Портал о строительстве и ремонтных работах

□еконструкція будівель передбачає надання наявним будинкам і спо­рудам нових функціональних та естетичних якостей відповідно до зміни потреб суспільства. Прийняття рішення про реконструкцію будівлі визначається економічною доцільністю її здійснення та вимогами збе­реження архітектурних якостей забудівлі на основі врахування вели­чини зносу.

Тривалий термін існування будівель призводить до їх старіння: втрати будівлями та їхніми елементами початкових експлуатаційних якостей (міцності, стійкості тощо), що характеризується поняттям фізичного зносу будівель та їх конструкцій. Під час експлуатації будівель проведенням ремонтних робіт певною мірою запобігають збільшенню зносу конструк­цій і елементів будівлі, але процес зношення безперервний і настає мо­мент, коли витрати на ремонт стають недоцільними. Для забезпечення подальшої нормальної експлуатації будівлі потрібно виконати її ре­конструкцію із заміною чи підсиленням несівних конструкцій.

Крім фізичного визначають також поняття морального зносу будин­ку чи споруди.

Моральний знос будівлі характеризується втратами нею технологіч­них, санітарно-гігієнічних якостей відповідно до чинних будівельних норм і потреб суспільства.

Порівняно з новим будівництвом проведення реконструкції характе­ризується наявністю деяких специфічних чинників, що впливають на виконання будівельних робіт. Вони спричинюються:

• наявною територією майданчика реконструкції та її забудовою;

• об’ємно-планувальними рішеннями об’єкта реконструкції;

• новими видами реконструктивних робіт;

• специфічним навколишнім середовищем;

• вимогами норм експлуатації будівель, які реконструюють.

Будівельний майданчик реконструкції визначається обмеженими

умовами для складування конструкцій та розміщення будівельних ма­шин і механізмів; наявністю поблизу будинків і споруд доріг, проходів,
підземних та наземних інженерних мереж, які експлуатуються. Обме­жені умови складування матеріалів і розміщення машин ускладнюють постачання та застосування будівельних конструкцій і машин з великими габаритами.

Будинки, споруди, дороги, проходи й інженерні мережі, розміщені поряд із майданчиком реконструкції, потрібно позбавити від руйнівного та небезпечного впливу реконструктивних робіт, вживши заходи спеці­ального захисту чи застосувавши відповідні безпечні технології.

Об’ємно-планувальні параметри об’єкта і конструктивні рішення реконструкції значно обмежують можливість застосування певних техно­логічних методів та засобів їх механізації. Невеликі параметри робочих зон виконання реконструктивних робіт всередині приміщень, зокрема за висотою, необхідність проведення робіт на перекриттях зі зниженою несівною здатністю потребують застосування малогабаритної техніки і ручних машин.

Реконструкція будинків потребує виконання робіт, які зазвичай не застосовуються у новому будівництві: це роботи зі знесення та розбиран­ня будинків і конструкцій методами руйнування, зламу, різання, роботи з тимчасового або постійного підсилення конструкцій.

Реконструкція промислових підприємств здебільшого здійснюється в умовах специфічного навколишнього середовища, зумовленого їхнім технологічним процесом.

Підвищена температура повітря, його загазованість, запиленість, підви­щений рівень шуму основного виробництва значною мірою впливають на терміни виконання реконструкції та якість робіт, оскільки ці чинни­ки спричинюють підвищену втомлюваність будівельників і їх потребу в засобах індивідуального захисту, а іноді й неможливість застосуван­ня певних будівельних технологій.

Під час проведення реконструктивних робіт у будинках, що експлуату­ються, ставляться вимоги щодо забезпечення безпечної та комфортної експлуатації будинків і умов безперешкодного проведення в них основ­ного технологічного процесу. При цьому виконання будівельних робіт не повинно спричинювати підвищений рівень шуму, загазованості, запи­леності, вібрацій. Реконструкцію потрібно виконувати в максимально короткі терміни.

Специфічні чинники реконструкції обмежують застосування сучас­них технологій виконання будівельних робіт, знижують виробіток і підви­щують собівартість реконструкції. Значна кількість специфічних умов реконструкції визначає її відмінність від нового будівництва і потребу врахування їх при виборі конструктивних рішень реконструкції та тех­нологічних методів виконання робіт.

Підвищення ефективності реконструкції досягається узгодженням проектних рішень і технологічних методів виконання реконструктив­них робіт на стадії розроблення проекту, для чого створюють проектно — будівельні організації.

