Портал о строительстве и ремонтных работах

В процесі експлуатації будівельних машин їх деталі та скла­дальні одиниці зношуються, виникає стан втоми, старіння мета­лів, порушується взаємне розташування деталей, що призводить до втрати машиною її початкових характеристик. Підтримання
будівельних машин у працездатному стані залежить від своєча­сного проведення заходів, що забезпечують справність та праце­здатність машин.

3 цією метою в будівництві використовується система плано­во-попереджувального технічного обслуговування та ремонту будівельної техніки, яка є комплексом організаційно-технічних заходів, що мають попереджувальний характер, виконуються в плановому порядку та спрямовані на забезпечення справності та працездатності будівельної техніки, поліпшення її технічного стану та зниження витрат на експлуатацію.

Система складається з двох основних видів заходів: технічно­го обслуговування і ремонту (рис.3.1).

Рис.3.1. Принципова схема системи планово-попереджувального технічного обслуговування та ремонту: ЩТО — щозмінне технічне обслуговування; ТО — періодичне технічне обслу­говування; СТО — сезонне технічне обслуговування; П — поточний ремонт; К — капітальний ремонт

Залежно від періодичності, трудомісткості та обсягу робіт для будівельних машин встановлені такі види ТО:

— щозмінне технічне обслуговування;

— періодичне технічне обслуговування;

— сезонне технічне обслуговування;

— технічне обслуговування при зберіганні та транспортуванні. В складних умовах використання будівельних машин (велике

запилення, високогір’я, низькі температури та ін.) проводиться спеціальне технічне обслуговування із зменшеним значенням періодичності.

Щозмінне ТО (ЩТО) повинно забезпечити працездатність машини протягом всієї робочої зміни шляхом контролю техніч­ного стану основних її частин: гальмового обладнання, ходової частини, органів керування, сигналізації, двигуна та усунення виявлених несправностей, а також дозаправлення пально- мастильними матеріалами, робочою та охолоджувальною ріди­нами. Виконання ЩТО покладається на машиністів будівельних машин.

Періодичне технічне обслуговування виконується з метою зниження інтенсивності зносу деталей і складальних одиниць, визначення їх залишкового ресурсу, усунення наявних несправ­ностей; здійснюється спеціалізованими бригадами (ланками) за участю або без участі машиністів, за якими закріплені машини. Періодичність виконання та обсяг робіт періодичного ТО зале­жать від типу машини, що обслуговується. Залежно від обсягу передбачених робіт, послідовності їх виконання кожному періо­дичному ТО надається порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3), До обсягу робіт ТО з більш високим порядковим номером включаються роботи, що передбачені до виконання при ТО з більш низькими порядковими номерами.

Сезонне технічне обслуговування (СТО) виконується двічі на рік при переведенні машин на експлуатацію в умови весняно — літнього або осінньо-зимового періоду.

З метою збереження працездатності будівельних машин при їх транспортуванні та зберіганні проводяться спеціальні види ТО, які регламентуються вимогами експлуатаційної документа­ції.

Ремонт — це комплекс робіт, що відновлюють ресурс і забез­печують працездатність та справність будівельних машин в процесі експлуатації. Ремонт включає контрольно-діагностичні, розбірно-складальні, слюсарні, зварювально-наплавні та інші роботи. Є два види планового ремонту будівельних машин: по­точний і капітальний.

Поточний ремонт призначений для підтримання працездатно­сті та справності машин шляхом відновлення або заміни окре­мих складальних одиниць і деталей, крім базових; їх обсяг ви-

значається технічним станом машин.

Капітальний ремонт призначений для відновлення справності та повного чи близького до нього ресурсу машин шляхом заміни або відновлення складальних одиниць і деталей, включаючи ба­зові.

Крім планових ремонтів проводяться непланові ремонти, не­обхідність в яких виникає внаслідок відмов у роботі будівельних машин або аварій.

