Портал о строительстве и ремонтных работах

Необхідність забезпечення справного стану конструкцій, частин будин­ків і споруд, а також інженерного обладнання, їхньої надійної роботи упродовж нормативного терміну служби потребує виконання науково обґрунтованих методів експлуатації будинків та споруд. Основою цих методів є єдина система планово-запобіжних ремонтів (ПЗР). Систе­ма ПЗР — це сукупність організаційних і технічних заходів з нагля­ду та ремонту будинків і споруд. Ці заходи проводять періодично у встановлені терміни з метою запобігання передчасному зношенню, ава­ріям, підтримання конструкцій та інженерного обладнання в належно­му експлуатаційному стані.

Технічні стан будинку (споруди) або його конструктивних елементів визначається чотирма категоріями: І — нормальний стан; II — задо­вільний; III — непридатний для нормальної експлуатації; IV — аварій­ний стан.

Класифікаційні ознаки технічного стану (категорій) основних видів несівних конструкцій наведено в табл. 17.

Таблиця 17. Класифікаційні ознаки технічного стану каркасів промислових бу­дівель, міжповерхових перекриттів і покриттів зі збірного та монолітного за­лізобетону Кате­ горія техніч­ ного стану Дефекти і пошкодження Можливі причини виникнення Можливі наслідки І Волосні тріщини із роз­пливчастими краями, що не мають чіткої орі­єнтації, переважно на верхній (під час виго­товлення) поверхні Усадка внаслідок пору­шення режиму тепло — вологого оброблення бе­тонної суміші, властиво­стей цементу тощо На несівну здатність не впливають, можуть знизити довговічність II Волосні тріщини уздовж арматури, слід іржі на поверхні бетону 1. Корозія арматури (шар корозії до 0,5 мм) з втратою бетоном за­хисних властивостей (на­приклад, при карбоніза­ції). 2. Початкова фаза розколювання бетону внаслідок дії продуктів корозії арматури і по­рушення зчеплення 3 арматурою 1. Орієнтовне знижен­ня несівної здатності до 5 %, можливе зни­ження довговічності. 2. Можливе зниження несівної здатності. Сту­пінь зниження слід оці­нювати з урахуванням інших дефектів, по­шкоджень і результа­тів перевірочного роз­рахунку III Пошкодження арматури і закладних деталей (над­різи, вириви тощо) зде­більшого в поєднанні з попередніми дефектами Механічні впливи Зниження несівної здатності пропорцій­не зменшенню площі перерізу II —III (вста­ новлю­ ється розра­ хунком) Сколювання бетону Механічні впливи У разі розміщення в стисненій зоні — зни­ження несівної здат­ності внаслідок змен­шення площі пере­різу III-IV Тріщини вздовж арма­турних стрижнів до 3 мм. Явні сліди корозії арматури Розвиваються внаслі­док корозії арматури. Товщина шару корозії до 3 мм Зниження несівної здатності залежно від зменшення площі пе­рерізу арматури та розмірів виключеного

Кате­ горія техніч­ ного стану
Дефекти і пошкодження	Можливі причини виникнення
Можливі наслідки
з роботи бетону стис­неної зони. Зменшен­ня несівної здатності нормальних перерізів унаслідок порушення зчеплення арматури з бетоном орієнтовно до 20 %. Для поперед­ньо напруженої арма­тури та в разі розмі­щення на ділянках поблизу опор стан вва­жається аварійним Ступінь небезпеки ви­значається залежно від наявності інших дефектів і причин, що зумовили підвищене розкриття тріщин
III
Нормальні тріщини у згинних конструкціях і розтягнутих елементах конструкцій шириною розкриття для сталі кла­су: А-І — понад 0,5 мм; А-11, А-111, А-111 в, A-IV — понад 0,4 мм; в інших випадках — по­над 0,3 мм Відносні прогини, що перевищують для по­передньо напружених кроквяних ферм 1/800; попередньо напружених кроквяних балок і балок перекриттів — 1/400; плит перекриттів і по­криттів — 1/200 Відшарування захисно­го шару бетону	Перевантаження конст­рукцій. Зміщення поло­ження при виготовленні розтягнутої арматури. Для попередньо напру­жених конструкцій — недостатнє зусилля на­тягу арматури
III-IV
III-IV	Перевантаження конст­рукцій, зменшення ро­бочого перерізу бетону та арматури	Ступінь небезпеки ви­значається залежно від наявності інших дефектів. У випадку поєднання з поперед­нім дефектом стан є аварійним
III-IV (вста­ новлю­ ється розра­ хунком) III —IV
Корозія поздовжньої та поперечної арматури
Зниження несівної здатності залежно від зменшення площі ар­матури внаслідок коро­зії та зменшення роз­мірів поперечного пе­рерізу стиснутої зони Можливе зниження несівної здатності при критичному зменшен­ні — стан вважається аварійним
Зменшення площадок обпирання конструкцій порівняно з проектними	Помилки під час виго­товлення та монтажу

