Портал о строительстве и ремонтных работах

Архивы за 31.10.2015

Рабочим местом называется пространство, в пределах которого находятся и перемещаются участвующие в данном строительном процессе рабочие, материалы, механизмы, инструменты, приспо — собления и другое оборудование, необходимые для выполнения

работ.

Под захваткой понимают участок, выделенный для работ от­дельному звену (бригаде). Захватка является фронтом работы звена (бригады).

От правильного определения фронта работы в значительной степени зависит производительность труда. В каждом отдельном случае фронт работ подбирают в соответствии с темпами основ­ных работ и смежных процессов. Обеспечение высоких темпов ра­боты достигают рациональной расстановкой рабочих и механиз­мов по выбранному фронту. Организуя рабочее место, необходи­мо установить нанвыгоднейший фронт работы не только для всей бригады, но и для каждого входящего в нее рабочего.

В § 28, 30 и др. настоящего учебника приведены описания ор­ганизации рабочих мест при выполнении отдельных видов арма­турных работ.

Для достижения максимальной производительности труда, по­вышения качества продукции и безопасного производства работ к организации рабочих мест предъявляют ряд требований.

Рабочее место арматурщика должно быть удобным — доста­точно просторным, доступным для своевременной и бесперебойной подачи материалов. Располагают материалы так, чтобы они не сте­сняли работу и были вовремя под рукой. Обычно на рабочем месте нужно иметь не менее двухчасового запаса материалов. Инстру­мент, приспособления, инвентарь должны находиться под рукой. Для сокращения лишних движений рекомендуется инструмент, ко­торый требуется чаще других, класть ближе к себе и на определен­ное место: инструмент, который берется левой рукой, надо класть слева, а тот, который берется правой рукой, — справа.

На рабочих местах арматурщиков в цехах и мастерских следу­ет применять специальные козелки для складывания материалов, вагонетки или телеЖки для транспортирования готовой продукции,

16 Л. С. Торопов *>33

роликовые столы для подачи материалов и полуфабрикатов, раз­личные рациональные приспособления — мерные рейки, держатели и др., сокращающие количество рабочих приемов и снижающие, таким образом, трудоемкость работ.

Механизмы необходимо располагать так, чтобы, пользуясь или управляя ими в процессе работ, арматурщик не делал лишних движений и переходов.

Как инструмент, так и машины при работе должны находиться всегда в чистоте и исправности.

Арматурщики должны быть своевременно обеспечены черте­жами на производство работ.

В. И. Ленин указывал: «Производительность труда, эго, в последнем счете, самое важное, самое главное для победы нового общественного строя. Капитализм создал производительность тру­да, невиданную при крепостничестве. Капитализм может быть окончательно побежден и будет окончательно побежден тем, что социализм создает новую, гораздо более высокую производитель­ность труда»[5].

Коммунистическая партия на всех этапах социалистического строительства в СССР неуклонно добивалась систе. мэтического повышения производительности труда.

Директивами XX съезда КПСС по шестому пятилетнему пла­ну развития народного хозяйства СССР на 1956—1960 годы пре­дусматривается рост производительности труда в строительстве «…не менее чем на 52 процента на основе дальнейшей индустриа­лизации строительства, широкого применения сборных конструк­ций и деталей, завершения в основном комплексной механизации строительных работ, серьезного улучшения организации труда и уменьшения затрат труда на подсобно-вспомогательных работах».

В Советском Союзе организация труда, организация производ­ства строятся на научной основе. Увеличение производительности труда у нас неизменно сопровождается повышением жизненного уровня трудящихся. Вот почему рабочие-строители, как к все ра­бочие СССР, непрерывно совершенствуют методы производства, проявляют творческую инициативу и изобретательность.

Правильная организация труда заключается в создании усло­вий, которые позволяют достичь наиболее высокой производитель­ности труда при хорошем качестве продукции.

Такая организация труда обеспечивается: а) применением прогрессивной технологии производства строи­тельных работ, передовых методов труда, наиболее совершенных механизмов, инструментов и приспособлений;

б) правильным комплектованием бригад и звеньев рабочих по количеству и квалификации;

в) наличием достаточного фронта работ;

г) четкой организацией рабочего места каждого звена и рабо­чего, своевременным снабжением их необходимыми материалами, инструментами, приспособлениями и пр.;

д) применением такой системы оплаты труда, которая повыша­ла бы материальную заинтересованность рабочих;

е) социалистическим соревнованием между звеньями, бригада­ми и отдельными рабочими, направленным на повышение произво­дительности труда.

Сейчас во все области строительства внедряется поточный метод, заключающийся в равномерном последовательном движе­нии по фронту работ всех бригад друг за другом.

Поточный метод значительно сокращает сроки строительства, снижает его стоимость и обусловливает возможность повышения производительности труда.

Пример поточного производства арматурных работ приведен в главе XI.

Для успешного осуществления любого вида строительства, в том числе и арматурных работ, большое значение имеет правиль­ное комплектование рабочих в звенья и бригады.

Бригада, объединяющая рабочих только одной профессии, называется специализированной, например, бригада арматурщиков, плотников, опалубщиков, бетонщиков и т. п. Состав специализированной бригады обычно не превышает 25 человек.

Бригада, объединяющая рабочих разных профессий, называет — с я комплексной. На рис. 193 показана примерная органи-

Рис. 193. Схема организации комплексной бригады по железобетон­ным работам

зация комплексной бригады по железобетонным работам, состоя­щей из специализированных звеньев, выполняющих различные, но взаимосвязанные между собой работы. В состав комплексной бригады входит обычно 30—40 человек.

Бригаду возглавляет бригадир, однако комплексную бригаду может возглавлять и мастер — специалист по тем видам работ, которые выполняет эта бригада.

Звено, выполняющее в комплексной бригаде основную ведущую работу, является ведущим звеном бригады. Производительность других звеньев должна соответствовать производительности веду­щего звена, так как отставание любого другого звена сорвет вы­работку ведущего звена, а следовательно, и всей бригады. Таким образом, в комплексной бригаде повышается ответственность каждого звена и рабочего, создается общая материальная заинте­ресованность в конечном результате совместного труда, повышает­ся слаженность в работе.

Перед началом работ каждая бригада получает наряд-задание, по которому оплачивается выполненная работа.

Как уже говорилось выше, бригады состоят из звеньев. От пра­вильного определения состава звена (как по количеству входящих в него рабочих, так и по их квалификации) зависит надлежащее использование квалифицированных рабочих и в целом — успеш­ное выполнение звеном производственных заданий. При комплек­товании звеньев следует руководствоваться ЕН и Р[6] и соблюдать следующие условия:

1) чтобы рабочий высокой квалификации выполнял все слож­ные операции, а рабочий низкой квалификации — менее сложные;

2) чтобы каждый рабочий в звене, выполняя операции, соот­ветствующие его разряду, был полностью загружен работой;

3) чтобы операции, выполняемые отдельными рабочими, были согласованы во времени и правильно чередовались.

В § 34, 41 и др. настоящего учебника приведены конкретные примеры комплектования рабочих звеньев при выполнении тех или иных видов арматурных работ.

Количество и состав звеньев в специализированной бригаде устанавливается в зависимости от сроков, способов и характера выполняемых работ, причем фактическое количество рабочих, включаемых в бригаду, должно быть, как правило, меньше расчет­ного.

При заготовке арматуры в цехах и мастерских специализиро­ванные бригады организуются для выполнения следующих видов работ: заготовки тяжелой арматуры, заготовки легкой арматуры; сборки (вязки и сварки) пространственных и плоских арматурных каркасов, сеток и пакетов для железобетонных конструкций и из­делий.

При небольшом объеме работ заготовка и сборка арматуры в мастерской производится одной и той же бригадой.

На строящемся объекте при значительном объеме работ уста­новка арматуры осуществляется либо специализированными

бригадами арматурщиков, либо арматурщиками, входящими в комплексные бригады по производству железобетонных работ. Примерная величина фронта работ для звена арматурщиков при­ведена в табл. 36.

Таблица 36 Примерная величина фронта работ на одно звено при установке арматуры Конструктивные элементы Фронт работы Ленточные фундаменты………………………………………………… Колонны: ч* -у О »—< 1 00 а) периметр сечения до 2 м, высога до 6 м б) периметр сечения более 2 м, высота бо- Одна колонна лее 6 м • * …………………………………………………………… Одна колонна Балки………………………………………………………………………………… Плиты: Один пролет а) ребристого перекрытия………………………………………. Одно поле между бал калі и б) безбалочные перекрытия…………………………………… Одно поле между осями колони (не более 30 м2) Отдельные арки • …………………………………………………………… Одна арка Отдельные своды……………………………………………………………. 20 л* Степы……………………………………………………………………………….. 40 м2

Если на строящемся объекте объем железобетонных работ не­значителен, а арматурные мастерские отсутствуют, то все арматур­ные работы (заготовка, сборка и установка) выполняются одной и той же бригадой.

Для повышения производительности труда рабочих большое значение имеет применение метода инженера Ф. Л. Ковалева. Сущность этого метода заключается в отборе, обобщении и мас­совом внедрении в производство передовых, наиболее производи­тельных способов и приемов труда.

Этот метод нашел широкое распространение во всех отраслях промышленности, в том числе и в строительстве.