Ремонтно-механічне господарство на будівництві здійснює щозмінне технічне обслуговування будівельних машин і механі­змів, виконує поточні та капітальні ремонти великих нетранспо­ртабельних машин і механізмів. Крім того, в ремонтно — механічних майстернях будівництва виготовляють металоконст­рукції, конструктивне обладнання та інші вироби для потреби будівництва.

До складу ремонтно-механічного господарства входять:

• ремонтно-механічні майстерні;

• база механізації;

• база головного енергетика;

• база головного механіка;

• дільничні ремонтні господарства та інші.

Ремонтно-механічні майстерні (РММ) виконують найбільш

складні види ремонтів: капітальний — машин і механізмів, які недоцільно або не можливо направити на ремонтні заводи; скла­дні поточні ремонти всіх будівельних машин. Крім того, РММ виконують основну частку замовлень будівництва на виготов­лення нескладного і нестандартного обладнання, металоконст — рукцій тощо.

До складу РММ, як правило, входять:

• ремонтно-механічні дільниці;

• відкриті майданчики для зовнішніх робіт, які обладнані одним або декількома козловими кранами вантажопідйомністю до 50т. для ремонтну, ремонтного фонду, підготовки техніки до консервації;

• відкриті стоянки машин і механізмів, інколи з навісом і з

підігрівом;

• закриті стоянки.

Ремонтно-механічні майстерні, як правило, включають бокси для ТО (профілакторії), а також розбірно-складальне, механічне, зварювальне, ковальське, мідницько-жерстяницьке, електротех­нічне, деревообробне і інші відділення. Технологічне обладнан­ня цих відділень дозволяє виконувати ТО, поточні ремонти і рі­зні господарчі роботи, а також виготовляти нескладні пристосу­вання і обладнання.

На базах механізації організовують відкриті і закриті стоянки самохідних машин і механізмів, ремонтно-механічні майстерні для зовнішніх робіт, які обладнані козловими кранами до 30т. Виконуються тільки поточний складний і нескладний ремонт.

Дільничні ремонтно-механічні майстерні здійснюють техніч­не обслуговування і дрібний ремонт будівельних машин і меха­нізмів, що експлуатуються окремими дільницями. До складу цих майстерень як правило, входять невеликі за розміром ремонтні майстерні і відкриті майданчики для зберігання самохідних ме­ханізмів, що щоденно повертаються на базу, а також пересувні засоби:

— агрегати технічного обслуговування (АТО) на шасі автомобі­ля (АТО-А), двохвісного причепа (АТО-П) або самохідного шасі (АТО-С);

— пересувні ремонтні (ПРМ) і ремонтно-діагностичні майсте­рні (ПРДМ) з електрозварювальним апаратом;

— пересувні діагностичні установки на шасі автомобіля — фургона (ПДУ);

— механізовані заправники.

Ці пересувні засоби призначені для проведення в польових умовах ТО-1 і ТО-2, виявляти і усувати відмови і несправності машин, а також заправляти пальним, мастилами і водою.

Пересувна ремонтна майстерня ПРМ змонтований на шасі ав­томобіля Камаз 43118 (рис. 3.3). Використання агрегату дозво­ляє виконувати наступні роботи:

— зварювальні та газорізальні;

— слюсарно-механічні;

— транспортування вантажів; — вантаження-розвантаження й монтаж устаткування на май­данчику розміром 2,3 х 2,4 м. Рис. 3.3. Пересувна ремонтна майстерня ПРМ-5820

Комплектація пересувної ремонтної майстерні ПРМ-5820:

— зварювальне устаткування (силовий генератор EG на 26­30кВт і зварювальний випрямляч ВД-313 на 315А);

— устаткування для газового різання (контейнер під кисневий і пропановий балон, пальник, різак, комплект редукторів з шлан­гами подачі кисню й пропану;

— устаткування для механічної обробки (свердлильний верстат з лещатами, наждачно-обдиральний верстат, шліфувальна ма­шинка, токарний верстат);

— комплект інструмента для газорізання й зварювання;

— верстат з лещатами, виносні прожектори для роботи в тем­ний час доби; щит для підключення до зовнішнього джерела живлення;

— кран-маніпулятор ЛВ185-04 з вантажопідйомністю 3т.

