Портал о строительстве и ремонтных работах

Для оцінки ефективності будівельних процесів використовують тех — ніко-економічні показники, які визначають ступінь ефективності буді­вельного процесу за кількістю витраченого часу, трудових, матеріаль­но-технічних і грошових ресурсів на одиницю кінцевої будівельної про­дукції.

Основні техніко-економічні показники ефективності будівель­них процесів і будівельно-монтажних робіт такі:

собівартість — це грошові витрати на виконання будівельного про­цесу або одиниці будівельної продукції; собівартість виконання буді­вельного процесу складається з прямих і накладних витрат. Прямі витрати включають заробітну плату робітників, заготівельно-складські витрати, вартість доставки на приоб’єктний склад і витрати на експлу­атацію машин, механізмів і устаткування. Накладні витрати охоплю­ють адміністративно-господарські витрати, витрати на утримання по­жежної і сторожової охорони, спрацювання інвентарю та інструментів, випробування матеріалів і конструкцій тощо;

трудомісткість — витрати праці на одиницю будівельної продукції (наприклад, на 1 м3 монолітного залізобетону) або на загальний обсяг виконаних робіт (наприклад, на екскавацію ґрунту під час влаштуван­ня котловану);

тривалість виконання процесу.

У разі потреби основні техніко-економічні показники можна допов­нити додатковими: виробітком одного робітника за годину (день чи рік); витратами часу на одиницю будівельної продукції; рівнем меха­нізації або автоматизації робочих трудових процесів; показниками ви­користання машин за часом чи основним технологічним параметром (вантажопідйомністю); виробітком машини за одиницю часу, вартістю машино-зміни тощо. [2]

Обґрунтування технологічних можливостей будівництва за прийня­тими архітектурно-конструктивними вирішеннями будівлі відобража­ють в окремому розділі робочого проекту — проекті організації будів­ництва.

Прийняті рішення погоджують з установами, які експлуатують під­земні і надземні мережі та комунікації, що розміщені в межах будівельно­го майданчика, та з установами — постачальниками ресурсів (електро­енергія, вода тощо), які використовуватимуться для будівельного ви­робництва.

Залежно від складності будівництва проект виконання робіт розроб­ляють на основний і підготовчий періоди будівництва, на окремі стадії та види робіт (наприклад, на зведення підземної частини будинку або на монолітні бетонні й залізобетонні роботи, на опоряджувальні або покрівельні роботи), а також окремо на роботи, які виконують в екстре­мальних умовах (взимку, в умовах підтоплення території тощо).

Приймаючи ті чи інші рішення при проектуванні будинків і споруд, архітектор повинен постійно звіряти їх із технологічними можливостя­ми будівельного виробництва, враховуючи при цьому адекватність техно­логічних рішень, наявність конструкцій та матеріалів у певному регіоні, а також засобів для механізованого виконання процесів. Особливу увагу слід приділяти технологічним рішенням щодо інтер’єру та екстер’єру, а також вибору конструктивно-технологічних рішень стосовно дахів та покрівель. Саме ці рішення зазвичай є визначальними в оцінці якості та архітектурного рівня будинку (споруди). Методику вибору опти­мальних конструктивно-технологічних рішень щодо опорядження фа­садів наведено на рис. 1.3.

Вибираючи варіант технологічного рішення стосовно інтер’єру, по­трібно враховувати:

1) функціональне призначення приміщення (умови експлуатації опо­ряджувальних покриттів);

2) орієнтацію приміщень відносно сторін світу (для південної сторо­ни пропонують холодні кольори, для північної — теплі);

3) вимоги санітарної гігієни до кожного з приміщень будинку та до об’єкта загалом;

4) відповідність вибраного методу вимогам сучасного рівня будів­ництва.

Під час розроблення опорядження екстер’єру слід враховувати всі чинники, які є визначальними для фасаду (див. рис. 1.3), зокрема кла­си та групи капітальності.

За сукупністю всіх вимог до благоустрою, довговічності і вогнестій­кості основних конструкцій житлові та громадські будинки поділяють на класи за капітальністю:

І — великі житлові та громадські будинки заввишки більш як дев’ять поверхів, з підвищеним благоустроєм, І ступенем довговічності та вогне­стійкості;

II — громадські будівлі масового будівництва і житлові будинки не вищі ніж дев’ять поверхів, із середнім благоустроєм, II ступенем довго­вічності та вогнестійкості;

III — громадські будівлі в сільській місцевості і житлові будинки не вищі ніж п’ять поверхів, зі зниженим благоустроєм, не нижчим за II ступенем довговічності і III ступенем вогнестійкості;

IV — тимчасові громадські будинки і малоповерхові житлові будин­ки з мінімальним благоустроєм.

Для житлових будинків встановлено шість груп капітальності (І — 150 років; II — 120; III — 100; IV — 50; V — ЗО; VI — 15 років).

Для будинків громадського призначення встановлено дев’ять груп капітальності (І — каркасні; II — особливої капітальності; III — з кам’яними стінами, залізобетонним перекриттям; IV —V — полегшена кладка, перекриття дерев’яні; VI —IX — дерев’яні та інші полегшені конструкції).

V процесі проектування та будівництва потрібно дотримуватись та­ких екологічних вимог:

— не проектувати будівлі на землях, придатних для сільсько-лісо- господарського використання;

— не створювати непроникних екранів нижче від рівня ґрунтових вод;

— максимально гармонізувати будівлі, які проектуються, з ландшаф­том;

— максимально використовувати безвідходні технології, альтерна­тивні джерела енергії;

— проектувати багатофункціональні покрівлі, влаштовувати на них зелені газони, квітники та інші зелені насадження або геліоустановки;

— уздовж стін будинків передбачати спеціальні конструкції з ґрунтом, в яких можна висаджувати виноградну лозу та інші виткі рослини;

— усі автошляхи, тротуари, доріжки конструювати водопроникними з проміжками для трави.

Комментарии закрыты.