Ф. Л. Ковалев, изучая работу передовиков производства, установил, что за счет применения наиболее совершенных приемов выполнения некоторых одинаковых операций рабочие достигают высокой производительности труда.

Ф. Л. Ковалев предложил объединить наиболее высокопроиз­водительные операции отдельных рабочих в один общий процесс, в котором все элементы данной работы будут выполняться наибо­лее совершенными приемами.

Изучение операций и приемов работы новаторов производится при помощи хронометража (определения секундомером затрат времени на выполнение отдельных элементов работы). Наблюде­ние ведется за несколькими рабочими, работающими в одинаковых производственных условиях и выполняющих одинаковую работу.

Полученные данные о затратах времени па отдельные операции,

• а также о способах и последовательности их выполнения, приемах работ, применяемых инструментах и механизмах, организации рабочего места и др. записывают в специальную карту.

В результате анализа данных наблюдений отбирают наиболее эффективные методы выполнения отдельных операций.

Отобранные лучшие операции и приемы работ внедряют в про­изводство, обучая этим операциям и приемам всех рабочих данной профессии через школы передового опыта, создаваемые на строи­тельствах, организованно распространяя тем самым опыт новато­ров производства.

Противопожарные мероприятия на строительной площадке* имеют целью предупреждение возможного возникновения очага огня. Причинами пожаров на строительстве могут быть:

226

а) наличие временных зданий и сооружений (административ­но-хозяйственных, бытовых, складских помещений, лесов, в зимнее время тепляков и т. д.). Все временные объекты, как правило, выполняются из сгораемых материалов, отопление производится временными печами и это создает серьезную угрозу возникновения пожара;

б) наличие открытых очагов огня или искрения (электро-и газосварка, кузница, очаг для подогрева материалов или варки мастик и т. д. );

в) нарушение правил хранения сгораемых материалов и изде­лий (лесоматериалы, элементы опалубки, баллоны с горючими и взрывоопасными газами для сварки или резки и т. д.);

г) нарушение правил хранения горючего для автотранспорта или двигателей внутреннего сгорания, а также смазочных масел;

д) наличие сгораемых отходов (опилки, стружки ит. п.);

е) нарушение работающими установленного противопожарного режима, объявляемого обычно приказом по строительству.

Профилактические мероприятия в основном сводятся к следую­щим (хотя состав их может быть различен и зависит от конкретных условий строительной площадки):

1. Соблюдение при размещении всех временных зданий и соору­жений противопожарных разрывов между ними во избежание переноса огня.

2. Обеспечение возможности подъезда пожарной автомашины к любому объекту на площадке.

3. Регулярное удаление с площадки сгораемых отходов (опил­ки, стружки ит. п.).

4. Использование имеющихся естественных водоемов или временной сети водоснабжения для огнетушения. Для этого к водоему должен быть устроен подъезд для автонасоса, а в сети временного водоснабжения должны быть предусмотрены пункты для пожарного водозабора.

5. Обеспечение всех временных объектов первичными средства­ми пожаротушения, а именно:

а) ведра и баки с водой;

б) ящики с песком и лопаты;

•в) огнетушители;

г) кошма или войлок.

Сюда же относится и размещение на территории строительства пожарных постов с набором необходимых инструментов н инвен­таря для борьбы с огнем.

6. Назначение мест для курения, разведения огня, установки отопительных приборов.

Наиболее пожароопасной является операция сварки. Для пре­дупреждения возникновения пожара от электрической дуги, искр и раскаленных остатков электродов необходимо соответствующим образом организовать рабочее место сварщика. Сварку можно

производить на расстоянии не ближе 5 м от твердых горючих ве­ществ, газов и жидкостей.

При необходимости производства сварки на деревянном на­стиле надо покрывать его в месте сварки переносным стальным листом или снабдить сварщика подручными средствами пожаро-

Рис. 192. Металлический ящик для огарков электро­дов. Прорези используются для облегчения вынимания огарков из электрододержа — телей

тушения. В летнее время допускается смачивание деревянных элементов водой.

Сварщик должен иметь у рабочего места металлический ящик для складывания раскаленных остатков электродов (рис. 192).

Почти 30% монолитного бетона и железобетона, применяемого в стро­ительстве, используется при реконструкции и техническом перевооружении про­мышленных предприятий и жилого фонда. Это обусловлено тем, что из моно­литного бетона и железобетона сравнительно легко возводить в стесненных ус­ловиях разнообразные, в том числе сложные пространственные конструкции.

Процесс бетонирования монолитных конструкций в условиях реконструкции характеризуется значительными трудозатратами, которые в 1,5—2 раза превыша­ют нормативные.

Бетонные работы в основном должны производиться бескрановыми методами с помощью бетононасосов и автобетононасосов с распределительными стрела­ми. Это наиболее гибкая технологическая схема, обеспечивающая подачу и рас­пределение бетонных смесей в стесненных условиях на различные рабочие уров­ни. В условиях реконструкции также используются контейнеры для доставки бетонной смеси, для сухих отдозированных смесей, передвижные бетоносмеси­тельные установки малой производительности (для приготовления специальных бетонных смесей), инвентарная оснастка для интенсификации твердения бето­на, для бурения, сверления, фрезерования бетона, электрокары для перевозки бетонной смеси на этажах многоэтажных зданий.

Работы по возведению фундаментов и их усилению выполняются с ис­пользованием буронабивных свай, бурения шпуров в бетоне и железобетоне, оборудования для вдавливания свай. В зависимости оттого, насколько возрастет нагрузка вследствие реконструкции или надстройки здания, усиление фундамен­тов может быть сплошным или местным.

Наиболее распространенные методы повышения несущей способности лен­точных и столбчатых фундаментов следующие: устройство обойм без уширения и с уширением подошвы фундаментов; подведение под существующие фунда-

менты плит, стен и столбов; подведение новых фундаментов с полной разборкой старых; усиление забивными и набивными сваями, усиление корневидными и буроинъекционными сваями. Усиление фундаментов может быть сплошным или местным.

При устройстве обойм фундамент не углубляют (рис. 15.2). Обоймы могут быть бетонные и железобетонные. Наиболее надежны железобетонные обоймы.

Рис. 15.2. Увеличение опорной площади кирпичного или бетонного фундамента: 1 — железобетонная обойма; 2 — шпонка; 3 — отверстия; 4 — анкеры

Увеличение опорной площади ленточных фундаментов может осуществляться следующим образом. В заводских условиях изготавливают железобетонные пли­ты-обоймы со шпонками и анкерные стержни. Плиты-обоймы имеют отверстия. На ремонтируемом объекте производят расчистку поврежденных поверхностей су­ществующего фундамента и его восстановительный ремонт с устройством углуб­лений под шпонки и отверстий под анкерные болты. При необходимости произ­водят разгрузку фундаментов путем устройства системы подкосов и распорок или передачи нагрузок на горизонтальные поддерживающие балки. Плиты крепят ан­керными стержнями с обеспечением в них проектного натяжения.

Находит применение инъекция бетонной смеси под основание фундамента с двух сторон, в тело фундамента при сильном износе кладки, в швы при неболь­шом износе, устраиваются буроинъекционные сваи, проходящие через тело фун­дамента в основание или бетонная рубашка.

Бетонная рубашка может быть выполнена тремя способами:

♦ в кладку через 0,5 м заделываются анкерные штыри, к которым прикреп­ляется арматурная сетка, затем создается рубашка;

♦ фундамент усиливается столбами-пилястрами, между которыми устраива­ется рубашка;

♦ ленточный фундамент заменяется столбовым. Между столбами с двух сто­рон от оси стены устраиваются рандбалки.

При замене фундаментов (подводке) их углубляют (часто одновременно и уширяют) до установленной проектом отметки. Работу ведут отдельными участ­ками длиной до 1,5 м по специально разработанному проекту. Стены, под кото­рыми реконструируют фундаменты, предварительно разгружают (вес стены на участке передают на выносные опоры). Затем на участках, где ведут работы, от­рывают траншею или котлован до проектной отметки, стенки которых укрепля­ют щитами. На новом основании отсыпают подушку из щебня и возводят новый участок фундамента, плотно подгоняя его к существующей конструкции.

Завершив работы на первом участке, переходят на третий участок, пропуская второй (1,5 м), затем приступают к усилению промежуточных участков.

§ 43. ОБЩИЕ ПРАВИЛА ТЕХНИКИ БЕЗОПАСНОСТИ

Помимо правил техники безопасности, соблюдаемых при произ­водстве отдельных видов строительных работ и отдельных опера­ций в арматурных работах, на каждой строительной площадке должны соблюдаться общие правила техники безопасности, знание которых необходимо каждому работающему.

Для предупреждения несчастных случаев необходимо знать основные их причины. Такими причинами могут быть:

а) отсутствие у рабочих нужной квалификации и допуск их к работе без инструктажа;

б) отсутствие спецодежды и индивидуальных защитных при­способлений, соответствующих выполняемой работе;

в) неправильное или небрежное производство строительно-мон­тажных работ;

г) применение неисправного инвентаря, приспособлений и ин­струмента;

д) неправильное обращение со строительными машинами и механизированным инструментом;

е) невыполнение требований, предъявляемых к эксплуатации транспорта и производству погрузочно-разгрузочных операций;

ж) неправильное и неумелое обращение с электропроводкой, а также машинами, приводимыми в действие электрическим то­ком;

з) недостаточное электроосвещение рабочих мест в темное время суток.