Система організації ремонтно-механічного господарства бу­дівництва і експлуатації будівельної техніки в значній мірі зале­жить від масштабів будівництва і його організаційної структури. Як правило, на будівництві крупних гідровузлів створюються спеціалізовані підрозділи з механізації окремих видів робіт, які об’єднують основний парк відповідних будівельних машин і здійснюють їх обслуговування. Вказані підрозділи в одних ви­падках самі виконують відповідні за профілем роботи, а в інших — на правах оренди передають будівельну техніку іншим будіве­льним організаціям.

Організація технічного обслуговування і ремонтів будівель­ної техніки, що експлуатується на будівельних майданчиках, як правило, здійснюється за наступною схемою: будівельні маши­ни, які щоденно повертаються на базу, проходять контрольну дільницю, паливно-заправну станцію, ділянку зовнішньої мийки і після цього направляються на стоянку. Частина машин за гра­фіком направляються у профілакторій, де проходять технічне обслуговування (ТО-1 або ТО-2), а потім — на стоянку або на ді­льницю робіт.

Крупні самохідні машини (екскаватори, крани і т. п.) обслуго­вуються агрегатами технічного обслуговування (АТО) на місці роботи. На базу ці механізми доставляються трейлерами тільки у випадках необхідності проведення складних ремонтів, вико­нання яких на місцях робіт або неможливо або недоцільно.

В ремонтно-механічних майстернях машини і механізми, які потребують ремонту, зберігаються на майданчиках для машин, що чекають на ремонт, направлені у ремонт машини поступають у збірно-розбірне відділення, де здійснюється їх огляд, виявля­ються і ліквідовуються виявлені дефекти або несправності, а та­кож виконуються всі види робіт поточного обслуговування. Від­ремонтовані машини і механізми проходять випробування і піс­ля приймання їх відділом технічного контролю направляються на майданчик для відкритої стоянки або на місце їх експлуатації.

У зв’язку з технологічним розвитком засобів малої механіза­ції на будівельних майданчиках створюються спеціалізовані ба­зи малої механізації, які, як правило, на правах оренди забезпе­чують будівельні підрозділи механізованим інструментом, буді­вельним інвентарем, різного роду пристосуваннями, здійснюють технічні обслуговування і ремонт цієї техніки. Обсяг послуг, що надається службами малої механізації в будівельних організаці­ях водогосподарського будівництва, як правило, складає біля 0,3…0,5% від загального обсягу будівельно-монтажних робіт.

Для технічного обслуговування і ремонтів обладнання тимча­сових електромереж, підстанцій, трансформаторних станцій, електродвигунів, а також експлуатації компресорних і кисневих станцій, котельних, на будівельних майданчиках меліоративно — водогосподарських і гідротехнічних комплексів створюються спеціалізовані ремонтні господарства — бази головного енерге­тика.

До складу бази головного енергетика, як правило, входять: електромеханічна майстерня, лабораторія, трансформаторно — масляне господарства, майданчик для збирання, зберігання і ре­візії електротехнічного обладнання, диспетчерська та централь­ний пункт енергосистеми будівництва.

Обслуговування і ремонт лінійних споруд та інших енергети­чних об’єктів, що розкидані по всій території будівельного май­данчика, здійснюється за допомогою пересувних установок та майстерень. Базу головного енергетика прагнуть розташувати разом з головною понижуючою підстанцією будівництва, тим­часовою дизельною електростанцією або іншими об’єктами ене­ргетичного господарства.

