Архивы за 06.10.2015

Кладка из камней правильной формы

Из искусственных камней в качестве стенового материала, воспринимающе­го значительные нагрузки, в основном используются керамические, силикатные и бетонные (втом числе вибропрессованные) камни. Масса камней для кладки наземной части зданий колеблется от 14 до 25 кг, бетонных камней для кладки фундаментов и стен подвалов — от 28 до 32 кг.

Кладку из бетонных камней применяют для возведения фундаментов, стен подвалов и других подземных конструкций, а также для тех наземных частей зда­ний и сооружений, где требуется высокая прочность и морозостойкость. Кладку из пустотелых и легкобетонных камней применяют для возведения наружных и внутренних стен и перегородок. Для обеспечения требуемых теплотехнических характеристик целесообразно при возведении стен зданий применять камни из ячеистого бетона. При этом трудозатраты при кладке стен из изделий из ячеис­того бетона в два раза меньше, чем при строительстве зданий из кирпича.

Необходимо полностью заполнять раствором поперечные швы, что обеспе­чивает необходимые теплозащитные свойства кладки и ее прочность. Для этого сначала выкладывают наружную версту, затем забутку, после забутки — внутрен­нюю версту.

Наружные стены, выполненные из легкобетонных и пустотелых камней, штукатурят, чтобы предохранить их от увлажнения и быстрого разрушения.

Кладка из керамических и силикатных камней. Из керамических и силикатных пустотелых камней выкладывают преимущественно наружные стены отаплива­емых зданий. Размеры камня (250ж 120х 138 мм) соответствуют объему двух кир —

ничей, уложенных плашмя, с учетом толщины шва между ними. Имеющиеся в камнях щели (пустоты) улучшают теплозащитные свойства кладки, что позво­ляет сократить толщину наружных стен на 20—25% и снизить массу на 20—30% по сравнению со стенами из обыкновенного кирпича.

Из камней допускается выполнять многорядную кладку, при этом 1 тычко­вый ряд должен быть:

♦ для кладки из керамических камней толщиной 138 мм — не более чем на 4 ряда кладки;

♦ для кладки из камней правильной формы высотой до 200 мм — не более чем на 3 ряда кладки.

Керамические и силикатные камни укладывают так, чтобы пустоты распола­гались в вертикальном направлении. Горизонтальное расположение пустот сни­жает прочность конструкции.

Кладку стен из пустотелых камней можно выполнять с засыпкой пустот и без засыпки. При кладке стен без засыпки пустот раствор для постели расстилают по ребрам камней (между пустотами). Кладку из керамического камня ведут на растворах с подвижностью 7—8 см, что исключает затекание растворной смеси в пустоты.

Последовательность укладки рядов в стенах различной ширины из керами­ческих и силикатных камней приведена на рис. 6.10, а, б. Кладку начинают с ук­ладки тычкового ряда наружной версты и выполняют по двухрядной системе перевязки швов с применением порядовок и причалок.

В отличие от кирпичной при кладке из керамического камня сначала выкла­дывают наружную версту, затем забутку, а потом внутреннюю версту. В углах и простенках для перевязки кладки используют неполномерные камни. Горизон­тальные и поперечные швы полностью заполняют раствором.

При кладке тычкового ряда наружной версты (рис. 6.10, в) каменщик раскла­дывает камни насухо (наверстывает) ложковыми гранями на стену и расстилает раствор на длину 125—250 см, отступая от края на 15—20 мм. Далее разравнивает раствор кельмой, берет камень, наклоняя его, набрасывает раствор на ложковую грань. Затем, поддерживая камень кельмой, подносит его к месту укладки и, по­ворачивая, плотно прижимает к ранее уложенному камню, после чего осаживает нажимом руки. После укладки трех-четырех камней каменщик подрезает за один прием раствор, выжатый из швов и сбрасывает его на растворную постель.

