Портал о строительстве и ремонтных работах

Будівництво гідротехнічних споруд пов’язано з переробкою значної кількості арматурної сталі, якої вимагають великі обсяги вкладеного бетону. Середні витрати арматури у бетоні склада­ють від 10…60 кг/м3. Вартість арматурних робіт складає від 5 до 20 % вартості вкладеного бетону, а загальні витрати праці на 1м3 бетону складають 6…12 %.

Вміст робочої арматури у залізобетонній конструкції харак­теризується коефіцієнтом армування ц (%), який визначається за формулою

И= (Fa/ Fq)-100, (2.14)

де Fa — загальна площа поперечного перерізу стержнів робо­чої арматури, м2;

Fg — загальна площа поперечного перерізу залізобетонного елементу, м2.

Для більшості конструкцій гідротехнічних споруд коефіцієнт армування ц знаходиться в межах від 0,1 до 0,5 % і тільки в окремих конструкціях досягає 1%.

Арматура виготовляється шляхом гарячої прокатки. Стержні арматури поділяють на гладку і періодичного профілю, діаметри 6…80 мм.

Залежно від міцності арматурна сталь поділяється на 5 класів:

1. А-і — гладка сталь марки Ст-3 з опором на розрив 380 МПа;

2. А-іі — гладка сталь марки Ст-5 і періодичного профілю — 18Г2С з опором на розрив 500 МПа;

3. А-ііі — сталі періодичного профілю 35 ГС і 25Г2С з опором на розрив 600 МПа;

4. A-IV — сталі періодичного профілю 20Х2Ц і 80С з опором на розрив 900 МПа;

5. A-У — сталі періодичного профілю 25Х2Г2Т з опором на роз­рив 1050 МПа.

Маркування сталі залежить від вмісту легованих домішок, що покращують якість сталі: X — хром, Г-марганець, Н-нікель, В-вольфрам, С-кремній, Т-титан, М-молібден, Ц-цирконій.

Перші цифри вказують на вміст вуглецю. Цифри після літер

45

вказують на вміст легованих елементів. Наприклад, сталь, 20ХГ2Ц містить 0,2% вуглецю, 1% хрому, 2% марганцю і 1% цирконію.

В якості дротяної арматури застосовують холоднокатаний дріт класу В-і і В-іі.

При будівництві гідротехнічних споруд використовують ар­матурні сітки та конструкції.

Арматурні конструкції виготовляють в арматурних майстер­нях та підприємствах.

До складу арматурного підприємства входять:

• склад металу;

• відділення, різання та згинання арматури;

• цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин;

• проміжний склад заготовок;

• склад готової продукції.

Змінна продуктивність арматурного підприємства розрахову­ється на місячну максимальну інтенсивність виконання бетон­них робіт за формулою

Т су к

бетИарм н (0

**зм~ , (2,і5)

Пэм

з

де /бет — максимальна місячна інтенсивність бетонних робіт, м /міс;

Рарм — середня питома витрата арматури на 1мз бетонної су­міші, т/м3;

кн — коефіцієнт нерівномірності роботи підприємства впро­довж місяця (кн=І,2„,І,3); Пзм — число робочих змін у місяці.

Для визначення площ використовують нормативи, з якими порівнюються розраховані дані.

При визначенні площ основних підрозділів виходять з техно­логічної компоновки основного обладнання і допустимих пито­мих площ для виготовлення або зберігання арматурних констру­кцій.

Площі складів сировини, напівфабрикатів, заготовок і готової продукції в м2 можуть бути визначені за формулою

g скл

де Пзм — змінна продуктивність арматурного підприємства, т/зм;

n3M — кількість змін, на яку зарезервовано запас;

к„Рох — коефіцієнт, що враховує проходи (кпрох=1,3…1,4);

gcm — питоме навантаження площі складу, т/м2.

Площа для збирання та зварювання арматурних конструкцій приймається з розрахунку 80…100 м на 1т змінної продуктив­ності (Пзм).

Для обслуговування відкритих майданчиків арматурного під­приємства використовують козлові крани (10…20 т).

Опалубні роботи — це комплекс технологічних операцій з ви­готовлення опалубки, транспортування її до місця встановлення і закріплення у проектному положенні.