Большое значение для устранения причин возможного травма­тизма имеет предварительная подготовка территории строительной площадки, заключающаяся в ее ограждении, в создании проходов и проездов, в планировке площадки, в установке предупредитель­ных и запрещающих надписей, в правильном размещении откры­тых складов и в устройстве временного освещения.

При наличии автотранспорта необходимо выполнять все пра­вила уличного движения, не допускать превышения скорости дви­жения автомашин сверх установленной для данной строительной площадки или отдельного ее участка. Для этого автодороги на строительстве снабжаются предупредительными знаками, извест­ными всем водителям.

При перевозке людей на грузовых машинах кузовы машин обо­рудуются согласно правилам, установленным Госавтоинспекцией.

Несчастные случаи, связанные с электротоком (электротравма­тизм), происходят при непосредственном прикосновении незащи­щенной части тела рабочего к открытым токонесущим проводам и устройствам, >а также к металлическим частям установок и кон­струкций, которые могут оказаться под напряжением. В таких случаях тело человека служит проводником электрического тока. В зависимости от условий поражение током может привести к различным последствиям.

Смертельным для человека является ток силой от 0,1 а и выше. При токе силой 0,05—0,1 а наступает обморочное состояние, иногда смерть.

Только токи силой ниже 0,05 а считаются безопасными для человека.

Большое значение имеет также величина напряжения. Практи­ка показала, что безопасными можно считать напряжения только до 36 в.

На степень поражения человека электрическим током влияет его состояние (усталость и др.), а также влажность воздуха в по­мещении.

Главнейшим профилактическим мероприятием против пораже­ния электрическим током является заземление электрических установок и их частей, не находящихся под напряжением в нор­мальной обстановке, но могущих оказаться под напряжением при повреждении изоляции.

По существующим правилам заземляются все металлические части установок и конструкций, которые могут оказаться под напряжением, например корпуса трансформаторов, электроинстру­ментов (вибраторов и др.), монтируемые металлические конструк­ции, башенные краны и т. д.

Важное значение имеет также применение электропроводки из изолированных проводов на изоляторах и защита временной электросети от механических повреждений путем подвески прово­дов на высоте, недоступной для человека и автотранспорта. Источ­ники тока и трансформаторы, как правило, размещают в отдель­ных будках.

Индивидуальными защитными средствами от поражения элект­рическим током являются в основном резиновые перчатки, сапоги (или специальные боты), используемые сварщиками арматуры и бетонщиками, работающими с вибраторами.

Кроме указанных выше мероприятий, применяются различные

15 А. С. Торопов 225

плакаты и надписи, предостерегающие («не трогать — смертель­но»), запрещающие («не включать — работают люди») и разре­шающие («работать здесь»).

При использовании подъемных механизмов различных типов главную опасность представляют обрыв троса и падение груза. Для предупреждения несчастного случая вокруг такого механизма устанавливается охранная зона, площадь которой зависит от радиуса действия крана. В пределах зоны во время работы меха­низма никто не должен находиться.

Не допускается раскачивание груза, оставление его на весу и работа при ветре более 6 баллов. На каждом кране устанавливает­ся таблица предельной грузоподъемности в зависимости от вылета стрелы.

Каждый подъемный механизм, в зависимости от его типа и грузоподъемности, должен быть перед началом работ проверен представителем инспекции Котлонадзора.

Вспомогательные приспособления кранов (крюки, тросы, по­лиспасты, лебедки) надо регулярно проверять с целью устранения возможных повреждений.

У рабочего места моториста необходимо иметь краткую инструкцию, содержащую основные требования правил техники безопасности.

Все рабочие, обслуживающие механизмы с движущимися и вращающимися частями, снабжаются удобной спецодеждой без развевающихся концов во избежание захвата их вращающимися частями машин. Женщины должны иметь головной убор, плотно закрывающий волосы.

По правилам техники безопасности все вращающиеся части машин: шестерни, маховики, валы, трансмиссии и т. п. ограждают­ся кожухами на высоту не менее 2 м от пола. Самыми эффектив­ными являются ограждения, сблокированные с пусковыми приспо­соблениями. При этом открытие или снятие ограждения автомати­чески останавливает двигатель и работа механизма прекращается. Не допускается чистка, смазка и ремонт механизмов во время их работы.

Рабочее место у механизма должно содержаться в чистоте и быть свободным, а пол не должен быть скользким. Перед началом работы необходимо проверить состояние контрольно-измеритель­ных приборов, пусковых приборов и тормозов.

Наиболее безопасными являются индивидуальные приводы с наибольшим приближением двигателя к станку и его рабочему органу.

1. Що таке виробнича база будівництва?

а) це постійні підприємства з засобами механізації і авто­матизації та допоміжні тимчасові виробництва генеральної під­рядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечен­ня ресурсами основного будівництва.

б) це тимчасові підприємства з засобами механізації і ав­томатизації та допоміжні постійні виробництва генеральної під­рядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечен­ня ресурсами основного будівництва.

в) це допоміжні тимчасові виробництва генеральної під­рядної організації — споруди, склади, майданчики, механізовані установки тощо, що призначені для безперебійного забезпечен­ня ресурсами основного будівництва.

2. Які фактори впливають на формування складу об’єктів виробничої бази та її організацію?

а) різновидність об’єктів, топографічні, геологічні, гідро­логічні та кліматичні умови, значні обсяги робіт та висока вар­тість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транспор­тних магістралей, промислово розвинутих міст і підприємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівництва, ці­лорічне виконання основних робіт.

б) комплексний характер великих водогосподарських об’єктів, різновидність об’єктів, топографічні, геологічні, гідро­логічні та кліматичні умови, значні обсяги робіт та висока вар­тість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транспор­тних магістралей, промислово розвинутих міст і підприємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівництва, ці­лорічне виконання основних робіт.

в) комплексний характер великих водогосподарських об’єктів, різновидність об’єктів, значні обсяги робіт та висока вартість будівництва, віддаленість основних об’єктів від транс­портних магістралей, промислово розвинутих міст і підпри­ємств будівельної індустрії, значні терміни основного будівницт­ва, цілорічне виконання основних робіт.

3. Які принципи створення виробничої бази

не відносяться до основних?

а) використання існуючих підприємств виробничої бази інших галузей економічної діяльності на засадах оренди, які ро­зраховані на тривалий термін роботи і обслуговування будівель­них комплексів.

б) компоновка потужностей виробничої бази повинна від­повідати видам і обсягам будівельних робіт, що передбачені ос­новним виробництвом і змінюватися залежно від потреби осно­вного виробництва, а також забезпечувати своєчасне введення етапів чи комплексів.

в) створення виробничої бази тільки власними силами мо­жна для малих будівництв, які розташовані на незначній відстані від існуючих постійних виробничих баз (управлінь), зокрема якщо основне будівництво розраховане на великий термін.

4. Що впливає на структуру і потужність підприємств виробничої бази?

а) тип та структура основного будівництва, обсяги робіт та потреба в матеріалах, виробах, конструкціях і обладнанні, відда­леність об’єктів будівництва.

б) тип та структура основного будівництва, обсяги робіт та потреба в матеріалах, виробах, конструкціях і обладнанні, три­валість будівництва основних об’єктів, технологія виконання робіт і рівень їх механізації, віддаленість об’єктів будівництва.

в) тип та структура основного будівництва, технологія ви­конання робіт і рівень їх механізації, віддаленість об’єктів буді­вництва.

5. Яка структура виробничої бази будівництва?

а) виробничі підприємства, що добувають і переробляють місцеві будівельні матеріали, виробничі підприємства, які виго­товляють залізобетонні конструкції і вироби, бетонну суміш, ро­зчини та інші суміші, підприємства з експлуатації і ремонту бу­дівельних машин, ремонтно-механічні майстерні, підприємства з експлуатації і ремонту транспортних засобів і внутрішньо — будівельних шляхів, автостоянки тощо, підприємства, що забез­печують будівництво енергоносіями, водопостачанням, тепло­постачанням та зв’язком, підприємства, що забезпечують будів­ництво привізними будівельними матеріалами, обладнанням, деталями, інструментом, господарська інфраструктура.

б) підприємства з експлуатації і ремонту будівельних ма­шин, ремонтно-механічні майстерні, підприємства з експлуата­ції і ремонту транспортних засобів і внутрішньо-будівельних шляхів, автостоянки тощо, підприємства, що забезпечують буді­вництво енергоносіями, водопостачанням, теплопостачанням та зв’язком, підприємства, що забезпечують будівництво привіз­ними будівельними матеріалами, обладнанням, деталями, ін­струментом, господарська інфраструктура.

в) виробничі підприємства, що добувають і переробляють місцеві будівельні матеріали, виробничі підприємства, які виго­товляють залізобетонні конструкції і вироби, бетонну суміш, ро­зчини та інші суміші, підприємства з експлуатації і ремонту бу­дівельних машин, ремонтно-механічні майстерні, господарська інфраструктура.

6. На які групи діляться підприємства виробничої бази залежно від тривалості використання?

а) тимчасові, короткодіючі.

