального вантажопотоку і окремих часткових вантажопотоків за різними напрямками;
2) вибір загальної зовнішньої транспортної схеми і часткових внутрішніх транспортних схем для різних видів вантажів;
3) вибір типу транспортних засобів для різних видів вантажів і визначення їх кількості;
4) організація експлуатації і ремонту транспортних засобів і
транспортних комунікацій;
Залежно від призначення і зони охоплення, розрізняють зовнішній, внутрішньо-будівельний і технологічний транспорт.
Зовнішнім транспортом доставляються вантажі на територію будівництва від станцій магістральної залізниці, річкових і морських причалів та морів, від підприємств будівельної індустрії тощо.
Внутрішньо-будівельний транспорт використовується для здійснення перевезень у межах будівельного майданчика.
Технологічним транспортом здійснюються перевезення і переміщення вантажів всередині підприємства.
Обсяги перевезення вантажів встановлюються розрахунково за об’ємами різних видів робіт і відповідними нормами витрат матеріалів на одиницю об’єму робіт. Для попередніх стадій проектування номенклатура і обсяг перевезених матеріалів встановлюється за типовим набором ресурсів на 1 млн. грн. будівельно- монтажних робіт, який міститься у «Розрахункових нормативах для складання проектів організації будівництва».
Для транспортування вантажів при будівництві застосовуються, в основному, такі види транспорту: автомобільний; залізничний; водний; повітряний; спеціальний (канатний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний тощо).
Вибір виду транспорту здійснюється на основі техніко — економічних розрахунків. Однак, при виборі транспортних засобів розрахунок експлуатаційних витрат на перевезення слід вести не за тарифами, а за розрахунковою собівартістю, визначеною на основі відповідних спеціальних розрахунків, що враховують фактичні умови перевезення і експлуатації транспорту. Попередні розрахунки і аналіз показує, що автомобільний транспорт, як правило, більш ефективний в порівнянні із залізничним при перевезеннях на відстані до 100 км при рівнинних умовах і до 200 км в гірських умовах. Для внутрішньо-будівельних перевезень, в основному, використовують автомобільний транспорт.
Як було відзначено, вибір виду транспорту і типу машин здійснюється за собівартістю перевезення однієї тонни вантажу
C = C + C + г
 |
х-ут— K-/e. c.’ х-‘н. р.’ к~’е.
де Се. с. — собівартість експлуатації транспортних шляхів за розрахунковий період, яка віднесена до 1 тони вантажу; Сн. р. — собівартість вантаження і розвантаження Ітони вантажу;
Се. т. — собівартість експлуатації транспортних засобів, що влаштовуються на період будівництва:
— тимчасових шляхів
Ce. c=[(C6yd.-C3)/Q3az. ] + [(Ac. +E)-K/Qpi4H. ], (3.21)
— постійних шляхів
Ce. c=[(AK+Ac+E) K]/Qpi4H., (3.22)
де Сбуд. — вартість будівництва транспортних споруд, гри.; С3 — залишкова вартість матеріалів, що повертаються після демонтажу транспортних споруд, гри.; Q3a3 і Qpi4H. — відповідно загальний і середньорічний вантажопотік за даними проекту організації будівництва, т; Ас. — щорічні затрати на утримання транспортних шляхів, гри.; Ак — щорічні відрахування на відбудову і капітальний ремонт транспортних шляхів, гри.; Е — експлуатаційні витрати на утримання станцій, постів, роз’їздів і затрати на управління рухом, гри; К — коефіцієнт, що враховує експлуатаційні витрати на утримання управлінських структур та інші витрати (при використанні автомобільного транспорту К = 1,1).
Собівартість експлуатації транспортних засобів визначається за формулою
Q».=Z%}/Gc7 ■ (3.23)
де Т, Ст. ш. — сума вартості машино-змін транспортних засобів,
які зайняті на перевезенні вантажів протягом зміни, гри.; Qsm — обсяг вантажопотоку за одну зміну транспортними засобами, т.
На будівництві, виходячи з певних умов, створюються в певному об’ємі і вигляді підприємства з експлуатації і ремонту ци-
58
клічних видів транспорту. Для автомобільного транспорту можливі дві принципові схеми організації основних транспортних перевезень:
• власним спеціалізованим автотранспортним підрозділом даного будівництва;
• централізованими територіальними автотранспортними управліннями за заявками будівництва.