Кате­ горія техніч­ ного стану	Дефекти і пошкодження	Можливі причини виникнення	Можливі наслідки
IV	Випирання стисненої арматури, поздовжні тріщини у стисненій зо­ні, відлущення бетону стисненої зони	Перевантаження конст­рукцій	Небезпека обвалення
IV	Те саме, що й у поперед­ньому випадку, але є тріщини з розгалужени­ми в стисненій зоні кін­цями	Перевантаження конст­рукцій унаслідок зни­ження міцності бетону або порушення зчеплен­ня арматури з бетоном	Те саме
IV	Похилі тріщини завдовж­ки понад 1,5 мм зі змі­щенням ділянок балки одна відносно одної; нав­скісні тріщини, що пере­тинають арматуру	Перевантаження конст­рукцій, порушення ан — керування арматури	— » —
IV	Розриви або зміщення поперечної арматури у зоні похилих тріщин	Перевантаження конст­рукцій	— » —
IV	Відрив анкерів від плас­тин закладних деталей, руйнування стиків або їх елементів	Наявність впливів, не передбачених при про­ектуванні; відхилення від проекту під час ви­конання стиків	— » —

Класифікацію технічних станів кам’яних і армокам’яних конструкцій будівель (споруд) залежно від їх дефектів та пошкоджень, а також ступені пошкодження наведено в табл. 18.

Для визначення категорії технічного стану покрівель та гідроізо­ляції керуються даними, наведеними в табл. 19.

За системою ПЗР встановлено такі види технічних оглядів: систе­матичний, загальний періодичний, позачерговий. За систематичних огля­дів обстежують окремі конструктивні елементи будинків, споруд або їх обладнання (дах, покрівля, водопровід, центральне опалення, каналіза­ція тощо).

За загальних оглядів обстежують будинок (споруду) в цілому: всі конструкції, інженерне обладнання, опоряджувальні та гідрозахисні покриття, елементи зовнішнього благоустрою.

Періодичні огляди здійснюють двічі на рік: навесні та восени. Весня­ний огляд проводять з 1 по ЗО квітня після танення снігу. За результа-

Таблиця 18. Класифікація технічних станів кам’яних і армокам’яних конструкцій будівель (споруд) Технічний стан Дефекти та пошкодження Ступінь пошко­дження, % І Нормальний Дефектів і пошкоджень немає 0 II Задовільний Розморожування та вивітрювання кладки, відшару­вання облицювання на глибину до 0,5 см. Верти­кальні та навскісні тріщини (незалежно від довжи­ни та ширини розкриття), що перетинають не більше ніж два ряди кладки 0-15 III Непридатний для нормаль­ної експлуа­тації Розморожування та вивітрювання кладки, відшару­вання облицювання на глибину до 2,0 см. Верти­кальні та навскісні тріщини в несівних стінах і стов­пах на висоту не більше ніж чотири ряди кладки. Нахили та випирання стін і фундаментів у межах поверху не більше ніж на 1/6 їх товщини. Виникнен­ня вертикальних тріщин між поздовжніми та попе­речними стінами: розриви або висмикування окремих сталевих з’єднань та анкерів кріплення стін до колон і перекриттів. Місцеве (крайове) пошкодження клад­ки на глибину до 2 см під опорами ферм, балок, про­гонів і перемичок у вигляді тріщин на кінцях опор, що перетинають не більше ніж два ряди кладки. Зміщення плит перекриття на опорах не більше ніж на 1/5 глибини закладання, але не більш як 2 см 15-25 IV Аварійний Обвали ділянок стін. Розморожування та вивітрю­вання кладки на глибину понад 2,0 см. Вертикальні та навскісні тріщини (крім температурних і осадо­вих) у несівних стінах і стовпах на висоту не більше ніж вісім рядів кладки. Нахили та випирання стін у межах поверху на 1 / 3 їх товщини та більше. Зміщен­ня (зсув) стін, стовпів та фундаментів уздовж гори­зонтальних швів або скісної штаби. Відрив по­здовжніх стін від поперечних у місцях їх перетину, розрив або висмикування сталевих з’єднань та анке­рів кріплення стін до колон і перекриттів. Пошко­дження кладки під опорами ферм, балок або переми­чок у вигляді тріщин, роздрібнення каменю або змі­щення рядів кладки уздовж горизонтальних швів на глибину понад 2 см; виникнення вертикальних або навскісних тріщин, що перетинають понад чоти­ри ряди кладки. Зміщення плит перекриттів на опо­рах понад 1/5 глибини закладення в стіни 25-50