Опалубка — тимчасова допоміжна конструкція для забезпе­чення геометричних розмірів і форми бетонного блоку (конс­трукції, споруди).

Після затвердіння бетонної суміші опалубку знімають.

Опалубку необхідно використовувати в n-кратній повторнос­ті, що називають оборотність опалубки. Для дерев’яної опалуб­ки оборотність складає 8…10 разів, а для металевої — не менше 50 разів.

Вартість опалубки складає 25…30 % загальної вартості бетону у споруді.

Практично для будівництва крупних гідротехнічних споруд створюється деревообробне господарство, потужність якого за­лежить від наявності у районі підприємств деревообробної промисловості тощо.

До складу деревообробного господарства входять:

• заготівельний цех;

• столярно-опалубний цех;

• сушильний цех;

• склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.

Всі цехи і склади між собою пов’язані шляхами для транспо­ртування деревини.

Потужність деревообробного господарства повинна забезпе­чувати потребу будівництва в пиломатеріалах у найбільш на­пружений період. Місячні „шпилі” покриваються за рахунок за­пасу на складах.

Існує два методи розрахунку потужності деревообробного го­сподарства:

1. За номенклатурою і обсягом робіт (розрахунок виконуєть­ся на стадії проектування).

2. За укрупненими показниками (на стадії ТЕО).

Метод розрахунку за укрупненими показниками виконується на 1000м2 столярно-опалубних виробів.

У випадку, коли на будівельному майданчику передбачається тільки виготовлення опалубки, а столярні вироби постачаються централізовано від зовнішніх постачальників, то продуктивність опалубного цеху в м3/зміну визначають за формулою

П0пал— Ібет ^зм Фн / їм

де Ібет — максимальна місячна інтенсивність виконання бетон­них робіт у найбільш напружений період будівництва, м /міс.;

ш — питома витрата опалубки в м2 на 1 м3 бетонної суміші (для попередніх розрахунків приймається 0,3…0,33 м2/м3); їзм — тривалість робочої зміни в годинах (8 год.); tMic — кількість робочих годин у місяці;

кн — коефіцієнт нерівномірного виконання бетонних робіт протягом місяця, приймається 1,2.

Загальна територія деревообробного господарства в м2 визна­чається за формулою

їдг=У-(ПгЇ2} / кщ, (2.18)

де V — річна потреба будівництва в столярно-опалубних виробах, тис. м3;

fr і f2 — питомі показники необхідної площі на 1000м виробів для виробничих приміщень, м2 ;

кщ — коефіцієнт щільності забудови приміщеннями деревооб­робного господарства (приймається 0,4).

Контрольні запитання і завдання

1. Яка основна мета матеріально-технічного забезпечення будівни­цтва?

2. Які особливості матеріально-технічного забезпечення водогос­подарського будівництва?

3. Що покладено в основу нормування використання матеріально — технічних ресурсів?

4. Яке призначення і склад кошторисних норм витрат матеріалів?

5. Яке призначення і склад виробничих норм витрат матеріалів?

6. Які методи застосовують для розробки виробничих норм витрат матеріалів?

7. Які функції виконують підрозділи виробничо-технологічної комплектації у матеріально-технічному забезпеченні будівництва?

8. За якими формами здійснюється матеріально-технічне постачан­ня будівництва?

9. Як розраховується запас матеріалів, які необхідно зберігати на складах?

10. За якими ознаками класифікуються кар’єри нерудних будівель­них матеріалів?

11. Які показники визначаються при проектуванні кар’єрного гос­подарства?

12. Які технологічні процеси застосовуються при виробництві не­рудних будівельних матеріалів?

13. Яка структура бетонного господарства?

14. Які використовуються схеми компоновки обладнання бетонно­го підприємства?

15. Як визначається продуктивність бетонного заводу?

16. Який склад технологічних процесів виготовлення залізобетон­них конструкцій?

17. Які технологічні схеми застосовують для виготовлення залізо­бетонних конструкцій?

18. Які види арматурної сталі використовують для виготовлення залізобетонних конструкцій?

19. Який склад підрозділів арматурного підприємства?

20. Як визначається продуктивність арматурного підприємства?

21. Який склад підрозділів деревообробного господарства?

22. Як визначається продуктивність опалубного цеху?

Комментарии закрыты.