За першою схемою автотранспортний підрозділ забезпечує все будівництво транспортними засобами відповідно до надходження заявок, а також організовує обслуговування і ремонти транспортних засобів.
За другою схемою всі основні транспортні перевезення, експлуатація і ремонт машин здійснюється автотранспортними організаціями які, як правило, обслуговують не тільки дане будівництво, але й інші об’єкти і підприємства, що знаходяться в зоні його дії. Будівництво, в даному випадку, заключає договір (угоду) з автотранспортною організацією на обслуговування певних видів перевезень за визначеним графіком, забезпечує перевезення вантажів, а вантаження і розвантаження — будівництво. Власний автотранспорт будівництва здійснює, в основному, тільки внутрішньо-будівельні перевезення.
Потреба в автотранспортних засобах визначаються двома методами;
— за обсягами перевезення вантажів;
— за укрупненими показниками на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.
Розрахунок потреби в автотранспортних засобах за обсягами перевезення вантажів виконується на основі фактичних транспортних схем і дає найбільш точні результати. Цей метод розрахунку застосовується, як правило, на стадії робочого проектування, а також для обґрунтування щорічних заявок на автотранспорт і запасні частини.
Загальна потреба в автотранспортних засобах визначається за формулою
Л = А±А (3.24)
де А3, Ав — відповідно кількість автомобілів для зовнішніх перевезень і для внутрішньо-майданчикових перевезень, шт.; Кв — коефіцієнт використання автомобільного парку (час на перебазування, простої з організаційних причин, приймається Кє=0,6…0,7).
Для зовнішніх перевезень за кожним типом вантажів визначається необхідна кількість відповідних автотранспортних засобів.
Так, число автомобілів, що необхідне для перевезення і-того виду вантажу, визначається за виразом
n3I=Ido6,/Qn, (3.25)
де Ідоб. і — добова інтенсивність перевезення і-того виду вантажу; QT — продуктивність автомобіля за добу;
Ідоб. і= VLpi4H. Кн /Т, (3.26)
де Vi. pi4H, — річний об’єм (обсяги) перевезень і-того вантажу, т; Кн — коефіцієнт, що враховує нерівномірність процесу перевезень вантажів (приймається ^н=1,10…1,15); Т — розрахункова кількість робочих діб у році;
Продуктивність автомобіля Qm за добу можна визначити за формулою
Qn= (T/t4)-qM/Ke, (3.27)
де Т — число розрахункових робочих годин автомобіля за добу; їц — тривалість робочого циклу машини в годинах для перевезення і-ого вантажу; qM — вантажопідйомність автомобіля; Кв — коефіцієнт використання автомобільного парку.
Тривалість циклу автомобіля їц визначається за формулою
їц — lx/V3p. H. + tH + lH/Vcp. x.+tp+tm, (3.28)
де їн і lx — відповідно протяжність вантажного і холостого шляху, км; VCp. H. і VCp. x. — середня швидкість вантаженого і порожнього автомобіля, км/год.; tH. і tp. — тривалість, відповідно, вантаження і розвантаження автомобіля, год.; tm — тривалість маневрування автомобіля та чекання до вантаження, год.;
Загальна кількість автотранспортних засобів для зовнішніх перевезень визначається як сума окремих типів машин:
і = п
(3.29)
2=1
Кількість автомобілів для внутрішньо-майданчикових перевезень визначається технологічними розрахунками в проекті виконання робіт окремо для кожного виду робіт: бетонних, земельно-скельних, підземних і т. п.
Потреба в автомобільному транспорті для окремого технологічного процесу визначається за формулою
ne=Q t4 Ko/qm, (3.30)
де Q — інтенсивність подачі матеріалу або його перевезення, т/год., м3/год., їц — тривалість робочого циклу автомобіля, год., К0 — коефіцієнт, що враховує втрати часу з організаційних та інших причин (К0 = 1,10…1,15).