б) постійні, короткодіючі, тимчасові.

в) тимчасові, постійні.

7. Для чого використовуються тимчасові підприємства виробничої бази будівництва?

а) тільки для потреб даного будівництва на короткий тер­мін.

б) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом тривалого терміну.

в) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом

короткого терміну.

8. Для чого використовуються постійні підприємства виробничої бази будівництва?

а) тільки для потреб даного будівництва на короткий тер­мін.

б) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом тривалого терміну.

в) для задоволення потреб багатьох споживачів протягом короткого терміну.

9. Що відноситься до тимчасових підприємств?

а) бетонні господарства, частина складського господарст­ва, стоянки транспортних засобів, внутрішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку тощо.

б) бетонні господарства, домобудівні комбінати, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів, внут­рішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку тощо.

в) бетонні господарства, частина складського господарст­ва, стоянки транспортних засобів тощо.

10. Що відноситься до постійних підприємств?

а) заводи і полігони, що виготовляють збірні залізобетонні вироби і конструкції, лісопереробні, домобудівні комбінати, ре­монтно-механічні заводи тощо.

б) бетонні господарства, домобудівні комбінати, частина складського господарства, стоянки транспортних засобів, внут­рішні будівельні шляхи, лінії електропередач та зв’язку, заводи і полігони, що виготовляють збірні залізобетонні вироби і конс­трукції, лісопереробні, ремонтно-механічні заводи тощо.

в) бетонні господарства, частина складського господарст­ва, стоянки транспортних засобів тощо.

11. Що входить до складу підприємств виробничої бази генпідрядних будівельних організацій?

а) підприємства з добування і переробки місцевих будіве­льних матеріалів, підприємства, що виготовляють бетонну су­міш, розчини та інші суміші: бетонні заводи, заводи залізобе­тонних виробів, розчинні заводи (вузли), асфальтобетонні заво­ди (цехи), промислові підприємства будівельної індустрії, що виготовляють різні деталі і елементи конструкцій.

б) підприємства з добування і переробки місцевих будіве­льних матеріалів, промислові підприємства будівельної індуст­рії, що виготовляють різні деталі і елементи конструкцій.

в) підприємства з добування і переробки місцевих будіве­льних матеріалів, підприємства, що виготовляють бетонну су­міш, розчини та інші суміші: бетонні заводи, заводи залізобе­тонних виробів, розчинні заводи (вузли), асфальтобетонні заво­ди (цехи).

12. Що відноситься до підприємств з добування і

переробки місцевих будівельних матеріалів?

а) кар’єри з добування місцевих матеріалів, які використо­вують для будівництва земляних споруд.

б) кар’єри з добування нерудних матеріалів та гравійно- подрібнювально-сортувальні заводи, які виконують подрібню­вання, сортування, промивку щебеню, гравію та виготовлення збагаченого піску.

в) кар’єри з добування нерудних матеріалів та гравійно — подрібнювально-сортувальні заводи, кар’єри з добування міс­цевих матеріалів.

13. Що входить до бетонного господарства?

а) склади заповнювачів; установки контрольного прохо­дження і термообробки заповнювачів (підігрів, охолодження); склад цементу; обладнання для приготування заповнювачів (до­мішок), арматурні цехи тощо.

б) бетонний завод; склади заповнювачів; установки конт­рольного проходження і термообробки заповнювачів; склад це­менту; обладнання для приготування заповнювачів, арматурні цехи тощо.

в) бетонний завод; склади заповнювачів; установки конт­рольного проходження і термообробки заповнювачів (підігрів, охолодження); обладнання для приготування заповнювачів (до­мішок), арматурні цехи тощо.

14. В скільки етапів вирішується організація бетонного господарства при будівництві водогосподарських об’єктів?

а) в один — підготовчий.

б) в два.

в) в чотири.

15. В якому вигляді застосовується арматура у

водогосподарському будівництві?

а) сіток, каркасів.

б) сіток, ферм, хомутів.

в) сіток, ферм.

16. Як поділяються будівлі та споруди для розміщення підприємств виробничої бази?

а) стаціонарні, інвентарні (збірно-розбірні), пересувні, кон­тейнерні, плавучого типу.

б) стаціонарні, пересувні, контейнерні, надувні, плавучого

типу.

в) стаціонарні, інвентарні (збірно-розбірні), пересувні, ко­нтейнерні, надувні, плавучого типу.

17. Що впливає на місце розташування виробничої бази будівництва?

а) віддаленість об’єктів будівництва від постійних доріг, комунікацій.

б) на окремих дільницях, за необхідністю, розташовують тимчасові, як правило, пересувні установки, що необхідні для забезпечення тих робіт, які не можливо і нераціонально обслу­говувати з центральної виробничої бази будівництва.

в) на окремих дільницях, за необхідністю, розташовують тимчасові, як правило, пересувні установки, що необхідні для забезпечення тих робіт, які не можливо і нераціонально обслу­говувати з центральної виробничої бази будівництва, віддале­ність об’єктів будівництва від постійних доріг, комунікацій.

18. Які положення не враховуються при розміщенні об’єктів виробничої бази?

а) зведення до мінімальних зустрічних і перехресних тех­нологічних потоків.

б) бетонне господарство повинне бути максимально відда­леним від місць вкладання бетону у споруди.

в) головні в’їзди на будівельний майданчик потрібно пе­редбачати з боку основного надходження вантажів або під’їзду робітників до підприємства.

19. Де повинне розташовуватись будівельне містечко?

а) недалеко від річки, або від штучного водоймища (водос­ховища), ближче до лісового масиву, до населених пунктів, з урахуванням наявності ліній електропередач, зв’язку.

б) далеко від річки, ближче до лісового масиву, до населе­них пунктів, з урахуванням наявності ліній електропередач, зв’язку.

в) недалеко від річки, або від штучного водоймища (водос­ховища), ближче до лісового масиву, подалі від населених пунк­тів, без урахування наявності ліній електропередач, зв’язку.

20. Яка повинна бути відстань від будівельного

містечка до місця роботи?

а) не більше 2,5 км.

б) не більше 3 км.

в) не більше 4,5км.

21. Яка основна мета матеріально — технічного

забезпечення будівництва?

а) комплексне забезпечення будівництва матеріалами, ма­шинами, паливом, іншими предметами праці та засобами.

б) своєчасне безперебійне і комплексне забезпечення буді­вництва матеріалами, іншими предметами праці та засобами.

в) своєчасне безперебійне і комплексне забезпечення буді­вництва матеріалами, машинами, паливом, іншими предметами праці та засобами.

22. Яка питома вага витрат на матеріали при

будівництві?

а) 40% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.

б) 50% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.

в) 60% загальної вартості будівельно-монтажних робіт.

23. Які особливості матеріально — технічного забезпе­чення водогосподарського будівництва, що дають підстави вважати, що постачання матеріально-технічними ресурсами є надзвичайно актуальним?

а) нерівномірне споживання матеріалів у різні періоди бу­дівництва і різні пори року, а також мінливий характер потріб­них будівельних матеріалів, нерівномірне постачання матеріалів здійснюється численними підприємствами і організаціями, а їх транспортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів робіт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсивністю застосування як техніки, так і викорис­тання матеріалів.

б) рівномірне споживання матеріалів у різні періоди будів­ництва і різні пори року, а також мінливий характер потрібних будівельних матеріалів, рівномірне постачання матеріалів здійс­нюється численними підприємствами і організаціями, а їх тран­спортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів робіт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсивністю застосування як техніки, так і використання ма­теріалів.

в) нерівномірне постачання матеріалів здійснюється чис­ленними підприємствами і організаціями, а їх транспортування здійснюється на значні відстані, виконання значних обсягів ро­біт часто здійснюється на обмеженій площі з великою інтенсив­ністю застосування як техніки, так і використання матеріалів.

24. Хто відповідає за своєчасне забезпечення

будівництва матеріально-технічними ресурсами?

а) генпідрядник.

б) субпідрядник.

в) замовник.

25. З чого складаються системи техніко-економічних нормативів?

а) норм витрат ресурсів на одиницю продукції.

б) норм витрат ресурсів на одиницю продукції, нормативів — відносних показників, що визначають технологічні втрати.

в) нормативів — відносних показників, що визначають тех­нологічні втрати.

26. Що таке норма витрати матеріалів?

а) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для ви­пуску продукції з дотриманням вимог до якості продукції.

б) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для ви­пуску одиниці продукції (виробу або роботи) без дотримання вимог до якості продукції.

в) це гранично допустима кількість сировини, будівельних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів необхідних для ви­пуску одиниці продукції (виробу або роботи) з дотриманням вимог до якості продукції.

27. Які види норм використовують в будівництві?

а) планові, кошторисні, виробничі.

б) кошторисні, виробничі, укрупнені.

в) планові, кошторисні, проектні.

28. Що таке планові норми?

а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.

б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.

в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усу­нення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, ван­тажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.

29. Що таке кошторисні норми?

а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.

б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.

в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усу­нення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, ван­тажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.

30. Що таке виробничі норми?

а) це витрати матеріалів з розрахунку 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт.

б) це норми розроблені на конструктивні елементи споруд і види робіт.