Таблиця 19. Класифікаційні ознаки технічного стану покрівель та гідроізоля­ції Технічний стан Дефекти покрівельного або гідроізоляційного шару Протікання покрівлі Нормальний Відсутні. Окремі точкові Немає Задовільний Точкові. Окремі локальні Немає Непридатний для нор­ Масові локальні, обсяг яких менший Окремі, не більше мальної експлуатації* за 40 % усієї площі ніж 20 % площі Аварійний Об’єднані локальні, обсяг яких біль­ший ніж 40 % усієї площі Масові *Для гідроізоляції — задовільний для приміщень II —III категорій за вологістю.

тами весняного огляду складають перелік заходів, потрібних для під­готовки будинку (споруди) до експлуатації в наступний зимовий пе­ріод.

Осінній огляд будинків (споруд) проводять з 1 по ЗО вересня до початку опалювального сезону для перевірки їх готовності до експлуата­ції в зимовий період. У процесі проведення осіннього огляду визнача­ють обсяг робіт з потокового ремонту будинків (споруд) для внесення у перспективний план ремонту наступного року.

Позачергові обстеження здійснюють після великих злив, снігопадів, ураганів, землетрусів та інших стихійних явищ, які можуть завдати пошкоджень окремим частинам будинків (споруд).

Огляди будинків і споруд проводить спеціальна комісія, головою якої призначають головного інженера чи керівника служби технічного нагляду.

Результати технічних оглядів заносять до спеціального журналу тех­нічної експлуатації будинків і споруд.

За системою ПЗР встановлено два види ремонтів: поточний і капі­тальний.

Періодичність ремонтів визначається термінами служби тих або інших конструкцій, гідрозахисних та опоряджувальних покриттів.

Експлуатаційна служба на кожний будинок (споруду) оформлює паспорт технічного стану і журнал з експлуатації, в який заносять результати всіх обстежень і ремонтів.

Під час планування підготовки будинків (споруд) до зими насамперед треба передбачати ремонт джерел теплопостачання, тепломереж, а та­кож усунення недоліків у системах опалення, гарячого і холодного во­допостачання, в інших інженерних системах, а також ремонт даху та покрівлі.

Поточний ремонт полягає в системному і своєчасному проведенні робіт для захисту конструктивних елементів та обладнання будинків

(споруд) від передчасного зносу, а також ліквідації дрібних пошкод­жень, які виникли в процесі експлуатації.

Він передбачає виконання таких основних робіт:

• комплекс процесів, метою виконання яких є консервування і віднов­лення початкового вигляду окремих конструктивних елементів, інже­нерного обладнання, опоряджувальних покриттів та елементів бла­гоустрою;

• заходи щодо усунення дрібних дефектів, не пов’язаних із заміною основних конструкцій та обладнання будинку (споруди);

• роботи з налагодження і регулювання інженерного обладнання (си­стеми опалення, вентиляції тощо).