Загальна кількість автомобілів для внутрішньо-
майданчикових перевезень вантажів визначається за формулою
і-п
Л,= ^п,-Кщ, (3.31)
2=1
де Ктр — коефіцієнт, що враховує різні додаткові види транспорту (для гідровузлів з співвідношенням бетонних і земляних робіт 1 : 10 — і: 34, Ктр = 1,15; 1: 35 і більше — Ктр = 1,20).
Розрахунок потреби в автотранспортних засобах за методом укрупнених показників на основі річних обсягів будівельно — монтажних робіт в грошовому виразі
А = А3 + Ав + А авт, (3.32)
де А3 — кількість автомобілів для зовнішніх перевезень за списком і визначається за формулою
А3 = Q ■ L /Пт ■ qm, (3.33)
де Q — сумарний річний обсяг зовнішніх перевезень, т; L — середня відстань перевезення вантажів, км; Пт — середньорічний
пробіг одного автомобіля, км; qM — середня вантажопідйомність автомобіля для зовнішніх перевезень, т.
Кількість автомобілів за списком для внутрішньо — майданчикових перевезень визначається за формулою
(3.34)
де а — розрахунковий показник потреби в автотранспортних засобах на 1млн. грн. будівельно-монтажних робіт; Q — річний обсяг будівельно-монтажних робіт, млн. грн.; К2- коефіцієнт, який враховує інший автотранспорт (приймається К2 = 1,3); qM — середня вантажопідйомність автомобілів, т.
Кількість автобусів для перевезення працюючих обчислюється за формулою
Р ■ Т
А.„ =—г-к3, (3.35)
pk-L
де Р — середньорічна чисельність працюючих, яка має бути перевезена до місця будівництва, осіб; L — річний обсяг перевезень автобусом працюючих від місця проживання до місця роботи, км; К3 — коефіцієнт, що враховує число робочих поїздок на добу (приймається рівним 700 за рік); la — нормативний річний обсяг перевезень одним автобусом (приймається 40…45 тис. км); рк — місткість одного автобуса, осіб.
Для гідротехнічного будівництва існує орієнтовний розподіл за типами автомобілів: автомобілі — самоскиди — 65%; бортові автомобілі — 20%; тягачі — 15%; автопричепи — 5…10% від загальної кількості вантажних автомобілів.
Аналогічно здійснюється підбір тракторних транспортних засобів.
ВИРОБНИЧА БАЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БУДІВНИЦТВА ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ
3.1. Визначення продуктивності машин і необхідної їх кількості для будівництва
Комплексна механізація і автоматизація будівництва є найважливішим напрямом прискорення будівництва і підвищення в цій галузі продуктивності праці.
Промисловість України в даний період може забезпечити будівельний комплекс сучасними високопродуктивними засобами механізації і автотранспортом, які повинні замінити морально застарілі модифікації.
При формуванні комплексу і кількісного складу машин для будівництва необхідно враховувати перш за все організаційно — технологічні фактори, структуру і обсяги механізованих будівельно-монтажних робіт, від яких залежить вибір типів машин, їх кількість і потужність.
При розрахунках потужності і річної продуктивності парку машин приймається до уваги режим роботи і використання машин. Розрізняють технічний режим роботи машини, який враховує максимальні можливості її роботи протягом розрахункового періоду і експлуатаційний — що враховує реальні можливості використання машини за умови належної організації експлуатації машинного парку.
Річна розрахункова технічна продуктивність машини визначається за формулою
М = nm4-tp4-Tmp, (3.1)
де Птч — технічна продуктивність машини за одну годину чистої роботи при повному використанні конструктивних можливостей;
tp4 — число годин чистого робочого часу протягом зміни;
Ттр — кількість змін роботи машини за рік.
Річна експлуатаційна продуктивність машини визначається за формулою
Пр = Печ Тр кв, (3.2)
де Пр — річна продуктивність машини в натуральних показниках об’ємів роботи, м, м3, т;
Печ — продуктивність машини за 1 годину робочого часу за винятком простоїв машини протягом зміни;
Тр — кількість годин роботи машини за рік; кв — коефіцієнт використання машини в часі.
Годинна продуктивність машини за нормами машинного часу ДБН визначається за формулою
Пгод = Wpo6/ Нмг, (3.3)
де WPo6 — одиниця виміру робіт або продукції, на яку визначено норму машинного часу;
Нмг — норма машинного року на одиницю виміру робіт або продукції, машино-години.