в) це норми витрат матеріалів розроблені безпосередньо на виробництві, з врахуванням місцевих умов виконання робіт і фактичних витрат матеріалів з врахуванням неможливості усу­нення технологічних відходів і втрат при транспортуванні, ван­тажно-розвантажувальних роботах і укладенні їх в будівлі або споруди.

31. Які розрізняють види кошторисних норм?

а) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на одиницю про­дукції.

б) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на одиницю го­тової продукції, на закінчені будівлі і споруди.

в) на конструктивний елемент, або вид робіт (елементні норми), на укрупнені конструктивні елементи, на закінчені буді­влі і споруди.

32. Для чого призначаються виробничі норми?

а) комплектації будівництва і об’єктів, обліку витрат мате­ріальних ресурсів (форма М-29), контролю за витратами матері­алів при виконанні будівельно-монтажних робіт.

б) комплектації будівництва і об’єктів, контролю за витра­тами матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт.

в) обліку витрат матеріальних ресурсів (форма М-29), кон­тролю за витратами матеріалів при виконанні будівельно — монтажних робіт.

33. З чого складається виробнича норма витрат

матеріалів?

а) чистої норми, технологічних відходів і технологічних втрат.

б) технологічних відходів і технологічних втрат.

в) чистої норми, технологічних відходів.

34. Що таке чиста норма?

а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (ви­пуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.

б) це залишки при переробці матеріалів, які можна викорис­тати для виготовлення іншої продукції.

в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.

35. Що таке технологічні відходи?

а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (ви­пуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.

б) це залишки при переробці матеріалів, які можна викорис­тати для виготовлення іншої продукції.

в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.

36. Що таке технологічні втрати?

а) це кількість матеріалів необхідних на виготовлення (ви­пуску) одиниці продукції за робочими кресленнями.

б) це залишки при переробці матеріалів, які можна викорис­тати для виготовлення іншої продукції.

в) це частина матеріалів, що втрачається без повернення і повторного використання.

37. На які групи діляться технологічні відходи і

втрати?

а) транспортні, складські, монтажні.

б) транспортні, складські, монтажні, ті, що виникають при переробці матеріалів.

в) транспортні, складські, ті, що виникають при переробці матеріалів.

38. Які методи використовують для розробки

виробничих норм витрат матеріалів?

а) розрахунково-виробничий, дослідно-лабораторний, роз­рахунково-аналітичний.

б) дослідно-виробничий, дослідно-лабораторний, розраху­нково-аналітичний.

в) дослідно-виробничий, аналітично-лабораторний, розра­хунково-дослідний.

39. Що таке матеріально-технічне забезпечення?

а) це процес постачання і комплектації будівництва техні­чними ресурсами, що забезпечує своєчасне і якісне виконання будівельно-монтажних робіт.

б) це процес постачання будівництва матеріальними ресу­рсами, що забезпечує своєчасне і якісне виконання будівельно-
монтажних робіт.

в) це процес постачання і комплектації будівництва мате­ріальними ресурсами, що забезпечує своєчасне і якісне вико­нання будівельно-монтажних робіт.

40. Які функції підрозділу виробничо-технологічної комплектації?

а) комплектація, виробництво.

б) комплектація, виробництво, постачання.

в) виробництво, постачання.

41.3а якими формами здійснюється функція постачан­ня?

а) транзитна, складська.

б) складська, посередницька, транзитна.

в) транзитна, посередницька.

42. На які поділяються запаси будівельних матеріалів?

а) поточні, підготовчі, страхові.

б) поточні, підготовчі, сезонні.

в) поточні, підготовчі, страхові, сезонні.

43. За якою формулою розраховується запас матеріалів, які необхідно зберігати на складах?

a

44. Як визначається вартість матеріально-технічних ресурсів, що використовується для будівельних робіт?

n

Ф) Вм—Ог(Цвг+Цзбг+Втрг+ Втарі) і-1 п

б) Вм— Qi(Ц6І+Ц36і+Втрі + Втарі^гВСКЛі)

і-1 п

в )BM=Y (2г(Цегг+В трі+ Втарі+Всклі)

і-1

45. За рахунок чого досягається скорочення транспо­ртних втрат будівельних матеріалів?

а) централізованого перевезення, без проміжних складів, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних ро­біт, розподілу транспортних витрат за рахунок франко-угод.

б) підвищення рівня механізації вантажно-розвантажуваль­них робіт.

в) підвищення рівня механізації вантажно-розвантажу­вальних робіт, розподілу транспортних витрат за рахунок фран­ко-угод.

46. Який відсоток складають нерудні будівельні матері­али у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт?

а) 10…15 % їх загальної вартості

б) 15…20 % їх загальної вартості

в) 20…25 % їх загальної вартості

47. Який відсоток маси складають нерудні будівельні матеріали у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт?

а) 50 % маси від всіх будівельних матеріалів

б) 60 % маси від всіх будівельних матеріалів

в) 70 % маси від всіх будівельних матеріалів

48. За чим класифікуються кар’єри?

а) призначенням, потужністю, розташуванням, способом
добування відносно рівня води, характером залягання корисної породи.

б) розташуванням, способом добування відносно рівня во­ди, характером залягання корисної породи.

в) призначенням, потужністю, розташуванням, способом добування відносно рівня води.

49. Як поділяються кар’єри за призначенням?

а) сировинні, промислові.

б) сировинні, промислові, будівельні.

в) промислові, будівельні.

50. За якою формулою визначається площа, що відводиться під кар’єр?

а) Fk=Wk-H

б) Fk=Wk/H

в) Fk=Wbhp./H

51. За якою формулою визначається максимальна продуктивність підприємства?

Qaf • j • S • к, • к,

Т •

Qxr-j-d-h-k

Ті-А-Ь

Qai ‘j’8-kt — kt

J і

52. Як поділяються бетонні господарства за територіальним розташуванням?

а) об’єктні, районні, дільничні.

б) об’єктні, обласні, дільничні.

в) об’єктні, місцеві, дільничні.

53. За якою формулою визначається продуктивність бетонного господарства?

Ф) Пб. з.=Ір, м.’кн/(П’ф’)

б) Пбз =Ір. м;кн т І(п’ф’)

в) Пбз=Ір. м.-кнІ(пт-ф)

54. Яка загальна тривалість циклу приготування

бетонної суміші?

а) близько 1,5…3,5 хв.

б) близько 2,5.. .4,5 хв

в) близько 5хв

55. Від чого залежить вид складу заповнювачів?

а) типу транспортних засобів; кліматичних умов; рельєфу місцевості.

б) кліматичних умов; рельєфу місцевості.

в) виду заповнювача, типу транспортних засобів; клімати­чних умов.

56. Де здійснюється виготовлення збірних

залізобетонних виробів?

а) заводах залізобетонних виробів.

б) заводах залізобетонних виробів та полігонах.

в) полігонах.

57. Що включає склад технологічних процесів

виготовлення залізобетонних виробів і конструкцій?

а) підготовка форм, армування виробів, формування виро­бів, прискорення твердіння виробів, розпалублення виробів, ви­ймання виробів з форм і їх складування.

б) підготовка форм, армування виробів, прискорення твер­діння виробів, розпалублення виробів, виймання виробів з форм і їх складування.

в) підготовка форм, армування виробів, формування виро­бів, прискорення твердіння виробів, виймання виробів з форм і їх складування.

58. Які схеми виготовлення залізобетонних виробів

розрізняють за характером виконання процесів?

а) стендова, поточна, поточно-агрегатна;

б) приоб’єктна, поточно-безперервна, поточно-агрегатна;

в) стендова, поточно-конвейєрна, поточно-агрегатна.

59. Які види форм використовують залежно від конс­трукції бетонних і залізобетонних виробів та технології їх виготовлення?

а) повні форми, матриці, віброформи, віброштампи тощо;

б) переносні форми, матриці, віброформи, віброштампи

тощо;

в) повні форми, матриці, віброформи, вібростоли тощо.

60. За якою формулою визначається коефіцієнт

армування?

а) м= (Fa F6)100

б) /и= (FJ F6) ■ 100

в) p=(Fa F6)/100

61. Що входить до складу арматурних підприємств?

а) склад металу; відділення, різання та згинання арматури; цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин; склад го­тової продукції.

б) відділення, різання та згинання арматури; цех з виготов­лення сіток, каркасів і закладних частин; проміжний склад заго­товок; склад готової продукції.

в) склад металу; відділення, різання та згинання арматури; цех з виготовлення сіток, каркасів і закладних частин; проміж­ний склад заготовок; склад готової продукції.

^ dad Р адї

ПдІ kn

I,,, к;

П, і

63.
Як визначаються площі складів сировини, напівфаб­

64. Що таке опалубка?

а) постійна допоміжна конструкція для забезпечення гео­метричних розмірів і форми бетонного блоку (конструкції, спо­руди).

б) тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення ге­ометричних розмірів і форми бетонного блоку (конструкції, споруди).

в) тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення фо­рми бетонного блоку (конструкції, споруди).

65. Що входить до складу деревообробного

господарства?

а) заготівельний цех; столярно-опалубний цех; сушильний цех; склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.

б) столярно-опалубний цех; сушильний цех; склади лісу, пиломатеріалів і готової продукції.

в) заготівельний цех; столярно-опалубний цех; сушильний

цех; склади готової продукції.

66. Які є методи розрахунку потужності деревообробно­го господарства?