При кладке ложкового ряда наружной версты (рис. 6.10, г) камни расклады­вают у внутреннего края стены пустотами вверх и расстилают раствор грядкой. Каменщик, разровняв кельмой раствор на длине 50—60 см, берет камень и набрасывает раствор на его тычковую грань. Затем опускает камень на постель, плотно прижимает его к ранее уложенному камню и осаживает нажимом руки.

Раствор, выжатый двумя камнями ложкового ряда, подрезают кельмой за один прием.

Кладка из камней правильной формы

Кладка из камней правильной формы

Рис. 6.10. Последовательность и приемы укладки камней: а — последовательность кладки стен толщиной 510 мм из керамических пустотелых камней (цифрами указана последовательность кладки); б — то же, толщиной 380 мм из силикатных камней; в — приемы кладки тычкового ряда наружной версты из пустотелых керамических камней (цифрами указана последовательность операций); г — то же, из керамических пустотелых камней ложкового ряда наружной версты

При кладке тычкового ряда забутки камни раскладывают на ложковые грани с небольшим свесом от края стены, вплотную один к другому. Затем готовят по­стель для горизонтального шва и расстилают раствор на ложковых гранях навер­станного ряда камней. Каменщик, разровняв кельмой раствор, двумя руками берет камни, поворачивая их, прижимает к ранее уложенным, после чего осажи­вает камни нажимом руки.

Тычковый ряд внутренней версты укладывают так же, как в забутке, только камни наверстывают на середину стены и раствор, выжатый тремя-четырьмя кирпичами, подрезают кельмой за один прием.

При кладке ложкового ряда внутренней версты камни наверстывают на сере­дину стены и укладывают на раствор такими же приемами, как и в наружную версту.

Организация рабочего места при кладке из керамических камней, применяе­мые подмости, инструменты, приспособления такие же, как и при кирпичной кладке.

Кладка из ячсистобстонных камней. Изделия из ячеистого бетона можно резать, сверлить и фрезеровать (легче, чем из дерева). Любую часть блока можно без осо­бых усилий отпилить с помощью пилы и разметочного угольника. Отверстия для розеток, выключателей — высверлить. Штрабы под проводку устроить вручную или с помощью электрофрезы.

Блоки изготавливают с ровными гранями или пазогребневые. Для защиты от попадания атмосферной влаги поддоны с блоками ячеистого бетона укрывают специальными полиэтиленовыми пакетами. Хранение осуществляют в штабе­лях не более двух ярусов по высоте.

Кладку из блоков ячеистого бетона выполняют на клеевом растворе на осно­ве сухой смеси. При этом толщина шва не должна превышать 2—3 мм. Допуска­ется кладка блоков из ячеистого бетона на цементно-песчаный раствор. Но в этом случае толщина шва составляет 10—15 мм, что влечет за собой снижение сопро­тивления теплопередачи стены. При использовании обычного раствора в сухую погоду необходимо предварительное увлажнение блоков.

Укладку первого ряда необходимо осуществлять особенно тщательно. Этот ряд является «фундаментом» для всех последующих рядов. Все блоки первого ряда укладывают на цементно-песчаный раствор, приготовленный в соотношении 1:3. Вначале кладут угловые блоки.

Дальнейшую кладку из блоков ячеистого бетона на клеевом растворе произ­водят следующим образом.

Готовят клеевой раствор с помощью мешалки, закрепленной в электродрели с малой частотой вращения. Ч истое пластмассовое ведро наполняют водой в объе­ме, указанном в рецептуре приготовления (напечатанной на мешке), добавляют сухую смесь и перемешивают.

На боковую грань блоков первого ряда наносят клеевой раствор и производят их укладку. Раствор наносят на вертикальный шов с помощью специального зуб­чатого мастерка. Консистенция раствора должна быть такой, чтобы он легко и по всей площади вытекал через зубцы мастерка и видимые бороздки раствора не сливались.

При укладке пазогребневых блоков на боковые грани клей можно не нано­сить.

Каждый уложенный блок следует выравнивать с помощью резинового молот­ка. После укладки первого ряда удаляют все неровности с помощью рубанка, сметают пыль и мелкие осколки.