Розрахунок потужностей ремонтно-механічного господарства здійснюється за двома методами:

• за укрупненими показниками на 1 млн. грн. річного об­сягу будівельно-монтажних робіт;

• за обсягом працезатрат на технічне обслуговування і ре­монт конкретного парку будівельних машин і механізмів.

Розрахунок за допомогою першого методу потребує мініма­льних вихідних даних і дає досить точні результати. Цей метод застосовують на всіх стадіях проектування, крім робочих крес­лень.

Сумарна потужність ремонтно-механічного господарства за цим методом (тис. грн./рік) визначається за формулою

Пр. м = а QK], (3.35)

де а — питомий нормативний показник вартості ремонтно — механічних робіт на 1 мли. гри. вартості будівельно-монтажних робіт;

Q — розрахунковий річний обсяг будівельно-монтажних робіт в млн. грн.;

K1 — коефіцієнт, що враховує природнокліматичні умови (приймається для районів холодного клімату, пустельно — піщаних і високогірних — 1,1; для інших регіонів Кі=1,0).

Трудомісткість (люд.-год/рік) ремонтно-механічних робіт ви­значається за формулою

T=np. M./d, (3.37)

де d — середній годинний виробіток робітника.

Число ремонтних робітників визначається за формулою

В = Т/ФдрКр, (3.38)

де Т — трудомісткість ремонтних робіт, люд-год.;

ФдР — дійсний річний фонд робочого часу робітника, год., (ро­зраховується за формулою 3.51, або приблизно приймається 1840 год);

Кр — коефіцієнт, що враховує число підсобно-допоміжних ро­бітників (приймається 1,3 для будівництва з парком будівельних машин до 300 і 1,2 — з парком 300 і більше одиниць).

Другий метод розрахунку потужності ремонтно-механічного господарства найбільш точний, але більш трудомісткій. Цей ме­тод застосовують на стадії робочого проектування ремонтно — механічного господарства за повною програмою робіт і відпові­дним комплектом будівельної техніки.

Потужність ремонтного господарства за цим методом визна­чається в люд.-год/рік за формулою

і=к і=к

P, =’£%■",= £(ТК+Т„,+ tt. o.i)■ n, (3.39)

i=1 i=1

де T — сумарна трудомісткість ремонту і технічного обслугову­вання машини, механізму, люд.-год./рік;

пі — число будівельних машин і механізмів даного виду, шт.;

Тш — трудомісткість капітального ремонту будівельних машин даного типу, люд.-год. /рік;

Ттсн. — трудомісткість технічного обслуговування, люд.- год/рік.

При проектуванні підрозділів ремонтно-механічного госпо­дарства, як правило, намагаються підібрати типові проекти, або розроблені для інших будівництв — аналоги, а у разі відсутності таких проектів розробляються індивідуальні проекти для даного будівництва на базі чинних нормативних документів.

Кількість агрегатів технічного обслуговування, що необхідна для проведення технічного обслуговування:

Като = ЇТАЮ/ КзмКвКгКрКн, (3.40)

де КТато — трудомісткість операцій технічного обслуговування всього парку машин, що виконується агрегатом технічного об­слуговування; Кзм — коефіцієнт змінності використання агрегатів технічного обслуговування (К^ =0,65…0,85); Кв — коефіцієнт внутрішньозмінного використання (К’є=0,65…0,85); Кг — коефіці­єнт готовності (Кг =0,8…0,95); Кн — коефіцієнт нерівномірності прибуття техніки для проведення технічного обслуговування (К„ =0,7…0,9); Кр — коефіцієнт розсіювання парку машин на об’єктах робіт (Кр =0,6…1,0).