а) за номенклатурою і обсягом робіт.

б) за укрупненими показниками.

в) за номенклатурою і обсягом робіт, за укрупненими по­казниками.

67. Як визначають продуктивність опалубного цеху?

3-) Попал— Q6em^’t3u’kH / їміс

б) Попал— Q6em ^’ t3M/кн’ tMic в) Попал— Q6em^’ їзмФн’ tMic

68. За якою формулою визначається річна експлуата­ційна продуктивність машини?

а) Пр =ПечТр/ кв

б) Пр = ПечТркв

в) Пр = Печ / Тркв

69. Що характеризує рівень механізації робіт?

а) відношення загального обсягу робіт до обсягу механізо­ваних робіт;

б) відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;

в) відношення обсягу механізованих робіт до обсягу неме — ханізованих робіт.

70. Як визначається рівень комплексної механізації

робіт?

а) за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт до обсягу механізованих робіт;

б) за відношенням обсягу механізованих робіт до обсягу комплексно механізованих робіт;

в) за відношенням обсягу комплексно механізованих робіт до загального обсягу робіт,

71. Як визначається механоозброєність будівництва?

а) відношенням загальної вартості будівельно-монтажних робіт, що виконані власними силами до балансової вартості за­собів механізації;

б) відношенням балансової вартості засобів механізації до загальної вартості будівельно-монтажних робіт, що виконані власними силами;

в) відношенням балансової вартості засобів механізації до загальної кількості машин та механізмів,

72. Як визначається механоозброєність праці?

а) відношенням середньоспискової чисельності робітників, зайнятих на будівництві до балансової вартості будівельних ма­шин і механізмів;

б) відношенням балансової вартості будівельних машин і механізмів до середньоспискової чисельності робітників, зайня­тих на будівництві;

в) відношенням балансової вартості будівельних машин до повної чисельності робітників,

73. Які види транспорту застосовують для транспорту­вання вантажів при будівництві?

а) автомобільний; залізничний; водний; повітряний; спеці­альний (канатний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, кон­тейнерний тощо);

б) водний; повітряний; спеціальний (канатний, конвеєр­ний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний тощо);

в) автомобільний; водний; повітряний; спеціальний (кана­тний, конвеєрний, пнемо — і гідротранспорт, контейнерний то­що),

74. За якими методами визначається потреба в автот­ранспортних засобах?

а) за обсягами перевезення вантажів;

б) за обсягами перевезення вантажів, за укрупненими по­казниками на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт;

в) за укрупненими показниками на 1 млн. грн. вартості бу­дівельно-монтажних робіт.

75. За якою формулою визначається загальна потреба в автотранспортних засобах?

а) Л= 3 е,

Ке

А — А

б) а = —£— й-,

Ks

в) А = Af~A° ,

Кл-Ал

76. Які види технічного обслуговування встановлені для будівельних машин з залежності від періодичності, тру­домісткості та обсягу робіт?

а) щозмінне, періодичне, планове, позапланове, сезонне.

б) щогодинне, щозмінне, періодичне, сезонне, при збері­ганні та транспортуванні.

в) щозмінне, періодичне, сезонне, при зберіганні та транс­портуванні.

77. Що входить до складу ремонтно-механічного госпо­дарства?

а) ремонтно-механічні майстерні; склад паливо-

мастильних матеріалів; база механізації; база головного енерге­тика; база головного механіка; дільничні ремонтні господарства та інші.

б) ремонтно-механічні майстерні; база механізації; база го­ловного механіка; дільничні ремонтні господарства та інші.

в) ремонтно-механічні майстерні; база механізації; база го­ловного енергетика; база головного механіка; дільничні ремонт­ні господарства та інші.

78. Які можуть бути тимчасові електростанції?

а) пересувні, комплексні, дизельні.

132

б) пересувні, комплектні, дизельні.

в) пересувні, стаціонарні, комплексні, дизельні.

79. На які групи поділяються споживачі електроенер­гії?

а) освітлювальна, силова, технологічна;

б) освітлювальна, прожекторна, силова, технологічна;

в) силова, технологічна.

80. За якою формулою визначається повна потужність для різних об’єктів?

, І) /•

cos^

б) Р(д1

В„ЙЕГ„

82. Що відноситься до господарсько-побутових потреб води?

а) питні витрати, приготування їжі, умивання, користуван­ня душем;

б) питні витрати, приготування їжі;

в) питні витрати, приготування їжі, умивання, користуван­ня душем, гасіння пожеж.

83.

За якою формулою визначаються господарсько — побутові потреби води?

84. За якою формулою визначаються витрати води на

душові установки

N2B5K3
t2 • 3600
N2B5E3
t2 • 60

n2b5e3

t

85. За якою формулою визначається витрата насоса?

з) Qh = Q3az / Zo. h.

б) Qh = Qsaz ‘ ZOM.

в) Qh = Z0. h / Озаг.

86. На підставі чого підбирається насос?

а) витрати, подачі;

б) витрати, подачі, діаметра;

в) подачі, діаметра,

87. Які складові ремонтно-експлуатаційного господарс­тва?

а) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарст-

во, водопостачальне господарство, складське господарство та майданчик для зберігання ПММ;

б) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарст­во, водопостачальне господарство;

в) ремонтно-механічні майстерні, енергетичне господарст­во, водопостачальне господарство, складське господарство,

88. За якою формулою визначається виробнича потуж­ність будівельної організації в плановому році?

а) Мп = ФЕф /Ко;

б) Мп = ФЕфКо;

в) Мп = ФЕф+Ко,

89. За якими типами тимчасових будівель формують житловий фонд?

а) пересувні, контейнерні, стаціонарні;

б) пересувні, контейнерні, збірно-розбірні, стаціонарні;

в) пересувні, контейнерні, збірно-розбірні,

90. Який приймається щорічний приріст продуктивно­сті праці?

а) 20.. .40%,

б) 3.5%,

в) 0,4.. .0,6%,

91. Яка норма площі гардеробних на одного проживаю­чого?

а) 8,6м2,

б) 0,7м2,

в) 4,8м2,

92. Яка норма площі їдальні на одного проживаючого?

а) 5,1м2,

б) 0,2м2,

в) 1,3м2,

93. Яка норма площі диспетчерської на одного праців­ника?

а) 15 м2,

б) 2 м2,

в) 7 м2.

94. Яка норма площі приміщення для відпочинку на одного проживаючого?

а) 0,023 м2,

б) 6 м2,

в) 0,7 м2.

95. Яка норма площі умивальні на одного проживаючо­го?

а) 0,5 м2,

б) 2,6 м2,

в) 1,7 м2

96. Яка норма площі душової на одного проживаючого?

а) 0,035 м2,

б) 0,52 м2,

в) 1,3 м2.

97. Що відноситься до адміністративних приміщень?

а) контора начальника дільниці, контора виконроба;

б) контора начальника дільниці, контора виконроба, АТС і радіовузол;

в) контора начальника дільниці, контора виконроба, радіо­вузол.

98. Що відноситься до санітарно-побутових

приміщень?

а) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, сушка, радіовузол;

б) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, контора виконроба;

в) гардеробна, їдальня, приміщення для обігріву, сушка,

99. Що відноситься до складських приміщень?

а) склад матеріальний і інструментальний, склад для обла­днання, сушка;

б) склад матеріальний і інструментальний, склад для обла­днання, сушка;

в) склад матеріальний і інструментальний, склад для обла­днання сушка, радіовузол,

100. Що відноситься до виробничих приміщень?

а) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майс­терня, малярна станція;

б) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майс­терня, радіовузол;

в) слюсарно-механічна майстерня, електромеханічна майс­терня, малярна станція, радіовузол,

Охрана труда — система законодательных актов и соответству­ющих им социально-экономических, технических, гигиенических и организационных мероприятий, обеспечивающих безопасность, сохранение здоровья и работоспособность человека в процессе тру­да. Охрана труда включает в себя технику безопасности, производ­ственную санитарию и пожарную профилактику.

Техникой безопасности называется система организа­ционных и технических мероприятий и средств, предотвращающих воздействие на работающих опасных производственных факторов.

Производственная санитария — система организаци­онных, гигиенических и санитарно-технических мероприятий и

средств, предотвращающих воздействие на работающих вредных производственных факторов.

Пожарная безопасность создается мерами пожарной профилактики и активной пожарной защиты. Пожарная профилак­тика включает в себя комплекс мероприятий, необходимых для предупреждения возникновения пожара или уменьшения его по­следствий. Под активной пожарной защитой понимаются меры, дающие возможность успешно бороться с возникающими пожа­рами.

В каждом помещении на видном месте должны быть вывешены общеобъектные противопожарные правила, инструкции пожарной безопасности для данного производственного участка и табличка с фамилией ответственного лица за пожарную безопасность.

В Советском Союзе введены научно обоснованная система пра­вовых, технических, санитарно-гигиенических, противопожарных норм и действенный контроль их осуществления администрацией предприятий и отдельными гражданами.

Основные правовые нормы в области охраны труда закреплены в Конституции СССР, в Основах законодательства о труде Союза ССР и союзных республик, детально разработаны в Кодексах за­конов о труде.