Приймання виконаних робіт полягає в перевірянні відповідності їх переліку і обсягам, передбаченим планом проведення поточного ремон­ту, якості виконаних робіт, наявності актів на приховані роботи. Завер­шуються ці роботи складанням акта, який є основним документом для оплати та списання матеріалів.

Капітальний ремонт полягає в заміні або відновленні окремих кон­структивних елементів та обладнання будинків (споруд) у зв’язку з їх зносом або руйнуванням (табл. 20).

Будинки (споруди) для капітального ремонту відбирають так:

• проводять загальний огляд будинку (споруди) і виконують технічні дослідження для визначення потреби ремонту цього будинку (спо­руди), результати огляду оформлюють відповідним актом. У про­цесі досліджень вивчається необхідність, доцільність і характер пе­редбаченого ремонту, можливість його проведення окремо від розмі­щених навколо будинків або разом із ними, доцільність ремонту в існуючих габаритах або з їх зміною та інших параметрів. Після закінчення досліджень організація, що їх проводила, складає звіт, в якому наводить фактичні дані огляду та обстеження конструкцій, пропозиції щодо їх підсилення або заміни, а також розрахунки, які підтверджують ці пропозиції;

• обстежені будинки (споруди) заносять до титульного списку проект­них робіт;

• включають будинок (споруду) до титульного списку капітального ремонту, який затверджується замовником.

Капітальний (особливо комплексний) ремонт будинків (споруд) че­рез специфічність умов виконання належить до складних, як правило, більш трудомістких робіт, ніж нове будівництво. Тому проводити його слід лише за наявності потрібної проектно-технологічної документації.

За результатами проведення капітального ремонту складається акт, на основі якого експлуатаційна служба вносить відповідні відомості до технічного паспорта будинку чи споруди.

Найскладніші і трудомісткіші процеси під час ремонту — це експлу­атація та ремонт покрівель і дахів, на які руйнівні чинники впливають найбільше. Для своєчасного виявлення та ліквідації дефектів на дахах

Таблиця 20. Приблизна періодичність проведення капітального ремонту конст­руктивних елементів виробничих будівель, роки Приблизна періодичність капітального ремонту за різних умов експлуатації N» пор. Конструктивні елементи нормальні умови агресивне середовище з перезво — ложенням вібраційні та інші динамічні наванта­ження 1 Фундаменти: залізобетонні і бетонні 50-60 25-30 15-20 бутові та цегляні дерев’яні стільці 40-50 20-25 12-15 10-15 8-12 10-12 2 Стіни: кам’яні зі штучних матеріалів 20-25 15-18 12-15 кам’яні з полегшеною кладкою 12-15 8-12 10-12 дерев’яні рубані 15-20 12-15 15-18 дерев’яні каркасні та щитові 12-15 8-12 10-12 глинобитні, саманні та із цегли-сирцю 8-10 6-8 6-8 3 Колони, стояки фахверка: металеві 50-60 40-45 40-50 залізобетонні 50-60 40-45 35-40 цегляні 20-25 15-18 12-15 дерев’яні на в’язі 15-18 10-15 10-12 дерев’яні на землі 10-15 8-12 10-12 4 Ферми, балки, ригелі, прогони: металеві 25-30 15-20 20-25 залізобетонні 20-25 15-20 15-20 дерев’яні 15-20 12-15 12-15 5 Перекриття: залізобетонні 20-25 16-18 15-20 дерев’яні 15-20 12-15 12-15 6 Підкранові балки і шляхи підвісних кранів 8-10 5-6 4-5 7 Покрівлі: металеві 10-15 5-8 10-12 шиферні 15-20 15-20 12-15 черепичні 15-20 15-20 12-15 рулонні 10-15 10-15 8-10 мастикові 8-10 8-10 8-10 8 Підлоги: металеві 20-25 15-20 цементні та бетонні 5-8 2-5 4-5 керамічні 15-20 12-15 10-12 торцеві 10-12 8-10 10-12