Середньорічна кількість робітників спеціалізованих ланок, бригад:

Naто = Тато /[(Рі<у + Р^)’ФдрС„], (3.41)

де Тато — сумарний об’єм роботи пересувних засобів технічного обслуговування, люд./год.; Pi — кількість постійних робітників спеціалізованої ланки, Рі = 2 чол.; сг — коефіцієнт, що враховує час, який витрачається постійними робітниками спеціалізованої ланки на допоміжні роботи (переїзди, підготовка до роботи, оформлення документів, поповнення запасів паливо-мастильних матеріалів в ємностях агрегатів тощо), сг = 0,5…0,7; Р2 — кіль­кість машиністів залучених в технічному обслуговуванні, чол.; Сн — коефіцієнт, що враховує нерівномірність заїздів машин на технічне обслуговування і виконання робіт, які непередбачені

ТО (Сн = 0,7…0,85);

Фдр — дійсний фонд робочого часу робітника, год.

Фдр= (Фнр-йв)К0, (3.42)

де de — кількість днів відпустки за плановий період (de=24 дні); Фнр — номінальний фонд робочого часу робітника, год.

ФнР = (dK — dce) • t3M, (3.43)

де dK — кількість календарних днів в році; dce — кількість святко­вих і вихідних днів; t3M — тривалість зміни, год.

Для регламентації кількості й складу засобів механізації тех­нічного обслуговування будівельних машин Держбудом був прийнятий табель оснащення управлінь механізації засобами те­хнічного обслуговування, що враховує необхідність проведення обслуговування екскаваторів, бульдозерів, кранів, навантажува­чів, скреперів, тракторів, трубоукладачів, моторних котків й ав­тогрейдерів.

Відповідно до даного табеля на кожні 100 будівельних ма­шин, розміщених у радіусі 20 км, повинно бути два агрегати те­хнічного обслуговування на автомобільному ходу й один на двохосьовому причепі, дві майстерні для проведення поточного ремонту на автомобільному ходу зі зварювальними агрегатами на одноосьовому ходу, два пересувних паливомаслозаправника місткості 2000 л, один паливомаслозаправник місткістю 1500 л на двохосьовому причепі й один пересувний паливозаправник місткістю 4000 л. Крім цього, для поточного перебазування бу­дівельних машин треба розташовувати 0,8 трейлера вантажопід­йомністю 25 т й 0,3 трейлера вантажопідйомністю 40 т з відпо­відними тягачами. Для перевезення обслуговуючого персоналу, бригад техобслуговування, інженерно-технічних працівників і лінійних механіків передбачається відповідно один автомобіль — фургон або мікроавтобус, один автомобіль або «пікап» й один мотоцикл із коляскою.

У випадку розміщення будівельних машин на площі з радіу­сом до 50 км застосовується коефіцієнт 1,3, а більше 50 км — 1,8.

Контрольні запитання і завдання

1. Які розрізняють режими роботи машин?

2. Як визначається продуктивність машини за нормою машинного

часу?

3. Як визначається середньоспискова потреба машин на відповід­

ний період для виконання заданого обсягу робіт?

4. Як визначається рівень механізації робіт?

5. Як визначається рівень комплексної механізації робіт?

6. Як визначається механоозброєність будівництва?

7. Як визначається механоозброєність праці?

8. Як визначається коефіцієнт використання парку машин?

9. Як визначається коефіцієнт використання машини за часом?

10. Як визначається коефіцієнт використання машини за продукти­вністю?

11. Як визначається коефіцієнт змінності роботи машини?

12. Як визначається коефіцієнт використання машини протягом зміни?

13. Як визначається потреба в транспортних засобах за обсягом пе­ревезень в тонах?

14. Як визначається потреба в транспортних засобах за обсягом пе­ревезень в тонно-кілометрах?

15. Які розрізняють види транспорту?

16. Як визначається собівартість перевезення однієї тони вантажу?

17. Як визначається тривалість циклу роботи автомобіля?

18. Як визначається потреба в автомобільному транспорті для окремого технологічного процесу?

19. Назвіть види технічного обслуговування.

20. Як визначається потужність ремонтного господарства?

Комментарии закрыты.