Особое место в общей структуре нормативно-технической доку­ментации по безопасности труда занимают ГОСТы системы стан­дартов безопасности труда (ССБТ). Прежде всего это основопо­лагающие стандарты системы, а также группы стандартов, уста­навливающие общие требования по видам опасных и вредных производственных процессов, например сварочным, антикоррозион­ным работам.

Государственные стандарты, утверждаемые Госстроем СССР, предусматривают требования безопасности труда при выполнении производственных процессов непосредственно в строительстве. Кро­ме того, условия безопасности труда должны отвечать СНиП III-4—80.

В Советском Союзе помимо общих установлены специальные правила охраны труда женщин и молодежи.

Труд женщин запрещается использовать на тяжелых работах, на работах с вредными условиями труда, а также на подземных работах. На ряде производств и работ запрещается применение труда лиц, не достигших 18-летнего возраста. Лиц моложе 16 лет принимать на работу не допускается. В исключительных случаях по согласованию с комитетом профсоюза можно принимать на ра­боту лиц, достигших 15 лет, как правило, для обучения производ­ственной специальности.

Постоянный контроль соблюдения работниками всех требова­ний инструкций по охране труда возложен на администрацию предприятий, организаций, учреждений.

В соответствии с Основами законодательства СССР и союзных республик о труде надзор и контроль соблюдения законодательст­ва о труде и правил по охране труда осуществляют:

специально уполномоченные государственные органы и инспек­ции, не зависящие в своей деятельности от администрации пред­приятий, учреждений, организаций и их вышестоящих органов;

профессиональные союзы, а также состоящие в их ведении технические и правовые инспекции труда согласно положениям об этих инспекциях, утверждаемым ВЦСПС;

Советы народных депутатов и их исполнительные и распоряди­тельные органы, осуществляющие контроль соблюдения законода­тельства о труде в порядке, предусмотренном законодательством Союза ССР и союзных республик;

министерства и ведомства, осуществляющие внутриведомствен­ный контроль соблюдения законодательства о труде в отношении подчиненных им предприятий, учреждений, организаций.

Высший надзор за точным исполнением законов о труде всеми министерствами, ведомствами, предприятиями, учреждениями, ор­ганизациями и их должностными лицами осуществляет Генераль­ный прокурор СССР.

Общественный контроль соблюдения законодательства о труде и правил по охране труда осуществляют профессиональные союзы через общественных инспекторов и комиссии местного комитета профсоюза.

Общественный санитарный контроль осуществляют обществен­ные санитарные инспекторы на предприятиях, в учреждениях, ор­ганизациях.

Должностные лица, виновные в нарушении законодательства о труде и правил охраны труда, в невыполнении обязательств, пре­дусмотренных коллективными договорами и соглашениями по охране труда, или в воспрепятствовании деятельности профессио­нальных союзов, несут ответственность (дисциплинарную, админи­стративную, уголовную) в порядке, установленном законодатель­ством СССР и союзных республик.

Согласно «Положению о расследовании и учете несчастных случаев на производстве», все несчастные случаи, связанные с тру­довой деятельностью пострадавших, расследуются. Если несчастный случай вызвал потерю трудоспособности не менее одного дня, то результаты его расследования оформляют актом по форме Н-1. Ответственность за расследование и учет несчастных случаев, а также за выполнение мероприятий, указанных в акте, несут руко­водитель предприятия, главный инженер, начальники цехов, мас­тера и другие руководители соответствующих производственных участков.

Контроль расследования и учета несчастных случаев, а также выполнения мероприятий по устранению причин, вызвавших не­счастный случай, осуществляют вышестоящие организации, фаб­рично-заводские и местные комитеты профсоюзов, общественные инспекторы по охране труда, технические инспекторы труда проф­союзов и местные органы Госгортехнадзора и Энергонадзора на подконтрольных объектах.

Для демонтажа и монтажа строительных конструкций кроме кранов с теле­скопическими башнями и стрелами требуются: крышевые краны с комплектами путевых устройств; стреловые краны, монтируемые на мостовых кранах; мобиль­ные кабельные краны с телескопическими мачтами; гидродомкраты в комплек­те с инвентарными подставками с изменяющейся высотой; мобильные средства подмащивания телескопического устройства; мобильные лебедки с инвентар-

ными якорями. В специфических условиях реконструкции находят применение промышленные манипуляторы.

Технологические особенности типов монтажных средств, используемых при реконструкции производственных зданий, приведены в табл. 15.1.

Таблица 15.1 Технологические возможности основных монтажных средств при реконструкции производственных зданий Тип монтажного средства Технологические особенности Наиболее рациональная область использования Самоходные стреловые краны Мобильность и маневренность (маневренность возрастает при наличии у крана телескопической стрелы). Относительно небольшие затраты на перебазирование Демонтажные и монтажные работы при реконструкции всех типов одноэтажных производственных зданий. Ввиду огра­ниченной возможности передвижения кранов с грузом на крюке должна про­изводиться предварительная раскладка конструкций у монтажных позиций Стреловые краны на автомобильном шасси Маневренность и повышенная мобильность Монтажные работы на монтаже легких рассредоточенных малоэтажных объектов с максимальной массой конструктивных элементов до 5 т Башенные краны на рельсовом ходу Большие высоты подвеса стрелы и се вылет, обеспечивающие возможность проноса грузов над реконструируемым зданием и позволяющие расширить монтажную зону. Фактором, ограничи­вающим использование башенных кра­нов, являются большие габариты в транс-портном положении, затрудняющие или исключающие их доставку по вну-тризаводским проездам к реконструи-руемому объекту Замена конструкций кровельного покрытия, в том числе и без остановки основного производства в реконструи­руемом пролете Электромостовые краны (технологи­ческие) Обеспечивают возможность механиза­ции монтажных и демонтажных работ вне зависимости от степени внутренней стесненности реконструируемого про­лета. Наличие постоянного габарита подмостового пространства позволяет вести демонтаж и монтаж конструкций, расположенных только в этом пространстве Монтаж и демонтаж конструкций вну­трицеховых, встроенных помещений и подземного хозяйства (сборные фунда­менты, технологическое оборудование, подвалы и др.). При оборудовании мос­товых кранов дополнительной оснаст­кой в виде башенно-стреловой части, высотный габарит, обслуживаемый мостовым краном, увеличивается и кран может быть использован на реконструкции кровельных покрытий Кабельные краны Большие пролеты (до 200-300 м), обеспечивающие широкую зону доступности крана к месту монтажа Демонтажные и монтажные работы при замене конструкций покрытий в проле­тах, недоступных для других монтажных средств

Окончание табл. 15.1

Тип монтажного средства	Технологические особенности	Наиболее рациональная область использования
Специальные крышевые стреловые краны (облегченного типа)	Возможность выборочной замены легких (до 2 т) плит и фонарных ферм без остановки основного производства. Простота изготовления	Частичная замена конструкций кровельного покрытия и фонарных форм
Вертолеты 1«« ‘)	Возможность монтажа и демонтажа конструкций в местах, недоступных для других монтажных средств. Высокая стоимость полетного времени	Монтаж и демонтаж высотных соору­жений, недоступных для наземных кра­нов. Кратковременное использование на замене конструкций на небольших участках здания, где доступ в монтаж­ную зону невозможен или имеется необходимость сведения к минимуму времени остановки основного производства
Простейшие грузо — подъемные устрой­ства (монтажные мачты, порталы, шсвры)	Простота конструкции, устройства и управления им. Возможность работы в стесненных условиях.	Единичные монтажные операции при реконструкции
Лебедки (подъемные и тяговые)	Возможность работы в стесненных условиях в качестве самостоятельных подъемных механизмов и в комплекте со специальными грузоподъемными устройствами	Монтажные операции с использованием подъемных лебедок и вспомогательные операции с использованием тяговых лебедок
Домкраты гидрав­лические реверсив­ного действия (50, 100 и 200 т)	Возможность использования на специальных монтажных работах	Монтажные работы (подъем перекрытий, выжимание конструкций на нужную отметку и др.)
Домкраты винтовые	Возможность выполнения «распорных» операций	Использование на правке деформиро­ванных металлических конструкций

Для монтажа, демонтажа строительных конструкций и технологического обо­рудования рекомендуются прежде всего короткобазовые краны грузо­подъемностью 10—40 тс телескопическими стрелами. Монтажно-демонтажные операции на «этажерках» требуют телескопирования секций стрел в гори­зонтальной плоскости и башен по вертикали.

Вертикальное перемещение строительных грузов и небольших конструкций можно осуществлять грузовыми мачтовыми подъемниками, обеспечивающими заведение грузонесущего органа в проемы зданий и последующую установку гру­зов непосредственно на междуэтажные перекрытия или поэтажные транспорт­ные средства.

В определенных условиях для переноса и монтажа конструкций и обо­рудования внутри пролетов и передачи их из одного пролета в другой можно ис-

пользовать технологические мостовые краны. Для этого предусматриваются спе­циальные поворотные устройства, закрепляемые на ригеле крана.

В стесненных условиях можно использовать компактный вилочный электро­погрузчик для перевозки любых грузов массой до 150 кг. Для выполнения работ на высоте без устройства различных временных сооружений в зонах производ­ства работ применяют телескопические вышки, устанавливаемые на мостовые краны, или подвесные тележки для работы под мостовыми кранами. Их необхо­димо быстро демонтировать после того, как работы завершены.