Технічне обстеження. Для визначення можливості реконструкції, приймання проектних рішень до початку проектування виконують тех­нічне обстеження будинку чи споруди. Звіт про технічне обстеження будівлі є обов’язковим документом, на основі якого розробляють проектну документацію.

Під час технічного обстеження будинку чи споруди визначають її конструктивну схему, розмірні параметри будинку і несівних конструк­цій, деформації та пошкодження і визначають чинники, що їх спричи­нили, міцність матеріалів несівних конструкцій, оцінюють їх фізичний знос і несівну здатність, можливості проведення реконструкції будинку чи споруди та підсилення конструкцій.

Технічне обстеження будівлі виконують візуальним та інструмен­тальним методами.

Візуально визначають конструктивну схему будинку, характер де­формацій та пошкоджень конструкцій.

Візуальним обстеженням із використанням найпростіших інструментів (висок, рівень, лінійка, молоток, бурав та ін.) визначають величину фізич­ного зносу елементів будинку. В окремих випадках допускається мож­ливість розкриття конструктивних елементів.

Оцінку фізичного зносу житлових будинків виконують за «Норма­тивними документами з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель та споруд», затвердженими наказом Держбуду України, що є обов’язковими для всіх підприємств, організацій і установ, незалежно від форм власності та відомчого підпо­рядкування. Величина фізичного зносу на момент його оцінки характе­ризує ступінь погіршення технічних і пов’язаних з ними експлуатацій­них показників будинку чи споруди (конструкцій, технічних пристроїв) порівняно з первісними.

Величина фізичного зносу окремих конструкцій, частин будинків і споруд, технічного обладнання визначається за таблицями «Норматив­них документів» порівнянням наведених у них ознак фізичного зносу з виявленими під час обстеження.

Приблизну оцінку зносу елементів будинків і споруд наведено у табл. 15.

Величину фізичного зносу будинку чи споруди визначають за фор­мулою

<*>6 = ЇЯ ФеЖ/100,

і=/

де Ф6 — величина фізичного зносу будинку чи споруди, %; ФеІ — величина фізичного зносу окремої конструкції, технічного пристрою, %; Zj — питома частка елементів у відновній вартості будинку чи споруди, %; п — число окремих елементів у будівлі.

Питома частка елементів у відновній вартості будівлі приймається згідно з укрупненими показниками відновної вартості будинків різного призначення, а для елементів, що не мають затверджених показників, — за кошторисною вартістю.

Приклад визначення величини фізичного зносу будинку наведено у табл. 16.

Ефективна експлуатація будинку чи споруди здійснюється в межах фізичного зносу до 40 %, реконструкцію доцільно проводити за фізич­ному зносу будівлі до 60 %. У межах фізичного зносу 61—80 % буди­нок є аварійним, його реконструкція потребує значних витрат, що мо­жуть перевищувати витрати на нове аналогічне будівництво, тому в більшості випадків такі будівлі зносять. За фізичного зносу понад 80 % будівля є фактично зруйнованою.

Обміри. Точну форму, розміри, взаємне розміщення конструктив­них елементів і приміщень будинку чи споруди визначають обміром. Вимірюють і фіксують прямолінійні, косокутні та криволінійні кон­тури.

Під час обмірів виявляють відхилення стін і опор від вертикалі, розміри склепінчастих перекриттів у п’ятах і замках, товщину плоских перекриттів, розміри й будову сходів. Обміри виконують за допомогою рулеток, ультразвукових та лазерних приладів вимірювання. Для вста­новлення значень деформацій будівлі застосовують геодезичні прила­ди — теодоліти та нівеліри.

Обміри поділяють на схематичні, архітектурні й архітектурно-архео­логічні.

Таблицу 15. Приблизна шкала оцінки зносу елементів будівлі Фізич­ний знос, % Оцінка технічного стану Загальна характеристика технічного стану 0-20 Добрий Пошкоджень і деформацій немає, наявні окремі несправ­ності, що не впливають на експлуатацію елемента й усу­ваються під час ремонту 21-40 Задовільний Елементи будинку чи споруди в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільні­ше виконувати на цій стадії 41-60 Незадовільний Експлуатація елементів будинку чи споруди можлива лише за умови проведення їх ремонту 61-80 Аварійний Стан несівних конструктивних елементів аварійний. Обмежене виконання конструкціями будинку чи спору­ди своїх функцій можливе у разі проведення охоронних заходів або повної заміни цих елементів 81-100 Непридатний Елементи будинку чи споруди перебувають у зруйнова­ному стані. За 100 %-го зносу залишки елемента пов­ністю ліквідують

За відсутності початкових матеріалів схематичні обміри виконують окомірною зйомкою та зарисовками з уточненням їх кількома основни­ми вимірюваннями. Результати схематичних обмірів є основою для подальших вимірювань.