		Приблизна періодичність капітального ремонту за різних умов експлуатації
№ пор.	Конструктивні елементи	нормальні умови	агресивне середовище з перезво — ложенням	вібраційні та інші динамічні наванта­ження
	асфальтові	6-8	6-8	6-8
	дощаті	6-10	6-8	6-8
	паркетні	8-10	6-8	8-10
	з лінолеуму	5-6	5-6	5-6
9	Отвори: переплетення металеве	ЗО	20	25
	переплетення дерев’яне	15	10	12
	двері	10	10	10
	ворота	8	8	8
10	Внутрішня штукатурка	15	10	6
11	Штукатурка фасадів	10	10	6
12	Центральне опалення	15	12	10
13	Вентиляція	10	5	8
14	Водопровід, каналізація і гаряче водопостачання	15	12	12
15	Електроосвітлення	15	12	12
16	Гідроізоляційне та протикорозійне пофарбування	8-10	4-6	сг> 1 00

і покрівлях чинними нормативами передбачено проведення двох видів огляду — чергових і позачергових. Чергові огляди за часом їх прове­дення поділяють на весняні й осінні, а за обсягом виконання — на візуальні та інструментальні.

Позачергові технічні огляди проводять після землетрусів, сильних вітрів, злив і великих снігопадів.

Під час обстеження технічного стану дахів та покрівель потрібно проводити обстеження: загального стану покриття, стану водовідводів, стану покрівельного покриття і теплоізоляційного шару. Результати обстеження технічного стану даху та покрівлі фіксують у спеціально­му акті.

Ремонти дахів та покрівель поділяються на два види: поточний і капітальний.

Поточний ремонт виконують у плановому порядку, він полягає в систематичному і своєчасному проведенні робіт зі збереження окремих

елементів даху та покрівлі від передчасного зносу і своєчасному усу­ненню пошкоджень, які виникають у процесі експлуатації.

Поточний ремонт дахів і покрівель поділяють на три види: технічне обслуговування (ТО), поточно-профілактичний (ПП) і поточно-непе­редбачений (ПН) ремонти.

Технічне обслуговуванння полягає в проведенні робіт зі своєчасної підготовки до експлуатації дахів і покрівель у весняно-літній і осінньо — зимовий періоди року. До робіт із технічного обслуговування мають належати:

• в осінньо-зимовий період — очищення покрівлі від сміття, листя, бруду, снігу, льоду; очищення водоприймальних лійок.

• у весняно-літній період — очищення покрівлі від сміття та бруду, очищення і за потреби закріплення водоприймальних лійок, труб; дрібний ремонт покрівельного покриття, антисептування та вогнеза — хисне оброблення несівних елементів даху або антикорозійне оброб­лення, якщо елементи даху металеві; ремонт карнизних звисів, ходо­вих доріжок.

Очищати покрівлі від снігу слід лише дерев’яними лопатами, скида­ти сніг рівномірно по всій площині покрівлі, виключаючи нерівномірність навантаження кроквяної системи. При цьому для збереження покрівлі потрібно залишати на її поверхні шар снігу не менше ніж 5 см.

Поточний профілактичний ремонт полягає в своєчасній ліквідації пошкоджень з метою запобігання їх подальшому розвитку. Обсяг робіт при цьому відповідає записам в акті обстеження. Такий ремонт прово­дять не рідше ніж один раз на три роки.

Поточний непередбачений ремонт полягає в терміновому виправ­ленні випадкових пошкоджень і дефектів, які призводять до протікан­ня покрівлі та водостоків або руйнування окремих елементів даху та покрівлі.

Капітальний ремонт дахів і покрівель полягає у відновленні екс­плуатаційної здатності елементів даху та покрівлі, які за результатами обстеження цього потребують.

Комплекс робіт з ремонту будинків і споруд або їх окремих еле­ментів містить:

1) огляд і обстеження будинку (окремих елементів);

2) виявлення і класифікацію руйнувань;

3) розроблення загальної концепції ремонту;

4) розроблення проекту на виконання проектних робіт;

5) виконання робіт з ремонту будинку (його окремих елементів);

6) контроль якості виконаних робіт.

Ремонт бетонних і залізобетонних конструкцій найчастіше зумов­лений корозією арматури (руйнування захисного шару), появою тріщин, корозією бетону. Причинами такого стану залізобетонних конструкцій можуть бути:

• виготовлення неякісних конструкцій з дефектами;

• відхилення від вимог нормативної документації як під час виготов­лення конструкцій, так і під час монтажу їх;

• неправильна експлуатація конструкцій.