Когда первый ряд блоков аккуратно уложен, можно переходить к кладке вто­рого ряда, горизонтальный шов которого, как и всех последующих рядов, запол­няют клеевым раствором. При кладке необходимо соблюдать правила перевяз­ки. Выступающий из шва раствор не затирают, а удаляют с помощью мастерка.

Технология бутовой и бутобетонной кладки

Кладку из природных камней неправильной формы (бутовую и бутобетон­ную) выполняют по тем же правилам, что и из искусственных, с соблюдением системы перевязки.

Бутовая кладка. Бутовая кладка — каменная кладка, выполненная из природ­ных камней, скрепленных раствором. Ее применяют для устройства фундамен­тов, кладки стен холодных помещений (складские помещения, хозяйственные постройки и т. п.), подвалов, цоколей зданий, подпорных стенок и других инже­нерных сооружений. Это экономически выгодно, особенно при использовании местных материалов.

Бутовый камень очищают. Крупные камни раскалывают (это называется плинтовкой), а булыжник может потребовать дробления. Кладка из естествен­ного камня часто требует подбора и сортировки камня, а кладка из булыжника может потребовать еще и дробления.

Камни кладут рядами, причем подбирают и подгоняют их так, чтобы по воз­можности создать одинаковую высоту слоя кладки (от 20 до 30 см) и горизон­тальность швов. На верстовые ряды, а также углы и пересечения стен идут более крупные постелистые камни, на лицевую сторону кладки из булыжника жела­тельно выводить камни нс колотой стороной. Слоистые камни нельзя уклады­вать на ребро, их следует располагать в кладке с горизонтальной ориентацией слоев.

Кладку бутовых степ и столбов ведут’ярусами высотой до 1 —1,2 м при толщи­не стены 0,6—0,7 м. Когда стены толще высоту яруса понижают. Разница в высо­те смежных участков кладки фундаментов не должна превышать 1,2 м. Для уве­личения прочности кладки она может быть армирована мягкой проволокой диа­метром 4—10 мм.

При устройстве фундаментов первый ряд из крупных постелистых камней высотой 15—20 см выкладывают насухо с тщательной расщебенкой пустот, ут­рамбовкой камней и последующей полной заливкой жидким раствором всех пу­стот. Далее ряды бутовой кладки устраивают одним из двух способов: «под ло­патку» или «под залив».

Кладку «под лопатку» (рис. 6.9, а) ведут из постелистых камней наиболее пра­вильной формы горизонтальными рядами толщиной до 0,25 м.

Технология бутовой и бутобетонной кладки

Рис. 6.9. Бутовая кладка: а— «под лопатку»; б — «под залив»; в — организация рабочего места при бутовой кладке ленточных фундаментов на глубине до 1,25м; г — измерение отклонений в размерах и положении стен; д — бутобетонная кладка; / — верстовые ряды; 2 — забутовка; 3 — раствор; 4 — щит опалубки; 5 — ящик для раствора; 6 — штабеля бута; 7— щебень; 8 — камни, втопленные в бетонную смесь; 9 — слой бетона; 10 — отклонение по толщине; 11 — отклонение по вертикали; 12 — отклонение по ширине проемов;

13 — отклонение отметок опорной поверхности; 14 — отклонение по ширине простенков; 15 — смещение осей проемов; 16— отклонение рядов по горизонтали; 17— неровности на поверхности; 18 — смещение оси стены

Технология бутовой и бутобетонной кладки

Перевязка швов достигается попеременной укладкой камня в верстовых ря­дах ложком и тычком. Каждый камень версты кладут на раствор и осаживают трамбовкой. Выступы камней, мешающие укладке последующих камней, ска­лывают с помошыо остроносой кувалды (молотка-кулачка). Швы между камня­ми рекомендуется делать одинаковой толщины (от 20 до 30 мм), аккуратно за­полнять раствором, защебенивать и отделывать. Следует избегать расположения шва над швом, но мелкие вертикальные швы лучше располагать друг над другом.