Архітектурні обміри найпоширеніші в практиці підготовки до про­ектування реконструкції будівель. За таких обмірів рядових будівель міської забудови всі прямі лінії та кути, які спостерігачу здаються пря­мими, приймають як прямі. Отвори однакових типів вимірюють вибір­ково; криві лінії фіксують у двох-трьох точках.

Архітектурно-археологічні обміри виконують здебільшого перед ре­ставрацією пам’ятників архітектури, якщо потрібно встановити абсо­лютно точні розміри елементів будинків та їх положення в просторі.

Обміри в сучасних міських умовах зазвичай виконують на основі інвентаризаційних креслень як уточнення і доповнення їх або за підго­товленими схемами.

Першою дією з обміру будинку чи споруди є його уважний зовнішній огляд з метою визначення зручного підходу для вимірювань усіх фа­садів. Потім установлюють місця і площини розрізів, місця відхилення від вертикалі та інші особливості об’єкта.

Таблиця 16. Результати обчислення величини фізичного зносу будівлі No пор. Елемент будинку Питома частка елемента /.-, % Фізичний знос Фе|-, % Феі/,/100 1 Фундамент 4 10 0,40 2 Стіни 20 13 2,60 3 Перегородки 7 15 1,05 4 Перекриття 11 10 1,10 5 Дах 5 36 1,90 6 Підлога 12 31 3,72 7 Сходи 4 15 0,60 8 Вікна і двері 12 25 3,00 9 Опорядження внутрішнє 8 ЗО 2,40 10 Інше 8 25 2,00 11 Санітарно-технічне обладнання, зокрема 6,7 — — центральне опалення 1,6 ЗО 0,48 водопровід 0,5 40 0,20 гаряче водопостачання 1,4 45 0,63 каналізація 3,2 32 1,02 ЗОЇ

Під час проведення обміру розміри визначають із точністю до цілих сантиметрів. Висоту фіксують також у сантиметрах, а позначки — в метрах з двома десятковими знаками.

Кожну лінію (наприклад, весь фасад або його окрему частину), що вимірюється, бажано вимірювати двічі й у двох напрямках: спочат­ку зліва направо, а потім справа наліво. Записи ведуть наростаючим підсумком. Фіксують усі отвори, виступи і заглиблення фасадної пло­щини. Особливо ретельно слід установлювати і фіксувати осі от­ворів.

Внутрішні обміри виконують у кожному окремому приміщенні і з особливою ретельністю фіксують осі отворів. Тільки за допомогою осей отворів можна сумістити зовнішні та внутрішні вимірювання, а голов­не — встановити місця і товщину внутрішніх стін і перегородок. У сходових клітках вимірюють і фіксують розміри між стінами, а також площадок.

Вертикальні обміри здійснюють для визначення висоти приміщень, простінків і товщини перекриттів. Розміри всередині приміщень вимірю­ють від підлоги до стелі та до низу і верху вікна.

У сходових клітках фіксують висоту країв поверхових площадок. За допомогою розмірів від рівня площадки одного поверху до рівня іншого визначають товщину перекриттів, вираховуючи з цього розміру висоту приміщення.

Якщо будинок чи споруду побудовано з цегли або однакових штучних каменів інших видів, бажано визначити середню висоту ряду кладки і протяжність каменя зі швом по горизонталі. Знаючи ці розміри і полічив­ши кількість рядів по висоті і каменів по довжині в окремих частинах будівлі, можна визначити розміри будівлі без безпосереднього вимірюван­ня його. Висоту одного ряду визначають вимірюванням у кількох місцях певної кількості рядів (понад 10) і обчисленням середньої величини ряду. Так само визначають і протяжність одного каменя зі швом.

Для фіксування й отримання точних зображень будинку та його ок­ремих частин і деталей застосовують різні фотографічні способи. Так, для зображення фасаду треба мати фотографії загального вигляду будівлі й характерних його деталей. Маючи їх, а також обмірні розміри основних горизонтальних і вертикальних ліній об’єкта, можна з достат­ньою точністю накреслити його фасади.