Підготовка залізобетонних конструкцій до ремонту має такі про­цеси:

• очищення зовнішніх поверхонь конструкції;

• видалення шару бетону, який утратив проектну міцність;

• очищення відкритої поверхні арматури та закладних деталей від іржі.

Ці процеси можна виконувати механічними, термічними та хімічни­ми методами.

Вибір найдоцільнішого методу виконання робіт залежить передусім від стану зовнішніх поверхонь конструкції, а також від вимог до них проекту виконання ремонтних робіт. Найчастіше використовують ме­тоди очищення бетонних поверхонь піскоструминним або водострумин­ним апаратом, хімічними реагентами (кислоти, луги, розчини), механіч­ними пристосуваннями (зубило, долото, металева щітка), а також тер­мічними методами (струминний вогневий пальник).

Для очищення арматури та закладних деталей бажано використову­вати лише механічні методи. У разі виявлення слідів руйнування арма­тури солями обійтися механічними методами неможливо, тому треба застосовувати водоструминний метод її очищення.

Для антикорозійного захисту арматури найчастіше використовують матеріали на основі епоксидної смоли або на мінеральних в’яжучих з додаванням штучних смол. У першому випадку товщина покриття (в два шари) має становити близько 0,4 —0,5 мм; у другому — 1,0 мм.

Тріщини в бетоні — це природне явище і ремонту вони підлягають, якщо мають загрозливі для конструкції розміри: для агресивного середовища — понад 0,1 мм; у вологих внутрішніх приміщеннях — понад 0,2 мм; у сухих приміщеннях — понад 0,3 мм.

У таких випадках тріщини потрібно заповнити спеціальними мате­ріалами, виявивши попередньо причину їх появи. Причинами появи тріщин можуть бути: усадка бетонної суміші, відплив екзотермічної теплоти, різкий перепад температур, зміни в умовах обпирання конст­рукції, зовнішні навантаження, корозія арматури.

Як матеріали для заповнення тріщин використовують епоксидну смо­лу, поліуретанові смоли, колоїдно-цементний клей. Наносять їх на кон­струкції методом ін’єкції або просочування.

Ремонт дефектів поверхонь бетонних і залізобетонних конструкцій може виконуватися методами оббетонування, торкретування, нанесення захисного шару на окремі частини конструкції чи покриття поверхонь всієї конструкції захисними матеріалами.

Під час ремонту бетонних і залізобетонних конструкцій інколи вико­нують роботи з їх підсилення, технологію яких викладено в п. 4.2.

Ремонт кам9яних конструкцій найчастіше виконують через появу висолів (особливо на декоративній цеглі), низьку морозостійкість і вивітрювання цегли та розчину в швах кладки, руйнування опоряджу­вально-захисних покриттів, появу тріщин у кладці, високу вологість цегли. Основними причинами руйнування кам’яної кладки можуть бути помилки проектування, неправильна експлуатація кам’яних конструкцій, технологічні порушення.

Поява висолів на кам’яних конструкціях є результатом потрапляння в глину, з якої виготовляють цеглу, солей магнію або кальцію. Спочатку висоли руйнують опоряджувальні покриття на кам’яних конструкціях, а потім і самі конструкції. Якщо висоли виступили лише на окремих каменях (цеглинах), то їх слід вирубати з конструкції та замінити но­вими.

Якщо висолами покрита вся поверхня кам’яних конструкцій, потрібно позбавитися від них методом вакуумування (під дією вакууму крізь конструкції проходить вода, яка вимиває солі магнію чи кальцію).

Низька морозостійкість цегляних конструкцій пов’язана насамперед із низькою морозостійкістю цегли. Тому перш ніж використовувати цеглу в конструкції, слід перевірити її на морозостійкість, оскільки відремонтувати такі конструкції дуже складно. Як правило, в цих ви­падках зруйновану цеглу доводиться повністю замінювати. У випадку незначних руйнувань кам’яних конструкцій через низьку морозостійкість цегли їх можна захистити, застосувавши додаткову зовнішню теплоізо­ляцію.