Каждый последующий ряд укладывают на слой раствора толщиной до 15 мм, который подают лопатой-ковшом. Неровности налицсвой поверхности камней окапывают.

Для обеспечения горизонтальности и прямолинейности натягивают шнуры — причалки, используют шаблоны или маячные камни. В каждом втором или тре­тьем ряду кладки необходимо предусмотреть перевязку на ширину 100—120 мм.

Бутовую кладку простенков и столбов выполняют «под скобу» из камней оди­наковой высоты, подбираемых при помощи шаблона.

Кладку «под залив» (рис. 6.9, б) выполняют рядами высотой 15—20 см из рва­ного бутового камня произвольной формы или булыжника без подбора камней и выкладки верстовых рядов. Ее осуществляют в плотных грунтах враспор со стенами траншеи при глубине до 1,25 м или в опалубке без выкладки верстовых рядов.

Организация рабочего места при бутовой кладке ленточных фундаментов на глубине до 1,25 м представлена на рис. 6.9, в. Кладочные материалы — бутовый камень и раствор размещают на бровке в чередующемся порядке.

Все промежутки между камнями заполняют мелким камнем и щебнем и за­ливают жидкой растворной смесью подвижностью 12—15 см. При этом пустоты могут быть заполнены не полностью. Такую кладку вследствие малой се прочно­сти можно использовать только для кладки фундаментов зданий высотой не бо­лее двух этажей.

При кладке стен из бутового камня с облицовкой внутренней стороны кир­пичом сначала выкладывают наружную версту из бутового камня, после этого кладут на такую же высоту внутреннюю версту облицовки из тычкового и лож­ковых рядов кирпича, затем укладывают бутовый камень между наружной вер­стой и кирпичной облицовкой. В дальнейшем процесс повторяется и через каж­дые 4—6 ложковых ряда кирпичной облицовки (высота не более 0.6 м) бутовую кладку перевязывают тычковым связующим рядом кирпичной кладки или, в со­ответствии с проектом, могут быть установлены арматурные связи.

Вследствие неправильной формы камней бутовая кладка трудоемка и требует повышенного расхода раствора.

Бутобстоиная кладка. Кладка из природного камня, втопленного в слой бетона, называется бутобетонной. Она прочнее и менее трудоемкая, чем бутовая, для ее производства не нужны высококвалифицированные каменщики, но требуется больше цемента. Бутобетонную кладку применяют при толщине фундаментов или стен более 40 см и ведут в опалубке или в траншеях враспор со стенками.

Бетонную смесь укладывают горизонтальными слоями высотой не более 0,25 м (рис. 6 9, г). Бутовые камни (изюм), объем которых составляет почти половину общего объема кладки, отапливают в нее не менее чем на половину их высоты, послойно уплотняя вибраторами или трамбовками. Поперечный размер камней, втапливасмых в бетон, должен быть не более 1/3 толщины возводимой конст­рукции. Зазоры между ними, а также опалубкой или стенами траншей должны составлять 4—6 см.

Следующие ряды бутобетонной кладки укладывают в такой же последователь­ности. Не допускается втапливать камни в бетонную смесь, начавшую схваты­ваться. Перерывы в работе делают после укладки камня с послойным вибриро­ванием.

В жаркую и сухую погоду бутобстонную кладку для лучшего твердения поли­вают. По сравнению с кладкой под лопатку бутобетонная кладка отличается боль­шей прочностью, меньшими затратами труда, но она неэкономична по расходу цемента.

Арматурне та деревообробне господарства

Будівництво гідротехнічних споруд пов’язано з переробкою значної кількості арматурної сталі, якої вимагають великі обсяги вкладеного бетону. Середні витрати арматури у бетоні склада­ють від 10…60 кг/м3. Вартість арматурних робіт складає від 5 до 20 % вартості вкладеного бетону, а загальні витрати праці на 1м3 бетону складають 6…12 %.

Вміст робочої арматури у залізобетонній конструкції харак­теризується коефіцієнтом армування ц (%), який визначається за формулою

И= (Fa/ Fq)-100, (2.14)

де Fa — загальна площа поперечного перерізу стержнів робо­чої арматури, м2;

Fg — загальна площа поперечного перерізу залізобетонного елементу, м2.