Фотографічні знімки бажано робити з можливо меншим перспектив­ним скороченням як по горизонталі, так і по вертикалі, фотографувати будівлю з підвищених точок, застосовувати телеоб’єктиви, які мають мен­ший кут поля зору, що за великих відстаней до об’єкта дає можливість отримати досить докладний знімок із малим перспективним спотворенням.

Точні результати за зображенням на основі фотографування можна отримати методами фотограмметрії, суть яких полягає в тому, що натурні знімки за допомогою комп’ютера і аналітичних розрахунків перетво­рюють на ортогональні проекції.

Щоб сумістити початковий знімок із прямокутною сіткою екрана, на знімку слід вибирати горизонтальні й вертикальні відрізки однакової довжини, які будуть основою для цієї операції.

Фотограмметрія є методом безконтактних технічних вимірювань. Зав­дяки можливості фіксувати велику кількість точок в один фізичний момент можна визначати також складні деформації, повторюючи знімки у часі.

Визначення міцності матеріалів виконують інструментами та при­ладами механічної дії й ультразвуковими.

Найпростіший, хоч і найменш точний інструмент цього виду — мо­лоток Фізделя. На ударному торці молотка впресовано кульку певного розміру. Ударом молотка «від ліктя», що приблизно зрівнює силу різ­них людей, на досліджуваній поверхні залишається слід — лунка. За величиною її діаметра за таблицею оцінюють міцність матеріалу.

Точнішим інструментом є молоток Кашкарова. У цьому разі силу удару кулькою по досліджуваному матеріалу визначають за розмі­ром сліду на спеціальному сталевому стрижні, розміщеному за куль­кою.

Найточнішими інструментами або приладами механічної дії є пру­жинні. Принцип дії цих приладів ґрунтується на врахуванні певної сили удару, що спричинений спуском зведеної пружини. Прилад цього типу має вигляд корпусу, в якому розміщено спіральну пружину, з’єднану зі стрижнем-ударником. Після спуску гачка пружина відпускається, і стрижень-ударник завдає удару.

За допомогою ультразвукових приладів визначають міцність бетон­них і кам’яних конструкцій, однаковість за щільністю, наявність ка­налів, пустот і прихованих дефектів у них. Принцип дії таких приладів ґрунтується на визначенні швидкості проходження ультразвукових ко­ливань, що генеруються приладом, через різні матеріали і різні ділянки конструкції.

Визначити розміщення металевої арматури в залізобетоні, її перети­ни і товщину захисного шару можна електромагнітними приладами. За їх допомогою вимірюють різницю частот при впливі на суцільний бе­тон або на місця знаходження арматури різних діаметрів.

Для визначення вигинів горизонтальних елементів будівель (балок, стель, перемичок) застосовують нівелір або прилади, дія яких ґрун­тується на зміні рівня рідини в трубці.

Для визначення вигинів і деформацій вертикальних поверхонь, їх форми і характеру відступів від вертикальності і площини застосову­ють нівелір з насадкою, що дає можливість вести візуалізацію, почина­ючи з 0,5 м.

Для спостереження за зміною тріщин або встановленням їх стабілі­зації, що відбулася в бетонних і кам’яних конструкціях, застосовують маяки. Маяк має вигляд смужки з гіпсу, скла або металу, що накриває обидва краї тріщини. Маяки з гіпсу і скла у разі продовження дефор­

мації, що спричинила появу тріщин, руйнуються; вимірюючи величини розходження половинок маяка, визначають характер зміни тріщини або її стабілізацію. Металевий маяк прикріплюють до одного краю тріщини, і він може пересуватися по другому її краю, на якому фіксу­ють первинне і подальші положення кінця маяка.

Основи будинків і споруд, що експлуатуються, обстежують інженер­но-геологічним дослідженням ґрунтів майданчика за допомогою сверд­ловин та обстеженням основ і підошви фундаменту методом відкриття шурфів.

У результаті аналізу візуальних та інструментальних обстежень, обмі­ру будівлі та її елементів, інженерно-геологічних досліджень визнача­ють загальний стан будівлі, виконують розрахунки несівної здатності найпроблемніших несівних конструкцій, визначають можливості про­ведення реконструкції, ставлять вимоги і надають рекомендації щодо потреби підсилення чи заміни несівних конструкцій.

Комментарии закрыты.