Найпоширенішим дефектом кам’яної кладки є тріщини. Причинами їх появи можуть бути просадка фундаменту (передусім нерівномірна); непередбачені під час проектування будівлі збільшення навантажень на кам’яну кладку в процесі її експлуатації; низька марка цегли та роз­чину, на якому її клали.

Перш ніж починати ліквідовувати тріщини в кам’яних конструкціях, слід позбавитися причин їх появи. Якщо тріщини мають ширину понад 10 мм, за ними встановлюють нагляд (ставлять маяки з гіпсу, на яких пишуть дату встановлення). Поодинокі тріщини невеликих розмірів заповнюють цементним розчином. Якщо розміри тріщин значні, кладку в зоні руйнувань розбирають на глибину в півцеглини, а потім закла­дають якісною цеглою; інколи в тріщини завширшки 4 мм нагнітають цементний розчин.

Після завершення ремонту кам’яних конструкцій слід зовнішні їх поверхні обробити гідрофобними матеріалами ГКР-10, ГКР-11, ГКР-94.

Під час ремонту кам’яних конструкцій інколи виконують роботи з їх підсилення.

Ремонт дерев9яних конструкцій, як правило, пов’язаний із не­задовільним захистом їх від вологи. Постійний контакт деревини з во­логою призводить до її гниття.

Загалом причинами руйнування дерев’яних конструкцій можна вва­жати:

• незадовільні умови експлуатації конструкцій;

• руйнування конструкцій через недоліки проекту;

• порушення технологічних вимог як під час виготовлення конструкцій,

так і в процесі їх монтажу.

Від надійного теплозахисту і захисту дерев’яних конструкцій від грибів та комах залежить як періодичність їх ремонту, так і довговічність взагалі.

Для захисту дерев’яних конструкцій використовують антисептики, які за своїми властивостями та способами нанесення поділяють на такі групи.

Антисептики, які використовують у вигляді водних розчинів: фто­риду, кремнефториду амонію, кремнефториду натрію та ін. їх застосо­вують для конструкцій, які під час експлуатації не зазнають зволожен­ня та вимивання водою.

Антисептичні пасти на основі кузбаслаку, екстракту на фториді натрію, глині та ін.

Перші дві пасти наносять на конструкції будь-якої вологості, оскільки водою вони не вимиваються і не впливають на корозію металу. Екст­рактові пасти — неводостійкі (легко вимиваються водою), їх застосо­вують для конструкцій, захищених від дії вологи. В іншому разі такі покриття захищають гідрозахисними обмазками на основі бітуму або кузбаслаку.

До маслянистих антисептиків належать кам’яновугільні (для про­сочування деревини), кам’яновугільні напівкоксові й сланцеві (для просочування шпал). Такі антисептики використовують для захисту конструкцій, що працюють в атмосферних умовах, а також у воді та землі.

Антисептики можна наносити на конструкції фарбувальними, штука­турними методами, методом просочування в гарячих і холодних ваннах. Для боротьби з комахами застосовують метод шприцювання інсекти­цидами.

З метою профілактики від займання дерев’яних конструкцій на них наносять вогнезахисні покриття на основі діамонійфосфатів, сульфатів амонію, бури та борної кислоти. Ці операції бажано виконувати в за­водських умовах (під тиском в гаряче-холодних ваннах).

Використовують такі види вогнестійких покриттів: рідке скло і літо — пон із додаванням вермикуліту; сульфіт-атмосферостійкі ПХВ і па­рафін з пігментами, крейду, хлорпарафін, оліфу, уайт-спірит, сурик та інші компоненти.

Під час ремонту інколи виконують роботи з підсилення дерев’яних конструкцій.

Ремонт металевих конструкцій найчастіше виконують через корозію металу і, як наслідок, зниження несівної здатності їх. Корозія

Рис. 4.13. Схема установки аератора:

/ — залізобетонна плита покриття; 2 — паро­ізоляція; 3 — утеплювач; 4 — захисний шар; 5 — покрівельний килим; 6 — вирівнювальна стяжка; 7 — аератор; 8 — примикання до аера­тора

металу буває атмосферною, ґрунтовою, від блукаючих струмів, рідин­ною та структурною (через неоднорідність металу).