Для більшості конструкцій гідротехнічних споруд коефіцієнт армування ц знаходиться в межах від 0,1 до 0,5 % і тільки в окремих конструкціях досягає 1%.

Арматура виготовляється шляхом гарячої прокатки. Стержні арматури поділяють на гладку і періодичного профілю, діаметри 6…80 мм.

Залежно від міцності арматурна сталь поділяється на 5 класів:

1. А-і — гладка сталь марки Ст-3 з опором на розрив 380 МПа;

2. А-іі — гладка сталь марки Ст-5 і періодичного профілю — 18Г2С з опором на розрив 500 МПа;

3. А-ііі — сталі періодичного профілю 35 ГС і 25Г2С з опором на розрив 600 МПа;

4. A-IV — сталі періодичного профілю 20Х2Ц і 80С з опором на розрив 900 МПа;

5. A-У — сталі періодичного профілю 25Х2Г2Т з опором на роз­рив 1050 МПа.

Маркування сталі залежить від вмісту легованих домішок, що покращують якість сталі: X — хром, Г-марганець, Н-нікель, В-вольфрам, С-кремній, Т-титан, М-молібден, Ц-цирконій.

Перші цифри вказують на вміст вуглецю. Цифри після літер

45

вказують на вміст легованих елементів. Наприклад, сталь, 20ХГ2Ц містить 0,2% вуглецю, 1% хрому, 2% марганцю і 1% цирконію.

В якості дротяної арматури застосовують холоднокатаний дріт класу В-і і В-іі.

При будівництві гідротехнічних споруд використовують ар­матурні сітки та конструкції.

Арматурні конструкції виготовляють в арматурних майстер­нях та підприємствах.

До складу арматурного підприємства входять:

• склад металу;

• відділення, різання та згинання арматури;

• цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин;

• проміжний склад заготовок;

• склад готової продукції.

Змінна продуктивність арматурного підприємства розрахову­ється на місячну максимальну інтенсивність виконання бетон­них робіт за формулою

Т су к

бетИарм н (0

**зм~ , (2,і5)

Пэм

з

де /бет — максимальна місячна інтенсивність бетонних робіт, м /міс;

Рарм — середня питома витрата арматури на 1мз бетонної су­міші, т/м3;

кн — коефіцієнт нерівномірності роботи підприємства впро­довж місяця (кн=І,2„,І,3); Пзм — число робочих змін у місяці.

Для визначення площ використовують нормативи, з якими порівнюються розраховані дані.

При визначенні площ основних підрозділів виходять з техно­логічної компоновки основного обладнання і допустимих пито­мих площ для виготовлення або зберігання арматурних констру­кцій.

Площі складів сировини, напівфабрикатів, заготовок і готової продукції в м2 можуть бути визначені за формулою

g скл

де Пзм — змінна продуктивність арматурного підприємства, т/зм;

n3M — кількість змін, на яку зарезервовано запас;

к„Рох — коефіцієнт, що враховує проходи (кпрох=1,3…1,4);

gcm — питоме навантаження площі складу, т/м2.

Площа для збирання та зварювання арматурних конструкцій приймається з розрахунку 80…100 м на 1т змінної продуктив­ності (Пзм).

Для обслуговування відкритих майданчиків арматурного під­приємства використовують козлові крани (10…20 т).

Опалубні роботи — це комплекс технологічних операцій з ви­готовлення опалубки, транспортування її до місця встановлення і закріплення у проектному положенні.

Опалубка — тимчасова допоміжна конструкція для забезпе­чення геометричних розмірів і форми бетонного блоку (конс­трукції, споруди).

Після затвердіння бетонної суміші опалубку знімають.

Опалубку необхідно використовувати в n-кратній повторнос­ті, що називають оборотність опалубки. Для дерев’яної опалуб­ки оборотність складає 8…10 разів, а для металевої — не менше 50 разів.