Всі ці показники, разом з іншими, закладаються в основу розрахунків забезпечення будівельної організації парком машин і механізмів.
Середньоспискова потреба машин на відповідний календарний період для виконання заданого обсягу робіт визначається за формулою
N = йгог — У/(100Пгод — кв-Т), (3.4)
де Q3a2 — обсяг робіт певного виду у фізичних одиницях виміру,
3
м, м, т;
У — питома вага робіт, що виконуються машинами, прийнятого виду у загальному обсязі робіт, %;
ке — коефіцієнт використання машини в часі;
Т — робочий час однієї машини за відповідний календарний період, годин.
Ефективне виконання будівельних робіт досягається забезпеченням не тільки окремими видами будівельних машин, але і їх системами, що складають комплексну механізацію і автоматизацію технологічного будівельного процесу в цілому. Так, для приготування бетонної суміші застосовують пересувні і інвентарні автоматизовані бетонозмішувальні установки циклічної дії продуктивністю від 2 до 12 м3/годину, автобетонозмішувачі і ав — тобетоновози місткістю до 8 м. На монтажних роботах використовують мобільні самохідні крани на спеціальних шасі з телескопічними стрілами вантажопідйомністю 25,40, 63, 100 т, пнев — моколісні і гусеничні крани вантажопідйомністю до 160 т, монтажні гідравлічні підйомники, баштові крани підвищеної вантажопідйомності. На вантажно-розвантажувальних роботах використовується спеціалізований транспорт (панелевози, фермовози тощо), при виконанні штукатурних, малярних, покрівельних робіт, влаштування підлоги — мобільні штукатурні і малярні станції, шпаклювальні агрегати високого тиску, машини для транспортування жорстких розчинів.
При достатньо набутому досвіді використання машин, механізмів і автотранспорту в будівництві склалися певні нормативи потреби в машинах, механізмах і автотранспорті на 1 млн. грн. будівельно-монтажних робіт. Ці нормативи були узагальнені за галузями Центральним науково-дослідним і проектно-
експериментальним інститутом організації, механізації і технічної допомоги будівництву і видані як "Розрахункові нормативи для складання проектів організації будівництва". На основі цих нормативів і визначається потреба в машинах, механізмах і автотранспорті на певний період за галузями під планові капіталовкладення з урахуванням наявного парку машин.
Розрахункова потреба в окремих видах будівельних машин Np для організацій, що здійснюють будівництво в декількох галузях, визначається за формулою
Np = OJH-y /100, (3.5)
де О — обсяг будівельно-монтажних робіт, що виконує будівельно-монтажна організація власними силами, мли. гри.;
Н — норматив потреби даного типу машин на 1 млн. грн. будівельно-монтажних робіт в одиницях головного параметру або в штуках, комплектах;
У — питома вага будівельно-монтажних робіт даної галузі в загальному обсязі робіт організації, %.
На стадії проекту виконання робіт розрахунок потреби в будівельних машинах, механізмах, виходячи із фізичних кошторисних обсягів робіт, виконується одним з двох методів:
— відповідно до річної експлуатаційної продуктивності;
— відповідно до годинної продуктивності, обумовленої в
ДБН.
Рівень забезпеченості будівельно-монтажної організації засобами механізації оцінюється системою показників.
Рівень механізації робіт. RMex (%) характеризує відношення обсягу механізованих робіт Умех, до загального обсягу робіт V
Rue, = VMex 100 / V. (3.6)
Рівень комплексної механізації робіт RK, Mex (%) визначається за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт VKMex до обсягу механізованих робіт VMex
Rbeuex = VK. Mex100 / VMex. (3.7)
Показники механізмоозброєності характеризують оснащення будівельно-монтажної організації засобами механізації і визначають, як показники механізмоозброєності будівництва і ме- ханоозброєність праці.
Механоозброєність будівництва Мбуд (%) визначається відношенням балансової вартості Смех (тис. грн.) засобів механізації до загальної вартості Сзаг (тис. грн.) будівельно-монтажних робіт, що виконані власними силами
Мбуд = Смех’ 100 / Сзаг. (3.8)
Механоозброєність праці Мпр визначається відношенням балансової вартості будівельних машин і механізмів СМЄх (тис. грн.) до середньоспискової чисельності робітників Np, зайнятих на будівництві
мпр = Смех / Np. (3.9)
Поряд з кількісними показниками механізації будівництва існує цілий ряд якісних (експлуатаційних) показників експлуатації парку будівельних машин і механізмів.