В тех случаях, когда конструктивные элементы здания имеют неравную на­дежность (необходима их частичная замена) и находятся вне зоны действия об­щедоступных грузоподъемных механизмов, возможно применение для демон­тажа старых и монтажа новых конструкций вертолетов.

Для разработки грунта при реконструкции, если позволяют условия, приме­няют те же машины и механизмы, что и при работах на открытых площадках.

При реконструкции земляные работы производят, как правило, путем рытья глубоких (до 8 м и более) небольших в плане колодцев, траншей и котлованов. Часто это происходит в непосредственной близости от существующих зданий, фундаментов колонн и оборудования, подошвы которых оказываются располо­женными выше отметок низа разрабатываемых выемок.

Разработка грунта с соблюдением допустимого откоса в таких условиях не представляется возможной. Это ограничивает применение существующих зем­леройных машин, усложняет производство работ. Для их выполнения требуется мощное крепление стен выемок стальным шпунтом или же одним, двумя ряда­ми буронабивных свай, в основном с анкеровкой. При этом для погружения сталь­ного шпунта во избежание Динамических нагрузок вместо машин ударного дей­ствия используют вдавливающие и вибрационные машины.

При рытье глубоких котлованов с малыми размерами в плане кроме экскава­торов с грейферными ковшами и с напорной штангой, которые позволяют полу­чать котлованы с вертикальными стенками, а также разрабатывать грунт у само­го шпунта, могут быть использованы пневмопогрузчики, применяющиеся при проходке вертикальных стволов шахт.

Операции по зачистке дна котлованов и траншей и разравниванию грунта при их обратной засыпке могут быть механизированы за счет дооснащения имею­щихся машин.

Для производства земляных работ в небольших объемах, зачастую в стеснен­ных условиях, наиболее приспособлены универсальные малогабаритные гидрав­лические землеройно-транспортные машины многоцелевого назначения с на­бором сменных рабочих органов. Современные малогабаритные машины спо­собны разрабатывать грунт на глубину до 4 м при радиусе до 5 м.

Высокая степень универсальности малогабаритных машин обусловлена оби­лием сменного рабочего оборудования — до 20 видов. К ковшам экскаватора и погрузчика имеется сменное рабочее оборудование: ковш переменного сечения вместимостью 0,1—0,25 м3, зачистной или грейферный ковш, гидромолот, теле­скопическая рукоять, грейфер, грузовая стрела и грузозахватное устройство гру­зоподъемностью до 2 т. Ковш погрузчика может быть заменен поворотным отва­лом, уширенным ковшом, ручным гидравлическим молотом, буровым оборудо­ванием, рыхлителем. Замена одного оборудования другим механизирована, осуществляется из кабины машины. Наличие сменного рабочего оборудования обеспечивает выполнение одной машиной практически всех процессов и опера­ций при малообъемных земляных и погрузо-разгрузочных работах на строитель­ной площадке.

Мобильные малогабаритные машины выполняются по типовой схеме корот­кобазового ходового устройства. У них имеется возможность широкого манев­рирования в стесненных условиях строительных площадок за счет поворота пе­редних колес, всех колес переднего моста в одну сторону при повороте колес зад­него моста в другую сторону, колес обоих мостов в одну сторону.

Однако применение этих машин ограничено из-за ряда компоновочных и конструктивных особенностей. Так, короткая база, обеспечивающая воз­можность бортового поворота, не позволяет развивать транспортную скорость свыше 10—12 км/ч. При большей скорости машина раскачивается в продольной плоскости. Небольшой дорожный просвет и колесные движители не позволяют использовать машины на грунтах с низкой несущей способностью, на плохо под­готовленных строительных площадках, в местах, где возможно повреждение шин при боковом повороте.

Методы и средства механизации уплотнения грунтов обратных засыпок зави­сят от условий производства работ и в первую очередь от вида и размера обслу­живаемого участка. В наиболее труднодоступных местах уплотнение грунтов осу­ществляется немеханизированным инструментом.

Работы по уплотнению грунтов обратных засыпок в наибольшем объеме про­изводятся методом поверхностного уплотнения. Для этого используются в основном серийные грунтоуплотняющие машины и механизмы, производящие трамбова­ние, вибротрамбование, вибрацию. Кроме пневмо — и электротрамбовок приме­няют трамбующие машины, работающие в стесненных условиях. Вибротрамбов­ками, подвешенными к крану, грунт уплотняют концентрическими полосами в пределах зоны действия с одной стоянки. При первом проходе осуществляют предварительное уплотнение, при втором — окончательное. Чтобы уменьшить

динамическое воздействие на подземные конструкции, сначала уплотняют грунт в непосредственной близости от их вертикальных граней (но не ближе 10 см), затем остальной. Уплотнение производят с перекрытием следов на 5—10 см.

В некоторых случаях целесообразно уплотнять грунты глубинным методом пу­тем образования вертикальных скважин на всю глубину отсыпки с последующей засыпкой их местным грунтом и послойным уплотнением. Скважины получают с помощью пневмопробойников или станков ударно-канатного бурения.

Совершенствование уплотняющей техники, безусловно, приведет к измене­нию технологии других процессов. В первую очередь, традиционной техноло­гии земляных работ за счет уплотнения (трамбования) небольших котлованов, а также бетонных работ, которые в связи с уплотнением грунта будут вестись безо — палубочным способом.

Существенным достижением первой половины XX в. является разработка способов искусственного укрепления, или окаменения, грунтов, осуществля­емого нагнетанием в грунт растворов или пульпы. Для повышения несущей спо­собности фундаментов путем искусственного закрепления грунта рядом с суще­ствующим фундаментом пробуривают инъекционную скважину, залавливают щелевидный инъектор с направлением щели в сторону фундамента и нагнетают нужный раствор (например, цементный или жидкое стекло).

В настоящее время эти способы получили значительное усовершенствование. От простой цементации грунта перешли к химическому укреплению двухраствор­ным и однорастворным составами. От применявшейся ранее силикатизации грунта пришли к применению других, более эффективных способов.

Укрепление глинистых грунтов осуществляют обработкой его постоянным электрическим током. Под воздействием тока находящаяся в грунте вода пере­мещается (мигрирует) от положительного полюса к отрицательному. Через труб­чатые электроды (для отрицательных электродов желательно использовать иг­лофильтры) можно откачивать скапливающуюся воду и, следовательно, умень­шать влажность глинистого грунта. Это явление названо электроосмосом, а его использование — электроосушением. Если через положительные электроды до­бавлять химические растворы, то можно произвести закрепление грунта. Этот способ был назван электрозакреплением грунтов.

После окончания тепловой обработки и воздушного выдержива­ния изделий и снятия бортовой опалубки производится осмотр по­верхностей, устранение дефектов и маркировка.

Дефектами могут быть: повреждения фактуры (местные отко­лы), наплывы и раковины, масляные пятна, ржавые пятна и поло­сы, коробление, трещины. Изделия с трещинами, величина которых по техническим условиям недопустима, являются браком и исправ­лению не подлежат. Для возможности осмотра дефектов на ниж­ней поверхности элементов они могут укладываться на переносные подставки, устанавливаемые на стенде или вне его поблизости от места изготовления элементов. Для исправления изделия должны укладываться строго горизонтально, дефектной стороной кверху. Для этого на полигоне должны быть отведены специальные пло­щадки со стеллажами.

Исправления в основном сводятся к следующему:

а) при повреждении фактуры — расчистка и промывка повреж­денных мест, насечка поверхности, на которую будет наноситься новая фактура, штукатурка цементным или цементно-известковым раствором и по окончании ее проверка плоскости металлической линейкой;

б) при наплывах на лицевой стороне — выравнивание плоско­сти бучардным молотком и затирка выравненного участка; при не­значительной площади наплыва его можно удалять волчком;

в) при раковинах на лицевой стороне (на площади не менее 1 см2) —разделка и промывка раковины, шпаклевка ее цементно — известковым раствором и затирка;

г) при незначительных масляных пятнах — очистка поверхности пескоструйным аппаратом, затирка ее и покрытие канибензолом; при пятнах, занимающих более 60% площади плиты, — удаление облицовочного (фактурного) слоя до арматуры и укладка нового;

д) при ржавых пятнах и полосах — покрытие канибензолом;

е) при короблении — определение мест, подлежащих наращи­ванию для обеспечения горизонтальности, насечка поверхности бу — чардным молотком, штукатурка цементным или цементно-извест­ковым раствором и проверка плоскости металлической линейкой. При незначительном короблении (с углов) поверхности можно вы­равнивать волчком без последующей обработки;

ж) при допускаемых трещинах—разделка их зубилом и про­мывка, шпаклевка трещин цементным тестом, затирка поверхности пемзовкой.

При наличии на одном изделии нескольких дефектов порядок исправления их устанавливается в зависимости от значительности дефектов.

Изделия должны исправляться и храниться в течение не более 3 дней только при положительной температуре. В зимних условиях при отсутствии теплого помещения раковины и отколы могут заде­лываться раствором состава 1 :0,5 (цемент : песок), приготовляе­мым на горячей воде. Раствор надо наносить сразу же после распа­лубки на теплую поверхность бетона изделий, а заделанные мес­та— немедленно укрывать теплоизоляцией (шевелином, войло­ком).