Вартість опалубки складає 25…30 % загальної вартості бетону у споруді.

Практично для будівництва крупних гідротехнічних споруд створюється деревообробне господарство, потужність якого за­лежить від наявності у районі підприємств деревообробної промисловості тощо.

До складу деревообробного господарства входять:

• заготівельний цех;

• столярно-опалубний цех;

• сушильний цех;

• склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.

Всі цехи і склади між собою пов’язані шляхами для транспо­ртування деревини.

Потужність деревообробного господарства повинна забезпе­чувати потребу будівництва в пиломатеріалах у найбільш на­пружений період. Місячні „шпилі” покриваються за рахунок за­пасу на складах.

Існує два методи розрахунку потужності деревообробного го­сподарства:

1. За номенклатурою і обсягом робіт (розрахунок виконуєть­ся на стадії проектування).

2. За укрупненими показниками (на стадії ТЕО).

Метод розрахунку за укрупненими показниками виконується на 1000м2 столярно-опалубних виробів.

У випадку, коли на будівельному майданчику передбачається тільки виготовлення опалубки, а столярні вироби постачаються централізовано від зовнішніх постачальників, то продуктивність опалубного цеху в м3/зміну визначають за формулою

Подпись: (2.І7)П0пал— Ібет ^зм Фн / їм

де Ібет — максимальна місячна інтенсивність виконання бетон­них робіт у найбільш напружений період будівництва, м /міс.;

ш — питома витрата опалубки в м2 на 1 м3 бетонної суміші (для попередніх розрахунків приймається 0,3…0,33 м2/м3); їзм — тривалість робочої зміни в годинах (8 год.); tMic — кількість робочих годин у місяці;

кн — коефіцієнт нерівномірного виконання бетонних робіт протягом місяця, приймається 1,2.

Загальна територія деревообробного господарства в м2 визна­чається за формулою

їдг=У-(ПгЇ2} / кщ, (2.18)

де V — річна потреба будівництва в столярно-опалубних виробах, тис. м3;

fr і f2 — питомі показники необхідної площі на 1000м виробів для виробничих приміщень, м2 ;

кщ — коефіцієнт щільності забудови приміщеннями деревооб­робного господарства (приймається 0,4).

Контрольні запитання і завдання

1. Арматурне та деревообробне господарстваЯка основна мета матеріально-технічного забезпечення будівни­цтва?

2. Які особливості матеріально-технічного забезпечення водогос­подарського будівництва?

3. Що покладено в основу нормування використання матеріально — технічних ресурсів?

4. Яке призначення і склад кошторисних норм витрат матеріалів?

5. Яке призначення і склад виробничих норм витрат матеріалів?

6. Які методи застосовують для розробки виробничих норм витрат матеріалів?

7. Які функції виконують підрозділи виробничо-технологічної комплектації у матеріально-технічному забезпеченні будівництва?

8. За якими формами здійснюється матеріально-технічне постачан­ня будівництва?

9. Як розраховується запас матеріалів, які необхідно зберігати на складах?

10. За якими ознаками класифікуються кар’єри нерудних будівель­них матеріалів?

11. Які показники визначаються при проектуванні кар’єрного гос­подарства?

12. Які технологічні процеси застосовуються при виробництві не­рудних будівельних матеріалів?

13. Яка структура бетонного господарства?

14. Які використовуються схеми компоновки обладнання бетонно­го підприємства?

15. Як визначається продуктивність бетонного заводу?

16. Який склад технологічних процесів виготовлення залізобетон­них конструкцій?

17. Які технологічні схеми застосовують для виготовлення залізо­бетонних конструкцій?

18. Які види арматурної сталі використовують для виготовлення залізобетонних конструкцій?

19. Який склад підрозділів арматурного підприємства?

20. Як визначається продуктивність арматурного підприємства?

21. Який склад підрозділів деревообробного господарства?

22. Як визначається продуктивність опалубного цеху?

Реклама
Октябрь 2015
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Сен   Ноя »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  
Рубрики