Коефіцієнт, використання парку машин за часом Кп, визначається відношенням кількості фактично відпрацьованих машино-змін Тф до календарної кількості машино-змін розрахункового періоду, Тк
Кп = Тф / Тк. (3.10)
Коефіцієнт використання машин за часом Кмаш визначається відношенням фактичного часу Тф роботи машини за рік до планового річного робочого часу 7™
Кмаш = Тф / Тт. (3.11)
Коефіцієнт використання машин за продуктивністю Кпр визначається відношенням фактичної продуктивності Вф машини до планової продуктивності за нормами Вт за розрахунковий період
кпр= Вф /Вт. (3.12)
Коефіцієнт змінності роботи машини Кзм визначається відношенням кількості машино-годин, відпрацьованих однотипними машинами за звітний період Тф. год ДО добутку від кількості машино-днів цих машин в роботі Тдн і середньої тривалості робочого ДНЯ при п’ятиденному робочому ТИЖНІ, tpd
кзм = Тф. год / (Тдн ‘tpd). (3.13)
Коефіцієнт використання машини протягом зміни Квикзм
визначається відношенням кількості фактично відпрацьованих ГОДИН протягом ЗМІНИ tф, зм ДО тривалості ЗМІНИ tsM
Квик. ЗМ — tф. зм / t3M — (3.14)
Оцінку такого аналізу якісних показників визначають за результатами співставлення показників статичної звітності з нормативними показниками.
На основі методики розрахунків потужностей і продуктивності машин та результатів якісних (експлуатаційних) показників визначається необхідна кількість окремих видів машин парку за формулою
де NH — необхідна кількість окремого виду машин, шт;
Np — розрахункова потреба окремого машин виду парку, шт;
NH. ф — наявний парк окремого виду машин, шт;
Ку3аг — узагальнений коефіцієнт якісних експлуатаційних показників (приймається в межах 0,83…0,87).
При плануванні вантажоперевезень необхідно визначати потребу в транспортних засобах. У випадках, коли відомі маса вантажів, середньозважена відстань перевезень і визначений обсяг перевезень при відомих середніх показниках продуктивності транспорту необхідну кількість автомобілів можна визначити:
а) за обсягом перевезень в тонах за формулою
N = XQ / V-Tp3, (3.16, а)
де XQ — загальний обсяг будівельних вантажів, що необхідно перевезти за певний проміжок часу, т;
V — змінна продуктивність автомобіля, т;
Трз — кількість робочих змін;
б) за обсягом перевезень в тонно-кілометрах за формулою
N = ХА/ V-Tp3, (3.16, б)
де — загальна кількість тонно-кілометрів.
Розрахункова потреба в транспортних засобах за приведеними формулами може бути уточнена з врахуванням конкретних умов, в яких працює транспорт. Ці умови находять своє відображення в коефіцієнтах якісних показників експлуатації, а саме, коефіцієнт використання парку — Кп, який приймається 0,750,85 і залежить від технічного стану транспортних одиниць. Тоді, вищенаведені формули можна записати
N = XQ / (V’Tp3-Kn); (3.17, а)
N = ХА/ (V-Tp3-Kn). (3.17, б)
При організації монтажу збірних конструкцій необхідну кількість транспортних одиниць визначають за умови, що автотягачі постійно працюють з одним і тим самим причепом. При цьо-
му кількість транспортних одиниць визначають за формулою
N = Тчап / Тм, (3.18)
де Тцап — тривалість повного циклу роботи транспортного засобу, хв.;
Тм — тривалість монтажу конструкцій з транспортних засобів, хв.;
(3.19)
де t3 — тривалість вантаження конструкцій в транспортні засоби, хв.;
tp — тривалість руху автопоїзду від пункту вантаження до будівельного майданчика, хв.;
tpose — тривалість розвантаження конструкцій, хв.; tp.6.e. — тривалість руху автопоїзду без вантажу від будівельного майданчика до пункту вантаження, хв.