Ремонту підлягають також конструкції, які мають дефекти, спричинені їх перенапруженням (помилки проектантів або організацій, які експлу­атують конструкції), а також неякісними з’єднаннями в стиках (пере­дусім неякісним зварюванням).

Металеві конструкції можна захистити від корозії за атмосферних умов двома основними методами: зниженням агресивної дії середовища та ізоляцією металевих конструкцій спеціальними покриттями. Перший метод полягає у винесенні з приміщень окремих технологічних проце­сів, герметизації обладнання, організації надійнішої вентиляції при­міщень. До спеціальних покриттів металу належать лакофарбові матері­али, металізація, гумування, футерування, газоплазмові напилення. Під час ремонту металевих конструкцій інколи виконують їх підсилення (див. п. 4.1, 4.2).

Ремонт покрівель. Основними причинами руйнування покрівель можуть бути: природне старіння матеріалів покрівлі або їх низька якість; недосконалість конструктивних рішень як щодо покрівлі, так і щодо даху; порушення технології влаштування покрівлі; неправильна її експлуатація.

Для висушування утеплювача використовують аератори (рис. 4.13), які мають вигляд циліндра діаметром 50 — 70 мм і завдовжки 200 — 400 мм з козирком і перфорованою нижньою частиною. їх ставлять по поверхні покрівлі в шаховому порядку (один аератор на 50 м2 покрівлі). Через аератори дифундує пара вологи, яка накопичилася в утеплювачі.

Найчастіше використовують такі способи ремонту рулонного по­крівельного килима:

• підплавлення покрівельного шару рулонних матеріалів;

• нанесення шару (шарів) бітумно-емульсійних або бітумно-полімер­них матеріалів; хімічна модифікація покрівельного шару полімерними гідроізоляційними композиціями («Термабутил», «Бутислан» та ін.);

• напилення на поверхню старої покрівлі поліуретану.

Під час ремонту мастикових покрівель, залежно від їхнього стану, найчастіше виконують такі процеси: заміну або підсилення елементів примикань на карнизних звисах і розжолобках; нанесення додаткових шарів мастикового покриття з ремонтом окремих місць старої покрівлі; нанесення нового захисного шару.

Під час ремонту металевих покрівель найчастіше замінюють кляме — ри; якщо на поверхні покрівлі утворилася іржа, покрівлю вкривають захисним шаром на основі бітумного лаку або епоксидної смоли в суміші з алюмінієвою пудрою; підтягують гайки на кріпленнях профільова­них листів до лат; інколи замінюють окремі картини покрівлі. Під час капітального ремонту замінюють окремі елементи конструкції даху, оновлюють на них захисні покриття.

У процесі ремонту азбестоцементних покрівель частіше виконують такі операції: зняття дефектних азбестоцементних листів, підготовка й установлення нових листів з приготуванням ущільнювачів (шайби, роз­чин), ліквідація тріщин в окремих листах азбошиферу, фарбування покрівлі спеціальними фарбами. Під час капітального ремонту заміню­ють окремі крокви, лати, азбошиферне покриття (якщо закінчився уста­новлений термін його експлуатації).

Перелік операцій під час ремонту черепичних покрівель залежить від виду черепиці. Так, для покрівель із керамічної (глиняної) та цемент­но-піщаної черепиці здійснюють заміну окремих пошкоджених плиток, ремонт елементів примикань, ущільнення стиків між окремими рядами черепиці. Під час ремонту покрівель із металочерепиці слід перевірити надійність її кріплення до лат, герметизацію в місцях перелому скату покрівлі, а також фарбування окремих місць, які мають механічні по­шкодження.

За потокового ремонту індустріальних покрівель зазвичай заміню­ють фартухи в місцях примикань і переливних патрубків, нащілинники над стиками збірних покрівельних елементів та захисне покриття.

У процесі ремонту багатофункціональних (експлуатованих) по­крівель частіше ремонтують пішохідні доріжки, замінюють окремі еле­менти примикань між обладнанням і покрівлею, замінюють або підси­люють окремі гідрозахисні елементи покрівлі та захисний шар.

Комментарии закрыты.